Авлакоген
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Авлакоге́н (грец. αυλακ — борозна, γενεσις — походити) лінійно витягнуті западини підвищеної тектонічної рухливості, які оточені глибинними розломами, що розтинають фундамент платформи. Термін вперше запропонований Шатським у 1964 р. Авлакогени поділяють на:
- прості
- складні
- закриті (одним кінцем затухають на платформі, іншим виходять за її межі) — ДДЗ
- наскрізні (розтинають усю платформу) — система Уачіта в Північній Америці
Довжина авлакогенів сягає багатьох сотень км., ширина — десятки км. Вони часто межують зі складчастими областями. Виповнюючі авлакоген відклади значної (величезної — до 18 км) потужності утворюють складки, часто досить складні. На території України знаходиться Дніпровсько-Донецький авлакоген.
[ред.] Джерела
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
