Аварський каганат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історична мапа Балкан між 582 та 612 роками

Аварський каганат — племінне об'єднання типу «варварських імперій». Також відомі як псевдо-авари або євразійські авари. Племена мешкали у Північному Причорномор'ї на теренах сучасної України та Придоння, пізніше перекочувавши на захід в колишні римські провінції Дакію та Паннонію де і створили свій каганат. Сусідили з державами антів, гунів, болгар, кутригурів, оногурів.


Історія[ред.ред. код]

Історію аварського каганату зазвичай починають з 567 року .Очолив державу видатний полководець хан Баян. Паннонія стала центром каганату, де була збудована система «хрінгів» — фортець, які складалися з концентричних кіл укріплень. Точних та постійних кордонів каганат не мав. З Панонії авари постійно нападали на слов'ян, франків, лангобардів та інші племена, а також на Візантію.

Аварський князь Сародіус виступав на дипломатичних переговорах, як посередник між псевдо-аварськими кочовиками на чолі з каганом Кандіком та візантійським імператором Юстиніаном I в 557 році. Дипломатична допомога Сародіуса сприяла тому, що привела до угоди між тюркам та імператором Маврикієм у 598 році, щоб підтримати правителя Санділа.

З 70-х років 6 сторіччя авари почали систематичні вторгнення у Візантію, завдали їй ряд поразок та змусили платити данину, яка після спустошливого набігу на Далмацію та Іллірію в 583 році досягла 120 тисяч солідів (за Феофаном). У 587 році Баян спустошив Мезію, зруйнував Доростол (Силистрія), Сінгідун (на Дунаї), Маркіанополь (на західному узбережжі Чорного моря). Значні вторгнення аварів на Балкани відбувалися в 592, 598 та в наступні роки.

Сародіус виступав на дипломатичних переговорах як посередник між псевдо-аварськими кочовиками на чолі з каганом Кандіком та візантійським імператором Юстиніаном I 557 року, а потім знову між ними та Юстином II 569 року. Історичні свідчення вказують, що Сародіус насправді був із ефталітів (народність Персії) і, мабуть, не мав права використовувати назву аварського кагана. Дипломатична допомога Сародіуса сприяла тому, що привела до угоди між тюрками та імператором Маврикієм 598 року, щоб підтримати правителя Санділа.

Зникнення аварів[ред.ред. код]

Перетворивши залишки аварів у своїх васалів і поставивши на чолі їх похрещеного кагана, франки надали їм, в межах Східної марки, частину області, з центром близько Саварії (нині м. Сомбатхей, що належить зараз Угорщині). Незабаром сюди стали проникати хорутани. Їх натиск був настільки інтенсивним, що в 811 р. франки виявилися змушеними виступити на захист аварів. Останній раз як окреме плем'я, що знаходилося у васальній залежності від франків, авари згадуються в джерелах, датованих 822 р. Через шість років, у ході адміністративних реформ Франкської держави, вони були перетворені в королівських підданих.

У 899 р. Паннонію захоплюють угорці, з якими зливаються залишки авар.[1]. Широко відомий вислів руського літопису — «Погибоша акі обри (Обре)»[2]; так говорять про що-небудь загибле, безслідно зникле. Сенс цієї приказки — караюча рука Господа в змозі віддати належне і таким, здавалося б, — непереможним, гордовитим і насолоджуючихся своєю безкарністю людям як авари:

« Биша бо обре тілом велиці, а умом горди, і Бог потреби я, і помроша всі, і не остася ні єдин обрин. І є притча в Русі і до сього дні: погибоша акі Обре , їх же несть племені, ні наследка [3]  »


Етнічний склад[ред.ред. код]

Аварський каганат був поліетнічною державою. На даний момент в історіографії існують три основні точки зору на етногенез авар: вони монголоязичние етнос — сяньбі або жужани; вони переважно іраномовний етнос — хіонити, який жив у Приараллі, і об'єднався з уграми. Згадуються Амміаном Марцеллін в IV ст. н. е..; вони тюркомовний етнос. При цьому всі теорії допускають можливий вплив різних етнічних елементів і згодні в тому, що авари, в будь-якому випадку, не являли собою однорідне плем'я і в міру просування по Європі відчували сильний вплив тюркомовних племен.

Володарі Аварського каганату[ред.ред. код]

Европейський Аварський каганат

814 року, напередодні франкського розгрому, аварів очолив тудун Кажд, який згодом взяв ім'я Теодорус.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Л. М. Гумільов Давня Русь і Великий степ.
  2. Керрер, Микола . «Погибоша акі обре…» — газета «Історія», № 19'2001
  3. Повість врем'яних літ

Джерела[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.