Аввакум Петрович
Авваку́м Петро́вич (1620 чи 1621 — 14 квітня 1682) — російський православний священик, ідеолог старообрядців, противник літургійних реформ Никона. Спалений на вогнищі за наказом царя.
Зміст |
[ред.] Життєпис
Син сільського священика, Аввакум в 23 роки став священиком в селі Лопатиці Нижегородського повіту. В 1646—1647, під час перебування в Москві був пов'язаний з «гуртком ревнителів благочестя» і про нього взнав цар Олексій Михайлович. В 1652 році був призначений протопопом в місті Юр'ївці Повольському. Незабаром повернувся до Москви і став священиком Казанського собору. Аввакум різко виступив проти церковної реформи патріарха Нікона, за що в 1653 році був засланий до Тобольська, а потім в Даурію. В 1663 році цар, який прагнув примирити Аввакума з офіційною церквою викликав його до Москви. Але Аввакум не відмовився від своїх поглядів, продовжував затяту боротьбу з церковними нововведеннями. В зверненні до царя він звинуватив Нікона в єресі. Натхненні виступи проти Нікона привернули до Аввакума численних прихильників, серед яких були й знатні бояри (бояриня Ф. П. Морозова та інші). В 1664 Аввакума було заслано в Мезень. В 1666 році його викликали до Москви і на церковному соборі розстригли, піддали анафемі і в 1667 зіслали в Пустозерський острог. Під час п'ятнадцятирічного перебування в сирому земляному зрубі в Пустозерську Аввакум не припиняв своєї боротьби. Саме тут він написав свої головні твори: «Книгу бесід», «Книгу тлумачень», «Житіє (між 1672 та 1675)» та інші. Популярність Аввакума була настільки значною, що в розповсюдженні його творів брала участь навіть тюремна варта. За царським наказом 14 квітня 1682 року разом з найближчими сподвижниками Аввакум був заживо спалений в зрубі.
[ред.] Погляди
Григорий Григорьевич Мясоедов
Відстоюючи стару віру Аввакум в своїх творах гостро критикував та викривав гріхи представників офіційної церкви, жорстокість з якою вони проводили реформу церковних обрядів. В боротьбі з прихильниками Нікона Аввакум викривав царську владу, самого царя, його слуг (воєвод та інших). Знаходячись в 1656-1657 роках на засланні в Даурії, Аввакум писав що «вєздє в начальних людех, во всєх чінех нєт нікакіє правди» і пробував підняти служилих людей проти воєводи А.Ф. Пашкова.
В цілому погляди Аввакума були консервативними. Для нього був характерний фанатизм: у листах він рекомендує щоденно молитися триста земних та сімсот поясник полонів.
Аввакум був видатним письменником свого часу. Його «Житіє» є однією з найвидатніших пам'яток давньої російської літератури. Використовуючи традиційний жанр житія, Аввакум насправді порушував його канонічні форми перетворюючи свій твір на автобіографічну повість.
Аввакум шанується в більшості старообрядницьких церков і громад як священномученик і сповідник. 1991 року Аввакуму встановлено пам'ятник у селі Григорово Нижньогородської області.
[ред.] Джерела
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
[ред.] Посилання
- Житие протопопа Аввакума им самим написанное
- Аввакум Петрович «Житие… Челобитные царю. Письма боярыне Морозовой» у бібліотеці ImWerden
