Августо Піночет
| Авґу́сто Хосе́ Рамо́н Піноче́т Уґа́рте Augusto Jose Ramon Pinochet Ugarte |
||
|---|---|---|
 |
||
 Верховний Глава Чилійської Нації  |
||
| Час на посаді: | ||
| 17 грудня 1974 — 10 грудня 2006 | ||
| Попередник | Сальвадор Альєнде Ґоссенс | |
| Наступник | Патрісіо Айлвін | |
|
|
||
| Час на посаді: | ||
| 17 грудня 1974 — 10 грудня 1990 | ||
| Попередник | Сальвадор Альєнде Ґоссенс | |
| Наступник | Патрісіо Айлвін | |
|
|
||
| Народився | 25 листопада 1915 |
|
| Помер | 10 грудня 2006 |
|
| Громадянство | Чилі | |
| Національність | Чилієць | |
| Релігія | Католик | |
Авгу́сто Хосе́ Рамо́н Піноче́т Уга́рте (трапляється також Авґусто[1][2] та Аугусто[3]; ісп. Augusto Jose Ramon Pinochet Ugarte; *25 листопада 1915 — †10 грудня 2006, Сантьяго) — генерал, диктатор Чилі з 1973 по 1990 рр. (спочатку як голова військової хунти, потім як президент Чилі, але жодного разу не обраний на виборах).
Зміст |
[ред.] Військова кар'єра
Августо Піночет народився 25 листопада 1915 року в одному з найбільших портових міст Чилі Вальпараїсо в сім'ї митного чиновника. У 18 років він вступив до чилійської Військової академії в Сантьяго і закінчив її у 1936 році в чині молодшого лейтенанта.
[ред.] Президентство
У 1971 році президентом Чилі був вибраний соціаліст Сальвадор Альєнде. Сформований ним уряд націоналізував міднорудні підприємства, обмежив права чилійських олігархів, відновив дипломатичні відносини з СРСР і соціалістичними країнами.
У коаліційному уряді С. Альєнде не було єдності в розумінні суті соціалістичних реформ, що проводилися, і способів їх реалізації. У подоланні опору консервативних кіл надії покладалися на допомогу «військового стану». В результаті до 1973 року створилися сприятливі умови для скидання уряду. У вересні 1973 року у Сант'яго – столиці Чилі, стався військовий заколот і в результаті штурму президентського палацу уряд був повалений, президент С. Альєнде був убитий. До влади прийшла військова диктатура на чолі з А.Піночетом, котра зуміла стабілізувати економічне становище в країні. За темпами зростання ВВП Чилі стала лідером у Латинській Америці, значно скоротилося безробіття, зросла відкритість економіки країни. Крім того, вдалося реально підвищити рівень життя населення, скоротити розрив у соціальному становищі громадян країни, але позитивні результати досягалися владою «Сильної руки» при порушенні основних демократичних принципів.
Опоненти правління А.Піночета постійно проводили жорстку критику, щодо правління диктатора і висловлювалися так: «До влади прийшла військово-фашистська хунта під керівництвом командувача армією генерала А. Піночета. Хунта розв'язала кривавий терор, в результаті якого 30 тисяч чилійських патріотів було убито, 2500 пропало без вісті. Хунта ліквідувала соціально-економічні завоювання трудящих, повернула підприємства капіталістам, а землі – поміщикам-латифундистам, виплатила компенсації іноземним компаніям ...» Міжнародні відносини з СРСР та іншими соціалістичними країнами були розірвані. У 1974 Піночет був проголошений президентом Чилі.
[ред.] Кінець президентства
Аугусто Піночет був усунутий від влади чилійським народом через всенародні вибори, завдяки в 1980 році внесеному в Конституцію країни положенню про всенародний референдум. Спочатку в жовтні 1988 пройшов референдум про можливу кількість кандидатів на майбутніх президентських виборах. Головним питанням було - чи може Піночет залишитися єдиним кандидатом. 54 проценти з тих, що взяли участь у голосуванні, проголосували проти Піночета. В наступному 1989 році відбулися демократичні загальнонародні вибори президента. Серед військової верхівки знову виношувались плани путчу на кшалт 1973 р., якщо Піночета не буде обрано. Але вони так і не були втіленні. 11 березня 1990 новообранний президент Патрісіо Айлвін замінив Піночета на посту голови держави. Однак згідно з конституцією відредагованою під себе, Піночет до 1998 року залишився головнокомандуючим збройними силами країни. До того ж він залишався довічно сенатором та користувався політичним імунітетом.
[ред.] Кримінальне переслідування в 1998—2006
Піночет був арештований у Лондоні в жовтні 1998 року й 2 березня 2000 року був екстрадований на батьківщину. Слідство у його справі велося аж до його смерті.
До Піночета було пред'явлено близько 300 позовів із приводу масових убивств, викрадень, жорстокого переслідування (за деяким даними за час його правління було знищено декілька тисяч інакомислячих). Всі вони були відхилені через слабке здоров'я Пиночета. На початку 2005 року, коли Піночету було 89 років, Верховний суд Чилі ухвалив залучити колишнього диктатора до суду у справі про вбивство 119 дисидентів в 1975 і повністю виправдав його.
23 листопада 2005 року Піночет поміщений під домашній арешт у зв'язку з обвинуваченнями в несплаті податків і підробці документів, а також у зв'язку з обвинуваченнями у приховуванні інформації про свій фінансовий стан.
Обвинувачення були пред'явлені після того, як Верховний суд Чилі знову позбавив колишнього диктатора імунітету від судового переслідування. Проведена тижнем раніше медична експертиза встановила, що 90-літній Піночет здатен стати перед судом.
5 грудня член Верховного суду Чилі Віктор Монтільо знову долучив до обвинувачень справи про зникнення трьох дисидентів у ході так званої операції «Коломбо». Усього ж за час операції «Коломбо», що проводилася чилійцями в 1975 році в сусідній Аргентині з метою знищення опозиційних сил, зникли безвісти 119 осіб.
26 грудня Верховний суд Чилі відмовився зняти з Піночета обвинувачення в причетності до викрадення й убивства дев'яти чилійських дисидентів у ході операції «Коломбо» і позбавив його імунітету від переслідування по цій справі.
[ред.] Смерть
3 грудня 2006 року Августо Піночет переніс важкий інфаркт, у той же день через небезпеку для життя над ним був зроблений обряд єлеопомазання й причастя. Помер 10 грудня 2006 року в госпіталі Сантьяго. За наявним даними, його тіло було кремовано, державного похорону й жалоби не було (йому зробили тільки військові почесті). Після смерті колишнього диктатора чилійське суспільство виявилося багато в чому розколотим: 11 грудня 2006 року в Сантьяго було ознаменовано радісними виступами супротивників Піночета з одного боку й жалобних зборів прихильників покійного — з іншого.
[ред.] Оцінки діяльності
На початку січня 2012 Національна рада з питань освіти Чилі прийняла рішення внести зміни в чілійські шкільні підручники. Правління Аугусто Піночета відтепер визначається не як «диктаторський режим», а як «військовий режим». [4]
[ред.] Примітки
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
