Август Шведський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Август Шведський
Prince August1 (cropped).jpg
Фото принца Августа у 1864 році
Народився 24 серпня 1831(1831-08-24)
Дроттнінгхольм
Помер 4 березня 1873(1873-03-04) (41 рік)
Стокгольм
Ім'я при народженні Карл Ніколаус Август
Титул герцог Даларна
Попередник не було
Наступник Карл Юхан Бернадотт
Рід Бернадоти
Дружина Тереза Саксен-Альтенбурзька
Діти не було

Карл Ніколаус Август Шведський та Норвезький (швед. Carl Nikolaus August av Sverige och Norge), (* 24 серпня 1831 — 4 березня 1873) — принц шведський та норвезький, герцог Даларна, син короля Оскара I та Жозефіни Лейхтенберзької.

Біографія[ред.ред. код]

Ніколаус Август народився 24 серпня 1831 у палаці Дроттнінгхольм на захід від Стокгольму. Він був молодшим сином кронпринца шведського та норвезького Оскара та його дружини Жозефіни Лейхтенберзької. В родині вже було четверо дітей: сини Карл, Густав та Оскар, і донька Євгенія.

Август (четвертий зліва) у дитинстві

Хрещеним батьком новонародженого був російський імператор Микола I, тож першим іменем хлопчика мало бути Ніколаус. Але через значні анти-російські протести у Швеції принц був змушений взяти в якості основного ім'я Август.[1]

Всі діти виховувалися в дусі лютеранської релігії, хоча матір і була католичкою. Сред їхніх викладачів були шведський філософ Крістоф Якоб Бострем та норвезький педагог Отто Оберт. Август виріс добре вихованим, але дещо лінивим. Він не цікавився культурними питаннями і не користувався своїм королівським положенням, віддаючи перевагу компанії «звичайних людей, які розуміли його».[1]

У 1847 16-річний принц Август вступив до армії. У 18491853 роках відвідував Уппсальський університет. 10 грудня 1851 року став почесним членом королівської академії наук. Пізніше брав участь у військових діях і отримав 1872 року звання генерал-лейтенанта від артилерії. Принц не вирізнявся талантами чи розумом, як його брати, але був доброю, в дечому оригінальною людиною. Наприклад, він дуже цікавився поїздами та докомотивами. Один з перших шести паровозів збудованих 1856 року було названо на його честь. Ця техніка функціонувала до 1906 року. Зараз — експонат шведського залізничного музею. Є одним з найстаріших діючих паровозів у світі.

Август (крайній зліва) із родиною у 1857

Після смерті старшого сина Густава, батько продав у 1856 році Августу палац Стернзунд. Там він і жив з перервами до 1860, коли перепродав його фабриканту Кнуту Касселю. Ще й дотепер про це сусідство з королівською сім'єю серед місцевих жителів ходять легенди. Оскільки, через веселий характер та почуття гумору Август був дуже популярним серед народу та став героєм численних анекдотів. До того ж він був відомий як любитель випити та мав звичку у всіх можливих та неможливих випадках оголошувати тости.[2]

Входив до Данської масонської ложі.

Тереза Саксен-Альтенбурзька

У 1864 році під час другого німецького турне відвідав принцесу Терезу Саксен-Альтенбурзьку у Дюссельдорфі, з якою вперше побачився 1852. Після тижня гостювання було оголошено про заручини. 16 квітня 1864 року у Альтенбурзі 33-річний Август пошлюбив 27-річну Терезу Амалію, доньку принца Едварда Саксен-Альтенбурзького. Її описували як скромну, маленьку та тендітну жіночку із м'яким та чуйним виразом обличчя. З її талантів виокремлювали музичну обдарованість. У Швеції її стали називати принцеса Терезія. Наречені не були закохані одне в одного, але побудували сімейне життя на фундаменті справжньої дружби. Пара жила у гармонії, попри те, що дружина періодично страждала від нервових зривів, а чоловік рідко бував вдома та багато подорожував. Тереза швидко потоваришувала із сестрою Августа, Євгенією і проводила з нею літо у Готланді. Дітей у подружжя не було.

В останні роки життя брав участь у створенні руху волонтерів для надання медичної допомоги солдатам під час військових кампаній.

Після нетривалої хвороби помер зранку 4 березня 1873 у віці 41 року у королівському палаці в Стокгольмі. Похований у склепінні під каплицею Бернадоттів у кірсі Ріддархольмен. [1][3][4]

Терезу у 1875 було відправлено до швейцарського санаторію, де вона провела наступні п'ятнадцять років.

Паровоз «Принц Август»

Курйози[ред.ред. код]

Оскільки Август був відомий як не дуже кмітлива людина, про нього казали: «Тупіший, ніж потяг» («dummare än tåget»). Цей вираз досі зберігся у шведській мові, хоча зараз мало хто пам'ятає звідки він походить.

Сам Август на це казав:«Вони говорять, що я тупий, та чули б вони мою Терезу!» («Dom säger att jag är dum, men dom skulle bara höra min Thérèse!»)

Родинне дерево[ред.ред. код]

Жан Анрі Бернадотт
 
Жанна де Сен-Венсан
 
Франсуа Кларі
 
Франсуаза Роза Соме
 
Александр де Богарне
Général ALEXANDRE FRANCOIS MARIE DE BEAUHARNAIS (1760-1794).jpg
 
Жозефіна Богарне
Josephine by Appiani.jpg
 
Максиміліан I
Portrait of King Maximilian I Joseph of Bavaria.jpg
 
Августа Гессен-Дармштадтська
Augusta wilhelmine of hesse-darmstadt.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл XIV Юхан
Nordgren - Portrait de Charles Jean Bernadotte, roi de Suède.jpg
 
 
 
 
 
Дезіре Кларі
Désirée Clary1807-Robert Lefèvre.jpg
 
 
 
 
 
Ежен де Богарне
EugeneBeau.jpg
 
 
 
 
 
Августа Баварська
Imageamalia 1063.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Оскар I
Oscar I porträtterad 1836 av Fredric Westin.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Жозефіна Лейхтенберзька
JosephineSwedenNorway.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Август
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Август Шведський та Норвезький на Find A Grave [1] (англ.)
  2. Історичні особистості. Ніколаус Август Бернадотт [2] (швед.)
  3. Ріддархольмська кірха. Каплиця Бернадоттів [3] (англ.)
  4. Каплиця Бернадоттів [4] (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Edholm, Erik, Svunna dagar. Ur Förste Hovmarskalken Erik af Edholms dagböcker. Norstedts, 1944
  • Edholm, Erik, På Carl XV Tid. Ur Förste Hovmarskalken Erik af Edholms dagböcker. Norstedts, 1945
  • Семенов И.С. Христианские династии Европы, стр. 132 [5]

Посилання[ред.ред. код]