Австралопітеки

Реконструкція самиці австралопітека афарського

Австра́лопіте́ки, австралопітекові чи австралопітецини, (лат. Australopithecus, australis — південний та грец. πίθηκος — мавпа) — група приматів, по будові проміжна між мавпами і людьми. Примати з прямоходінням, мавпячою головою, маленьким мозком і невеликими іклами. Існували приблизно 7 − 1 млн. років тому здебільшого на території Південно-Східної Африки.

Знахідки

Вперше рештки австралопітека були знайдені у 1924 році на півдні Африки в Таунгі (ПАР) і описані у 1925 році Робертом Дартом: скроня маляти, відомого як «Бебі із Таунга», дозволила зробити висновок, що австралопітеки були прямоходячими. Ця знахідка віднесена до виду австралопітеків африканських.

Видатні відкриття в ущелині Олдувай зробили Луїс і Мері Лікі, які відкрили не тільки скроні та інші кістки австралопітеків, а також кам'яні знаряддя. Відкриття сім'ї Лікі у 1959—1961 роках були переломними у визнанні австралопітеків як ланки, що пов'язує приматів і людей, а Африки як колиски людства.

30 листопада 1974 року Дональд Джохансон знайшов у пустелі Гадар в Ефіопії, найповніші із всіх коли-небудь знайдених, рештки австралопітека, що були названі учасниками експедиції — Люсі: фрагменти скроні, нижня щелепа, ребра, хребці, кістки рук, ніг, тазові. Загалом в Гадарі у 1973-1977 роках було виявлено більше 240 рештків гомінід, що належали не менш ніж 35 особинам. За цими знахідками був описаний вид австралопітек афарський.

В Летолі знайдений ланцюг слідів австралопітека, що пройшов по свіжому попелу з вулкану. Під палким сонцем сліди закам'яніли, новий попіл їх засипав, а через 3 млн. років співробітники Мері Лікі їх розкопали.

Із нещодавніх знахідок помітною є так звана Донька Люсі (Ефіопія, 2000) — скелет молодого австралопітека афарського, який скоріш за все належав трьох-річній дівчинці, яка жила 3,3 млн років тому.

Класифікація

Сучасній науці відомі рештки близько 500 особин австралопітеків з Африки, які виділяють у декілька видів.

Назва виду	Датування млн. р. тому	Морфологія	Примітки
Австралопітек анамський Australopithecus anamensis	4,2 − 3,9	Вага 33 − 51 кг	Найбільш давній австралопітек.
Австралопітек афарський Australopithecus afarensis	3,9 − 3,0	Зріст 1 − 1,5 м Вага 30 − 45 кг Об'єм мозку 350 − 500 см³	Розглядається як предківський вид для всіх подальших австралопітеків окрім австралопітека анамського.
Австралопітек барельгазалі Australopithecus bahrelghazali	3,0 − 3,5	*	Знайдений на відміну від інших в Північній Африці, що є свідоцтвом широкого поширення групи.
Австралопітек африканський Avstratopithecus africanus	3,5 − 2,4	Зріст 1 − 1,5 м Вага 20 − 45 кг Об'єм мозку 425 − 450 см³	Перший описаний австралопітек (Раймонд Дарт, 1924).
Австралопітек гарі Australopithecus garhi	2,5 − ?	Зріст 1,2 − 1,5 м Об'єм мозку 440 см³	Поруч були знайдені простіші кам'яні знаряддя і кістки антилоп із слідами надрізів.
Австралопітек седіба Australopithecus sediba	1,78 − 1,95	Об'єм мозку 420 − 450 см³	*

Раніше до роду Австралопітеків відносили ще трьох представників, яких тепер виділять в окремий рід парантропів. Вони були менш розвинені, масивніші за австралопітеків і травоїдні.

• Парантроп робустус (Paranthropus robustus)
• Парантроп бойсеі (Paranthropus boisei, стара назва Зижантроп)
• Парантроп ефіопський (Paranthropus aethiopicus)

Близькі до австралопітеків примати були поширені в Передній, Південній та Південно-Східній Азії.

Характеристика

Австралопітеки — двоногі наземні примати. З людиною їх споріднює слабкий розвиток щелеп, відсутність великих іклів, хватальна кисть з виступаючим великим пальцем, опорна стопа. Значний об'єм мозкової коробки (400—500 см³), вкорочена лицева частина черепа, будова зубів, вертикальна хода та інші особливості поставили австралопітеків в число можливих безпосередніх предків людини.

Австралопітеки були всеїдні. Для нападу та захисту використовували кістки тварин, палиці, каміння; можливо, найрозвиненіші види вміли їх дещо обробляти. Раймонд Дарт вважав, що австралопітеки були активними мисливцями на павіанів і інших великих тварин. Нові дані показують, що австралопітеки вели зовсім інший спосіб життя і часто самі ставали жертвами хижаків, в тому числі птахів.

Мозок

За абсолютною величиною мозкової порожнини (400-500 см³) австралопітеки не набагато відрізняються від шимпанзе, а горилам дещо поступаються, останнє пояснюється невеликими розмірами тіла австралопітеків. Але за відносними розмірами мозку, вони, вірогідно, перевершували всіх гомінід, — вимерлих і сучасних.

Див. також

• Антропогенез

Джерела

• Залізняк Л.Л. Археологія України: К.: Либідь, 2005
• Вишняцкий Л. Б. Введение в преисторию. Проблемы антропогенеза и становления культуры: Курс лекций / Л. Б. Вишняцкий. Изд. 2-е, испр. и доп. — Кишинев: Высшая Антропологическая школа, 2005, — 396 с. ISBN 9975-9607-9-0
• Марков А.В. Происхождение и эволюция человека. Обзор достижений палеоантропологии, сравнительной генетики и эволюционной психологии. Доклад, прочтенный в Институте Биологии Развития РАН 19 марта 2009 г.
• Д.Л. Бродянский. История первобытного общества. Владивосток: И-во Дальневосточного ун-та, 2003 г. — 109 с.

Посилання

• Заморока М.А. Антропоґенізація — п'яті кути еволюційних чотирикутників.