Абіссинська кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Абіссинська кішка right-center
Kamee02.jpg
Доросла особа
Походження Єгипет
Індексація породи ABY
Вага самців 3,5-5 кг
Вага самок 2,5-4 кг
Стандарти породи
TICA стандарт
ACF стандарт
CCA стандарт
Кіт свійський (Felis catus)


Абіссинська (англ. Abissinian, ABY)  — порода кішок, що має особливе забарвлення (зональне), схоже на забарвлення зайців або кроликів. На тілі немає ніякого малюнка. Таке забарвлення забезпечується тим, що кожен волосок має смуги, які чергуються (тикінг) — світлі (жовті або охристі) і темні (чорні або коричневі). Відбувається це тому, що при розвитку волосся в ньому впереміш відкладається то темний, то світлий пігмент. У зайців або кроликів на волоску є тільки одне темне кільце, тоді як в абіссинських кішок два або три (подвійний або потрійний тикінги). Таке забарвлення також називають агуті.

Історія[ред.ред. код]

Зула вважається першою кішкою абіссинської породи

Існує кілька гіпотез походження породи. Одна з них — походження кішок від місцевих порід, у яких у результаті мутації виникло подібне забарвлення.

Інша версія—походження породи від завезених з Північної Африки тварин. Причому в сучасних кішок Північної Африки подібне забарвлення не зустрічається, тому що подібні кішки існували в давнину. Можливо, предок породи був вивезений з південно-східної Азії або Афганістану. Є навіть версія походження абіссинок від диких кішок.

Одним із предків вважається дика африканська кішка, що жила на території Абіссинії (нині Ефіопія). У 1868 році британська військова експедиція привезла таку кішку з Ефіопії у Великобританію, де з нею була продовжена селекційна робота. У Великобританії абіссинські кішки як порода були вперше зареєстровані в 1882 році. До 1970 року ця порода була визнана у всіх країнах світу. Тепер вона має популярність у багатьох країнах.

Характер[ред.ред. код]

Характер у абіссинки життєрадісний, жвавий, ласкавий. Це дуже рухлива, активна, грайлива кішка, не любить бути замкненою в тісних приміщеннях. Потребує простору. Добре утримувати або вигулювати її у вольєрі. Тварина дуже слухняна, легко дресирується. Можна привчити приносити предмети. Має ніжний і мелодійний голос.

Особливості розмноження[ред.ред. код]

Приплід в абіссинок не такий численний, як в інших порід домашніх кішок (у середньому 3-4 кошенят). Спостерігається відхилення від нормального співвідношення статей у потомстві: переважною статтю є самці (на одну абіссинську кішку припадає 2-3 коти). Кошенята дозрівають рано.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Абіссинські кішки — це тварини середнього розміру, стрункі, гнучкі. Тіло міцне, м'язисте, трохи витягнуте, підібране, пропорційне. Спина міцна, розвинена. Груди широкі й досить глибокі. Кінцівки міцні, довгі й стрункі. Тварина стоїть ніби «навшпиньках». Лапи маленькі, вузькі, овальні. Хвіст відносно довгий, звужується від основи до загостреного кінця. Кінчик хвоста рухливий.

Голова невелика, клиноподібної форми, з м'якими обрисами. Мордочка ледь позначена. Ніс прямий, середньої довжини. Підборіддя сильне, опукле. Вуха великі, вертикально поставлені, широкі в основі, широко розставлені. Мають заокруглені кінці з китицею волосся. Брови й повіки темні. Очі великі, виразні, мигдалеподібної форми, трохи косо посаджені. Колір інтенсивний — від бурштиново-золотавого до зеленого. Шия коротка, витончена, елегантно вигнута.

Хутро коротке, тонке, щільно прилягає до тіла.

Забарвлення[ред.ред. код]

Волоски з подвійним або потрійним тикінгом, з темним кінчиком. Спочатку були прийняті два основні забарвлення: дикий і червонуватий (сорель). Сьогодні відомо кілька забарвлень: дике забарвлення, сорель (sorrel), блакитне, беж-фавн (fawn), черепахове, черепахове сорель, блакитне черепахове, черепахове фавн, чорне сріблясте, сорель сріблясте, блакитне сріблясте, фавн сріблясте, черепахове сріблясте, сорель черепахове сріблясте, блакитне черепахове сріблясте, фавн черепахове сріблясте.

Світлини[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Заведия Т. Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад фахівців. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004 — ISBN 966-548-910-0