Абітібі-Теміскамінг
| Абітібі-Теміскамінг | |
|---|---|
| Abitibi-Témiscamingue | |
 |
|
| Країна |  Канада |
| Провінція |  Квебек |
| Офіційна мова | французька |
| Населення | |
| - повне | 150 622 чол. (2007) |
| - густота | 2 чол./км² |
| Площа | |
| - повна | 65 143 км² |
| Веб-сторінка | [1] |
Абітібі-Теміскамінг (фр. Abitibi-Témiscamingue) — адміністративний регіон розташований на північному сході провінції Квебек (Канада). У списку регіонів Квебеку має умовний номер «08».
Регіон вважається віддаленим, населення невелике. Через нестачу роботи чимало молоді переселяється до південніших регіонів, зокрема до Монреалю, до Гатіно і до міста Квебек.
Регіон є багатий корисними копалинами. Багато шахт.
Зміст |
[ред.] Міста
Руен-Норанда, Валь-д'Ор, Амос, Ля-Сарр (La Sarre), Віль-Марі (Ville-Marie).
[ред.] Демографія
- Населення: 150 622 (2007)
- Площа: 65 143 км² (2007)
- Щільність: 2 мешканці /км² (2007)
- Народжуваність: 9,2 ‰ (2004)
- Смертність: 7,5 ‰ (2003)
- Мова, якою розмовляють вдома
- Французька мова, 94,8 %
- Англійська мова, 3,6 %
- Мова індіанців алгонкінів (коло 2000 осіб; інші алгонкіни розмовляють англійською або французькою)[1]
- Мова, якою розмовляють на роботі (2001)
- Французька, 78,6 %
- Французька та англійська, 19,1 %[2]
[ред.] Українці у Абітібі
Після Другої Світової війни у Абітібі виникла помітна українська громада. Новоприбулі іммігранти з України знаходили роботу на шахтах. Діяли українська церква, вечірня українська школа (де українські діти вчили рідну мову) і навіть маленька радіостанція. Пізніше громада зменшилася: діти українських іммігрантів виросли і переселилися у південніші регіони, зокрема до провінції Онтаріо.
[ред.] Примітки
- ↑ Ситуація з мовами аборигенів на сайті канадського Міністерства індіанських справ і Канадської Півночі
- ↑ Institut de la statistique du Québec
