Авдіївка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Авдіївка
Герб Авдеевки.png Флаг Авдеевки.svg
Герб Авдіївки Прапор Авдіївки
Палац культури АКХЗ
Палац культури АКХЗ
Авдіївка
Розташування міста Авдіївка
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область Донецька область
Район/міськрада Авдіївська міська рада
Код КОАТУУ 1410200000
Засноване 1778
Статус міста з 1956 року
Населення 34 938(1.6.2014)[1]
Агломерація Донецько-Макіївська агломерація
Площа 29 км²
Густота населення 1208 осіб/км²
Поштові індекси 86060-86075
Телефонний код +380-6236
Координати 48°08′05″ пн. ш. 37°44′40″ сх. д. / 48.13472° пн. ш. 37.74444° сх. д. / 48.13472; 37.74444Координати: 48°08′05″ пн. ш. 37°44′40″ сх. д. / 48.13472° пн. ш. 37.74444° сх. д. / 48.13472; 37.74444
Висота над рівнем моря 212 м
Водойма р. Кам'янка
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Авдіївка
До обл./респ. центру
 - фізична 13 км
 - залізницею 14 км
 - автошляхами 13 км
До Києва
 - фізична 586 км
 - залізницею 844 км
 - автошляхами 745 км
Міська влада
Адреса 86063, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, 5, 3-18-44
Веб-сторінка Авдіївська міськрада
Міський голова Черкасов Юрій Олександрович

Авді́ївка — місто обласного значення в Україні, Донецька область.

Розташоване за 22 км на північ від Донецька, у верхів'ї річки Кам'янки (притока Кривого Торця; басейн Сіверського Дінця). Залізнична станція.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність наявного населення Авдіївки станом на 1 січня 2011 року становить — 35358 осіб (1959 року — 18,5 тис. осіб; 1988-го — 38,3 тис. осіб; 2005-го 37,2 тис. осіб).

Згідно з даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001) етнічний склад населення Авдіївки був наступним:[2][3].

чисельність частка, %
українці 23 636 63,5
росіяни 12 553 33,7
білоруси 343 0,9
греки 206 0,6

Народжуваність — 7,1 на 1000 осіб, смертність — 16,0, природні втрати — −8,9, сальдо міграції є негативним (-0,1 на 1000 осіб).

За даними перепису 2001 року населення міста становило 37237 осіб, із них 12,51% зазначили рідною мову українську, 87,17% — російську, 0,09% — білоруську, 0,08% — вірменську, 0,04% — грецьку, 0,01% — болгарську, німецьку та молдовську, а також гагаузьку мови[4].

Мікрорайони і частини міста[ред.ред. код]

Авдіївка має наступне історичне районування:

  • Стара частина міста(індивідуальна забудова), розташована на схід від залізниці;
  • Селище «Хімік»(багатоповерхова забудова):
    • 9 квартал;
    • Квартал «Ювілейний»;
    • Квартал «Будівельників».

Назва[ред.ред. код]

За переказом, поселення названо ім'ям першого поселенця Авдія[5]. Він ніби запросив сюди на проживання втікачів із Полтавської губернії. Як припускає Юрій Кругляк[6], поряд з полтавцями сюди прибували й чернігівці, які могли назвати своє поселення й за йменням того села, звідки прибули.

На Чернігівщині є дві Авдіївки: Авдіївка Куликівського району та Авдіївка Сосницького району. Назва останньої походить від імені її засновника Авдія, князя сіверського.

Історія[ред.ред. код]

В околицях міста виявлена в кургані кам'яна скульптура (баба), що свідчить про перебування в цих місцях кочовиків IX–XIII ст.

Авдіївка — одне з найстаріших поселень Донбасу. Перше поселення на території сучасного міста заснували в середині XVIII століття вихідці з півночі України. 1778 року за розпорядженням новоросійського губернатора створене село стало державною власністю, його назвали за ім'ям першого поселенця Авдіївкою.

За даними на 1859 рік у казенному селі Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 2299 осіб (1180 чоловічої статі та 1119 — жіночої), налічувалось 450 дворових господарств, існували православна церква й поштова станція[7].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Авдіївської волості мешкало 3087 осіб, налічувалось 555 дворових господарств, існували православна церква й школа, відбувались 2 ярмарки на рік[8].

У середині 1880-х років через місцевість, на якій тепер розташоване місто, пройшла Катерининська залізниця; тут збудували залізничну станцію.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2153 осіб (1282 чоловічої статі та 871 — жіночої), з яких 2057 — православної віри[9].

У 1908 році в селі мешкало 5475 осіб (2736 чоловічої статі та 2739 — жіночої), налічувалось 865 дворових господарства[10].

У 1938–1962 роках Авдіївка була центром Авдіївського району. Статус міста Авдіївка отримала 1956 року внаслідок злиття двох селищ міського типу — Авдіївки Першої та Авдіївки Другої.

28 листопада 1990 року отримала статус міста обласного підпорядкування.

28 липня 2014 року в ході антитерористичної операції українські збройні сили витіснили банди проросійських грабіжників та вбивць з Авдіївки, котрі контролювали місто від квітня 2014 року.

Увечері 22 вересня 2014-го почала з'являтися інформація, що терористи розпочали штурм Авдіївки з боку Ясинуватої, поранених мирних жителів та українських військових[11]. 28 вересня близько 10:50 бойовики почали артобстріл міста Авдіївка — повідомив спікер Інформцентру Ради нацбезпеки і оборони України Андрій Лисенко[12].

Фінансові показники та економіка[ред.ред. код]

Прибуток бюджету міста в 2004 році склав 14 498,6 тисяч гривень, з них перераховано до державного бюджету України 4 450,8 тис. гривень.

Експорт товарів в 2003 році — 125,0 млн доларів США. Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 126,6 млн доларів США. Обсяг вироблених послуг в 2003 році — 10,2 млн гривень. Коефіцієнт безробіття — 3,3%. Середньомісячна зарплата у 2003 році — 641 гривня.

Промисловість[ред.ред. код]

Працюють такі підприємства:

  • залізобетонних виробів і буддеталей;

Головне промислове підприємство міста — коксохімічний завод (ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» є найбільшим в Європі) виробником коксу — 4 627 тис. тонн (6% вологість), сірчаної кислоти — 40,7 тис. тонн, мінеральних добрив — 17 тис. тонн.

У Авдіївці розвинуте також виробництво будматеріалів (завод залізобетонних конструкцій, завод «Буддеталь», Авдіївський експериментальний завод нестандартного обладнання, завод металоконструкцій, керамічний завод, кар'єроуправління, фабрика швейних і галантерейних виробів. Будівельно-монтажне управління «Донкоксохімстрой». Понад 70% працюючих задіяні в промисловому секторі міста.

Обсяг промислового виробництва — 1 468 млн гривень (на одного жителя — 40 108 грн.). Індекс промислової продукції — 69,9% в 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 32,9 тис. тонн.

Транспорт[ред.ред. код]

Трамвайний транспорт[ред.ред. код]

У місті діє трамвайна лінія, яка сполучає, власне, центр Авдіївки з Авдіївським коксохімічним заводом. Сьогодні (2-а половина 2000-х років) діє два трамвайні маршрути.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Станція «Авдіївка»
  • з.п. 446 км;
  • з.п. 447 км;
  • з.п. «Хімік».

Соціальна сфера: медицина та освіта[ред.ред. код]

Медичні заклади Авдіївки:

  • Авдіївська Центральна Міська Лікарня(АЦМЛ) (вул. Комунальна);
  • Лінійна поліклініка станції Авдіївка (вул. Чистякова);
  • Протитуберкульозний диспансер (пров. Лікарський).

Освітня сфера міста:

  • 7 загальноосвітніх шкіл;
  • вечірня школа;
  • ПТУ № 43 (залізничне)(вул. Поштова);
  • дитячі садки;
  • дитячий будинок «Казка».

Культура, дозвілля, рекреація[ред.ред. код]

Одним з головних культурних осередків Авдіївки є Палац культури ПАТ «АКХЗ» — палац культури, техніки та спорту коксохімічного заводу. У різних його секціях та гуртках займаються близько 3 тисячі чоловік. Тут проводяться як місцеві свята, так і акції обласного та міжнародного рівня. Інші заклади культури міста:

  • Кінотеатр «Рубін» (вул. К. Маркса);
  • Клуб «Ровесник» (вул. Гагаріна).

Традиційним місцем прогулянок городян є розташовані в середмісті центральна міська площа та бульвар Шевченка. У місті діє храм Св. Марії Магдалини.

Міські зони організованого спорту і дозвілля:

  • Стадіон «Хімік»;
  • «Голубі озера» (кар'єр з видобутку кварцового піску);
  • сосновий бор і дубовий ліс на околиці міста.

У місті є пластовий осередок[13].

Галерея[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

У Авдіївці народився славетний льотчик-винищувач Герой Радянського Союзу Лев Шестаков.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики у Донецькій області
  2. Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.452-453.
  3. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  5. М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 13
  6. Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978., с. 5.
  7. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1017) (рос. дореф.)
  8. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  9. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-58)
  10. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Бахмутскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 22-1)
  11. Бойовики штурмують Авдіївку, — ЗМІ
  12. Терористи почали артобстріл Авдіївки
  13. 25 лютого пластуни міста Авдіївки розпочали акцію «Книжечки з пластунами»

Додаткова література[ред.ред. код]