Австралійські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Австралі́йські мо́ви — майже цілком безписемні (за дуже рідкісними винятками) мови, переважно ізоляти, корінних племен Австралії.

Кількість носіїв: історія і сучасний стан[ред.ред. код]

У XVIII столітті, до приходу європейців у Австралію, за оцінками, нараховувалось близько 300 000 тубільців, які розмовляли не менш як 200 окремими мовами. Під час колонізації XIX — початку ХХ сторіч, колонізація почасти являла прямий етногеноцид, чисельність корінних австралійців різко скоротилася.

За даними SIL International (2004) зі 170 000 австралійців, які мають тубільне походження, лише близько 47 000 мають хоч-якісь знання рідних (австралійських) мов [1]. Таким чином, переважна більшість (майже всі) австралійських мов в наш час[Коли?] є або зниклими, або такими, що знаходяться на грані зникнення — кількість носіїв більшості мов обраховується десятком, а то й одиницями, декількома десятками, значно рідше сотнею або й декількома. Деякими мовами, зокрема нгааньятьяра[2], аранта[3], нгаанятьяра[4], валмаджарі[5] та валпірі[6], аррернте[7], альяварр[8] та деякихми іншими розмовляють близько тисячі і більше мовців. Деякі з них умовно можна віднести до «благополучних» — завдяки спрямованій роботі зі збереження і вивчення для них створено нарешті писемність, вони представлені у ЗМІ, в тому числі ними видається преса, ведеться радіо- і телемовлення.

Дослідження[ред.ред. код]

До 1930-х років описом австралійських мов займалися в основному етнографи й місіонери. Початок їх серйозного вивчення пов'язане з діяльністю Артура Капела і його учнів у 1930-1950-ті роки. Починаючи з 1970-х років з'являється безліч описів австралійських мов та робіт узагальнюючого характеру, виконаних на високому науковому рівні, причому деякі виявлені в цих роботах мовні факти роблять значний вплив на лінгвістичну типологію і загальну лінгвістику. Зокрема, після публікації Р. Діксоном в 1972 році граматики мови д'ірбал отримали широку популярність і активно обговорювалися в літературі особливості синтаксичної структури і системи іменних класів у цій мові.

Класифікація[ред.ред. код]

Австралійські мови лишаються маловивченими. Однак на зміну територіальній класифікації (мови Південного Сходу Австралії, Центральної Австралії, Центральної і Південно-Західної Австралії, Квінсленду і Нового Південного Вельсу) прийшла лінгвістична, яка, проте, містить і дотепер багато лакун і неузгодженостей.

Попри ізольованість багатьох мов (мангараї, нунґґубуйю, тіві, д'їнґілі тощо) лінгвісти нараховують серед австралійських мов близько 20 мовних родин, спорідненість і зв'язки між якими не доведено.

Найчисельнішою мовною родиною австралійських мов є пама-ньюнга , що за оцінками фахівців включає близько 180 окремих мов і займає 7/8 території материка (крім більшої частини півострова Арнемленд, а також Землі Дампіра і плато Кімберлі на північному заході Австралії та південно-західного узбережжя затоки Карпентарія).

В більшості австралійських мов в основі числення є один і два. В мовах окремих племен, крім однини і множини, є ще троїна. Граматичній будові австралійських мов властива ергативна конструкція речення та складна система класів іменника. В усній мові австралійських племен закріпилися слова, якими вони назвали своїх білих колонізаторів, наприклад, те саме слово в мові карадьєрі означає «жорстокий», у мові дієрі — «людина на коні з ланцюгом», у мові аранта — «той, що завжди хапав».

Фонетика[ред.ред. код]

За своїм фонетичним строєм австралійські мови достатньо близькі до індонезійських мов, за граматичним типом вони скоріш близькі до алтайських, кавказьких, індоіранських й інших мов Старого Світу, ніж до більшості мов Південно-Східної Азії та Океанії. У більшості австралійських мов (за винятком мов півострова Кейп-Йорк) є проста фонологічна система, для якої характерна:

  • відсутність фрикативних приголосних і протиставлення глухих і дзвінких;
  • велика кількість локальних рядів передньо- і среднєязичних приголосних — інтердентальні, апікальні, ретрофлексні, ламіноальвеолярні, палатальні (вказані особливості фонетики і пояснюють різнобій у передачі назв австралійських племен і мов);
  • наявність окремого носового сонорного звуку в кожном локальному ряді;
  • бідна (зазвичай тричленна: i — a — u) система голосних.

Морфологія[ред.ред. код]

Усі австралійські мови — аглютинативні, в мовах півострова Арнемленд нерідко спостерігається полісінтетізм. У мовах пама-ньюнга та кількох інших сімей використовуються тільки суфікси, в інших мовах — також і префікси. У іменників — розвинена система відмінків; число в них звичайно не виражається. Відсутність особливої категорії числівників пояснюється тим, що в традиційній австралійської культурі не виникало потреби в мовному рахунку. Зараз у більшості австралійських мов використовуються числівники, запозичені з англійської мови. Дієслово має категорії часу, способу, рідше узгоджувальну категорію особи, числа, погоджувальну класу. Морфологічними словозмінами (наприклад, категорією часу) нерідко володіють і прислівники. Морфологічно зазвичай виражена різниця перехідних і непереходних дієслів.

Синтаксис[ред.ред. код]

Синтаксис більшості австралійських мов характеризується ергативною конструкцією речення (тобто використовується особлива відмінкова форма для підмету перехідного дієслова, тоді як підмет неперехідного дієслова і пряме доповнення виступають в іншій відмінкові форми, зазвичай з нульовим закінченням). При цьому особисті займенники, власні імена і номінальні особисті імена нерідко тяжіють до звичнішого для індоєвропейських мов протиставлення називного та знахідного відмінків.

Показники особи, числа та узгоджувальні класу суб'єкта та об'єкта нерідко приєднуються не до присудка, а до особливої частки («каталізатора») або до першого слова в реченні. Наприклад, в мові вальбірі (сім'я пама-ньюнга):

wawirri kapi-rna pantirni — «Я пронизую (списом) кенгуру» — кенгуру + «каталізатор» + перша особа однини + пронизувати, де «каталізатор» — допоміжне слово kapi.

Порядок слів є вільним не тільки для словосполучень, але і для окремих слів, причому вираз неместоіменних підметів і доповнень необов'язково. Наприклад,

wawirri yalumpu kapirna pantirni — «кенгуру того я пронизують (списом)»,
при рівній можливості wawirri kapirna pantirni yalumpu — «кенгуру я пронизують того»,
yalumpu pantirni wawirri kapirna — «того я кенгуру пронизують»,
pantirni kapirna — "пронизують (списом) я (його) " і так далі.

Цей факт привів К. Хейла та деяких інших дослідників до припущення про відсутність принаймні в деяких австралійських мовах ієрархічної структури речення (так звана гіпотеза неконфігураціонності австралійських мов).

Лексика[ред.ред. код]

У більшості австралійських мов спостерігаються особливі форми мови, пов'язані зі специфічними соціальними або етнокультурними ситуаціями (вживаються всередині певних соціальних груп, при спілкуванні деяких категорій родичів тощо); частіше ці форми включають лише особливу лексику, але іноді мають і специфічні граматичні риси.

Писемність[ред.ред. код]

Писемних пам'яток австралійських мов не існує.

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]