Волошин Августин Іванович

Авґустин Іванович Волошин
Президент Карпатської України
Час на посаді:
15 березня 1939 — 18 березня 1939
Попередник	він сам як Прем'єр-міністр Карпатської України
Наступник	немає
Прем'єр-міністр Карпатської України
Час на посаді:
26 жовтня 1938 — 15 березня 1939
Попередник	Андрій Іванович Бродій
Наступник	він сам як Президент Карпатської України
Народився	17 березня 1874 с. Келечин, Міжгірський район, Закарпатська область
Помер	19 липня 1945 Москва
Національність	українець
Політична партія	Народно-християнська партія
Релігія	греко-католик
Нагороди	(посмертно)

Авґусти́н Іва́нович Воло́шин (* 17 березня 1874 — † 19 липня 1945) — український політичний, культурний, релігійний діяч Закарпаття, греко-католицький священик, 1938 прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).

Біографія

Народився 17 березня 1874 р. в с. Келечин Волівського округу (нині — Міжгірського району) на Закарпатті, в сім'ї сільського священика. Освіту здобув у семінарії та у Вищій педагогічній школі в Будапешті, після чого брав активну участь у культурному русі краю.

1917—1938 — директор вчительської семінарії в Ужгороді; автор ряду підручників.

Активною політичною діяльністю в українських громадсько-політичних організаціях Закарпаття почав займатися з 1919. Заснував і очолював Народно-християнську партію (1923—1939), від якої обирався послом до чехословацького парламенту (1925—1929). Був провідним діячем Учительської Громади Підкарпатської Руси.

26 жовтня 1938, після того як, празька влада заарештувала прем'єр-міністра Андрія Бродія, оголосивши його угорським шпигуном, і розпустила уряд, Волошин був призначений новим прем'єр-міністром автономного уряду Карпатської України, а 15 березня 1939 став президентом цієї держави.

Під час окупації краю Угорщиною емігрував разом з урядом за кордон і поселився в Празі.

У травні 1945 заарештований радянськими спецслужбами. Помер у московській Бутирській в'язниці 19 липня 1945 року.

15 березня 2002 року Президент України Леонід Кучма підписав указ про надання Авґустинові Волошинові посмертно звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави.

Наукова, редакторська діяльність

Протягом 1899—1944 написав і видав підручники та посібники (понад 40) майже з усіх названих дисциплін.

Упродовж 1903—1918 був редактором єдиної в Угорщині української газети «Наука»; за часів Чехословаччини (1920—1938) вона виходила під назвою «Свобода».

Реда­гував релігійний журн. «Благовісник» (1922—1938). Іні­ціатор заснування на Закарпатті товариства «Просві­та» (1919) та «Учительської громади» (1929), які проіснували до окупації Закарпаття Угорщи­ною в березні 1939.

Волошин відомий також як автор праць з проблем літературно-писемної мови в українському Підкарпатті. Перший посібник Волошина «Методическая грамматика утро-русского литературного языка для народныхъ школъ» (1901), перевиданий під назвою «Методическая грамматика карпато-русского языка для народныхъ школъ» (1919) і насичений народно-розмовними елементами. Третє видання, що вийшло 1923 вже під назвою «Методична грама­тика карпато-руського языка для низших клас народных школ», повністю базується на народному мовленні підкарпатських українців і до війни витри­мало кілька перевидань.

Свою прихильність до народної мови Волошин виявив ще в «Практичній граматиці малоруської (рутенської) мови», виданій угорською мовою в Ужго­роді (1907), де фактично описав живу систему мовлення закарпатців, трохи «олітературив­ши» її традиційно-книжними елементами та етимологічним правописом.

У вступі до цієї праці Волошин обстоює окремішність української мови.

Пам'ятник Авґустину Волошину в Ужгороді

В писаній живою мовою «Читанці для руської молоде­жи», що виходила кілька разів у 20 — 30-х рр., він уміщував твори як місцевих, так і загальноукраїнських письменників. Його брошура «О пись­менном языцѣ подкарпатских русинов» (1921) відіграла помітну роль в історії української літературної мови Закарпаття і фактично була відповіддю моск­вофілу І. Гусьнаю, котрий у брошурі «Языко­вый вопросъ въ Подкарпатской Руси» (1921) заперечував існування української мови взагалі і вва­жав, що літературною мовою на Закарпатті має бути ро­сійська.

Волошин спростував ці вигадки, довівши, що зближення літературної мови на Закарпатті із загально­українською (це й сталося в кін. 30-х рр) є природним.

Волошин активно боровся проти нама­гань угорських властей на початку 20 ст. замінити на Закарпатті й Пряшівщині кирилицю угорською гра­фікою (ст. «Оборона кирилики. Як оборонялися підкарп[атські] русини проти останнього атаку мадяризації перед переворотом?», 1937, та ін.).

Див. також

• Список Героїв України
• Карпатська Україна

Література

• Енциклопедія українознавства - II.
• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
• В. В. Німчук. Волошин Августин Іванович // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9
• Зимомря M., Гомоннай В., Вегеш М. Августин Воло­шин. Ужгород, 1995;
• Беднаршова Т. Професор, доктор, отець Августин Волошин — ост. ректор УВУ в Празі. «Визв. шлях», 1997, № 5.
• Дитячі роки Авґустина описані в книзі для дітей «Олександр Гаврош про Григора Пинтю, Олександра Духновича, Iвана Силу, Адальберта Ерделi, Августина Волошина» / Олександр Гаврош; художник Ірина Шумова. — Київ : Грані-Т, 2011. — 120, [8] с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 экз. — ISBN 978-966-2923-77-3 (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-343-2

Посилання

• Авґустин Волошин. Вибрані твори. Ужгород, 2002. — 528 с. ISBN 966-7703-42-8.
• Інформація про видання творів