Авари

Ава́ри (грец. Άβαροι, Ουαρχωννιται; лат. Avari; д.-рус. О́бри) — великий племінний союз, в якому провідну роль відігравали тюркомовні племена. Частина племен (т.з. псевдо-авари або евразійські авари) створила Аварський каганат на теренах Північного причорномор'я.

Перші згадки

Уперше авари згадуються у давньогрецьких авторів V-VI століття — Пріска Понтійського в описі посольства до гунів, Феофілакта Сімокатти, Менандра Протектора, Іоанна Ефеського, в хроніці Фредегара, «Картліс Цховребе» та інших. Згадки про аварів (обрів) знаходяться і у київських літописців — «погибоша аки обри».

Політична історія

Авари стали авангардом великої групи племен, які просувались в Україну з території Центральної Азії та складали основу Тюркського каганату. Уперше з'явилися на території сучасної України у 558 році, напавши на населення Приазов'я. Того ж року до Візантії прибуло перше посольство аварів на чолі з Кандіхом. Вони пропонувало Візантії військовий союз і просило землі для поселення. Візантія скористалася аварами для боротьби з чорноморськими племенами (савірами).

Наприкінці 50 — на початку 60-х аварські орди в спілці з кутригурами спустошили землі антів. Під час цих подій, вірогідно, загинув Мезамир, син Ідаризія і брат Келагаста, відряджений до кагана аварів у якості посла. Після 565 року авари почали ходити в грабіжницькі походи в Центральну Європу. В 567 в спілці з лангобардами розбили племена гепідів і захопили їхні землі в колишній римській провінції Паннонії (басейн середньої течії Дунаю та його приток Сави і Драви). На цій території після численних походів і підкорення кількох слов'янських племен заснували у 560-х роках Аварський каганат — племінне об'єднання типу «варварських імперій».

Очолив державу видатний полководець хан Баян. Після нього правив каган Баян ІІ. Паннонія стала центром каганату, де була збудована система «хрінгів» — фортець, які складалися з концентричних кіл укріплень. Точних та постійних кордонів каганат не мав. З Панонії авари постійно нападали на слов'ян, франків, лангобардів та інші племена, а також на Візантію.

З 70-х років 6 сторіччя авари почали систематичні вторгнення у Візантію, завдали їй ряд поразок та змусили платити данину, яка після спустошливого набігу на Далмацію та Іллірію в 583 році досягла 120 тисяч солідів (за Феофаном). В 587 році Баян спустошив Мезію, зруйнував Доростол (Силистрія), Сінгідун (на Дунаї), Маркіанополь (на західному узбережжі Чорного моря). Значні вторгнення аварів на Балкани відбувалися в 592, 598 та в наступні роки.

За кременецькою легендою про дівчину Ірву, авари штурмували міс­цеву фортецю, яку обороняли дуліби.

Економіка

Основним заняттям аварів було екстенсивне кочове відгонне скотарство. Економічно вони залежали від підкорених ними землеробських народів.

Занепад

Внутрішня слабкість та повстання підкорених племен зумовили занепад військової могутності аварів. В 626 році головні сили аварів було вщент розбито під Константинополем. Велике повстання слов'янських племен на чолі з Само, активні дії франків проти аварів, а також внутрішні усобиці призвели до розпаду каганату. У VII столітті авари були витіснені з Північного Причорномор'я, а влада над їх основною територією — Панонією — була обмежена створенням в 680 році Булгарського царства. У 790-х роках були розгромлені франками (в 796 були захоплені найважливіші хрінги), а наприкінці ІХ століття аварська держава остаточно занепала під ударами угорців. Частина аварських племен відкочувала на схід, і про них більше в літописах згадки немає, інші були повністю асимільовані народами Західного Причорномор'я та Подунав'я.

Антропологічний тип

Цікавими виявилися результати остеологічного аналізу (дослідження кістяків) аварських поховань. Якщо в багатих похованнях знаходяться залишки людей типово монголоїдого типу, то в простих похованнях монголоїдні риси ледь простежуються, а часто й зовсім відсутні. Ці дані свідчать про те, що знать аварів була замкненною кастою яка зберегла «чистоту крові» предків, в той час як пересічні авари змішувалися з іншими народами. Тому не дивно, що після втрати державності «азіати» авари швидко розчинилися серед народів Європи.

Археологічні знахідки

Археологічні знахідки аварів представлені на території Угорщини перш за все похованнями воїнів з конем та зброєю. Цікавими є знахідки саме в аварських похованнях найдавніших слабковигнутих шабель та залізних стремен. Також в похованнях знайдено численні прикраси, особливо накладні бляхи та хвостовики (кінчики) ременів з геометричним рослинним та зооморфним візерунком.

Література

• Артамонов М. И. История хазар. Л., 1962
• Гадло А. В. Этническая история Северного Кавказа IV—X в.в. Л., 1979
• Плетнева С. А. Кочевники Средневековья. М., 1982
• Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961

Посилання

• Менандр Византиец (рос.)
• Віртуальна Русь