Авари
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ава́ри (у руських джерелах — обри) — великий племінний союз, в якому провідну роль відігравали тюркомовні племена.
Зміст |
[ред.] Перші згадки
Уперше авари згадуються у давньогрецьких авторів V-VI століття — Пріска Понтійського в описі посольства до гунів, Феофілакта Сімокатти, Менандра Протектора, Іоанна Ефеського, в хроніці Фредегара, "Картліс Цховребе" та інших. Згадки про аварів (обрів) знаходяться і у київських літописців — «погибоша аки обри».
[ред.] Політична історія
Авари стали авангардом великої групи племен, які просувались в Україну з території Центральної Азії та складали основу Тюркського каганату. Уперше з'явилися на території сучасної України у 558 році, напавши на населення Приазов'я. Того ж року до Візантії прибуло перше посольство аварів на чолі з Кандіхом. Воно пропонувало Візантії військовий союз і просило землі для поселення. Візантія скористалася аварами для боротьби з чорноморськими племенами (савірами).
Наприкінці 50 — на початку 60-х аварські орди в спілці з кутригурами спустошили землі антів. Після 565 року авари почали ходити в грабіжницькі походи в Центральну Європу. В 567 в спілці з лангобардами розбили племена гепідів і захопили їхні землі в колишній римській провінції Паннонії (басейн середньї течії Дунаю та його приток Сави і Драви). На цій території після численних походів і підкорення кількох слов'янських племен заснували у 560-х роках Аварський каганат - племінне об'єднання типу "варварських імперій". Очолив державу видатний полководець хан Баян. Паннонія стала центром каганату, де була збудована система "хрінгів" - фортець, які складалися з концентричних кіл укріплень. Точних та постійних кордонів каганат не мав. З Панонії авари постійно нападали на слов'ян, франків, лангобардів та інші племена, а також на Візантію.
З 70-х років 6 сторіччя авари почали систематичні вторгнення у Візантію., завдали їй ряд поразок та змусили платити данину, яка після спустошливого набігу на Далмацію та Іллірію в 583 році досягла 120 тисяч солідів (за Феофаном). В 587 році Баян спустошив Мезію, зруйнував Доростол (Сілістрія), Сінгідун (на Дунаї), Маркіанополь (на західному узбережжі Чорного моря). Значні вторгнення аварів на Балкани відбувалися в 592, 598 та в наступні роки.
[ред.] Економіка
Основним заняттям аварів було екстенсивне кочове відгонне скотарство. Економічно вони залежали від підкорених ними землеробських народів.
[ред.] Занепад
Внутрішня слабкість та повстання підкорених племен зумовили занепад військової могутності аварів. В 626 році головні сили аваррів було вщент розбито під Константинополем. Велике повстання слов'янських племен на чолі з Само, активні дії франків проти аварів, а також внутрішні усобиці призвели до розпаду каганату. У VIІ столітті авари були витіснені з Північного Причорномор'я, а влада над їх основною територією - Панонією - була обмежена створенням в 680 році Болгарського царства. У 790-х роках були розгромлені франками (в 796 були захоплені найважливіші хрінги), а наприкінці ІХ століття аварська держава остаточно занепала під ударами угорців. Частина аварських племен відкочувала на схід, і про них більше в літописах згадки немає, інші були повністю асимільовані народами Західного Причорномор'я та Подунав'я.
[ред.] Антропологічний тип
Цікавими виявилися результати остеологічного аналізу (дослідження кістяків) аварських поховань. Якщо в багатих похованнях знаходяться залишки людей типово монголоїдого типу, то в простих похованнях монголоїдні риси ледь простежуються, а часто й зовсім відсутні. Ці данні свідчать про те, що знать аварів була замкненною кастою яка зберегла "чистоту крові" предків, в той час як пересічні авари змішувалися з іншими народами. Тому не дивно, що після втрати державності "азіати" авари швидко розчинилися серед народів Європи.
[ред.] Археологічні знахідки
Археологічні знахідки аварів представлені на території Угорщини перш за все похованнями воїнів з конем та зброєю. Цікавами є знахідки саме в аварських похованнях найдавніших слабковигнутих шабель та залізних стремен. Також в похованнях знайдено численні прикраси, особливо накладні бляхи та хвостовики (кінчики) ременів з геометричним рослинним та зооморфним візерунком.
[ред.] Література
- Артамонов М.И. История хазар. Л., 1962
- Гадло А.В. Этническая история Северного Кавказа IV-X в.в. Л., 1979
- Плетнева С.А. Кочевники Средневековья. М., 1982
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
