Австралійський Союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Австралія)
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Австралія» перенаправляє сюди; Про інші значення цієї назви див. Австралія (значення).

Австралійський Союз
Commonwealth of Australia

Прапор Австралії Герб Австралії
Прапор Герб
Девіз: Немає (раніше Advance Australia)
Гімн: Уперед, прекрасна Австраліє
Розташування Австралії
Столиця Канберра
Найбільше місто Сідней
Офіційні мови англійська1
Державний устрій Конституційна монархія
 - Королева Єлизавета II
 - Генерал-губернатор Квентін Брайс
 - Прем'єр-міністр Тоні Ебботт
Незалежність від Великої Британії 
 - Конституційний Акт 1 січня 1901 
 - Вестмінстерський Статут 11 грудня 1931 
 - Австралійський Акт 3 березня 1986 
Площа
 - Загалом 7 686 850 км² (6-та)
 - Води (%) 1%
Населення
 - перепис 2011 р. 21 507 717 [1]
 - Густота 2 8/км² (233-тя)
ВВП (ПКС) 2003 р., оцінка
 - Повний 579 662 000 $ (16-та)
 - На душу населення 29 143 $ (11-та)
ІРЛП  (2004) 0,957 (високий) (3-тя)
Валюта Австралійський долар (AUD)
Часовий пояс декілька2 (UTC+8—+10)
Домен інтернету .au
Телефонний код +61
1Англійська мова де юре не має ніякого офіційного статусу.
2Існують деякі відхилення від зазначених часових поясів, див. Адміністративний поділ Австралії.

Австралі́йський Сою́з або Австра́лія (англ. Commonwealth of Australia) — держава у Південній півкулі Землі на Австралійському материку і острові Тасманія. До складу країни входять також багато невеликих островів, серед яких Норфолк і Лорд-Хау в Тихому океані, Кокосові острови в Індійському та інші. Найближчими сусідніми країнами є Індонезія, Східний Тимор і Папуа-Нова Гвінея на півночі, Соломонові острови, Вануату і Нова Каледонія на північному сході і Нова Зеландія на південному сході.

Щонайменше 40 тисяч років до перших європейських поселенців у 18 столітті, територію країни населяли австралійські аборигени[2], які належали до однієї або близько 250 мовних груп[3][4]. Після відкриття континенту нідерландськими дослідниками у 1606 році, на східну частину Австралії у 1770 році висадилася експедиція Великобританії і поступово заселила, головно шляхом виселення злочинців, колонію Новий Південний Уельс. Населення стабільно зростало протягом наступних десятиліть, континент був краще досліджений і згодом було утворено ще 5 самоврядних колоній.

1 січня 1901 року шість колоній стали федерацією, і таким чином було утворено Австралійський Союз. З того часу Австралія зберегла стійку ліберальну демократичну політичну систему і входить до Співдружності націй. Площа країни становить 7 686 850 км² (Австралійський Союз за площею території посідає 6-е місце серед країн світу). Австралія має багаті, але ще не цілком досліджені природні ресурси. Населення — 22,6 млн осіб (2011), з яких близько 60% сконцентровано у найбільших містах країни та їх агломераціях: Сіднею, Мельбурну, Брізбену, Перту та Аделаїди. Столиця країни — місто Канберра, розташоване у Австралійській столичній території. Близько 57% населення Австралії проживає у Вікторії або Новому Південному Уельсу, 79% проживає у східних штатах країни.

Багата і розвинена країна Австралія нині 13-та найбільша економіка світу. Австралія займає перші позиції у різноманітних рейтингах країн, таких як якість життя, охорона здоров'я, освіта, тривалість життя, економічна свобода і захист громадських та політичних прав[5]. Австралія — член міжнародних організацій ООН, Співдружності Націй, Тихоокеанського пакту безпеки (ANZUS), Організації економічного співробітництва та розвитку, Азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва, Форуму тихоокеанських островів та Світової організації торгівлі.

Назва[ред.ред. код]

Офіційна назва — Австралія (англ. Australia). Згідно з рішенням уряду від січня 1976 року за межами країни країна називається просто Австралія а уряд — австралійським, в межах країни — Австралійський Союз і уряд Союзу.

Назва країни походить з латинської Terra Australis, що означає «південна земля». Територія була названа так ранніми європейськими дослідниками, які вірили, що австралійський материк був набагато більшим допоки його відкрили. Мандрівник Метью Фліндерс (17741814), який першим досліджував австралійський берег і зробив його карту, використав термін Австралія у своїй роботі «Подорож до Terra Australis». Попередні голландські дослідники використовували терміни як Australisch, так і Нова Голландія (Nova Hollandia).[6] З початку 20 століття уживається також скорочений розмовний варіант назви країни — Oz (Оз) або Aussie (Оззі).

Історія[ред.ред. код]

Історія дослідження Австралії

Першими з європейців побували в Австралії голландські мореплавці (1606). Для вивчення нового континенту — Нової Голландії — Англія організувала ряд експедицій (У. Демитера, 1688, та Дж. Кука, 1770). Потреба англійської буржуазії в нових ринках, а також втрата північноамериканських колоній змусили англійський уряд звернути увагу на Австралію. У 1788 її було оголошено англійською територією і розпочато посилене заселення Австралії засланцями. Адміністрація колонії та військові чини захоплювали найкращі землі Південно-Східної Австралії, а тубільці, що за рівнем свого розвитку не могли бути використані як об'єкт експлуатації, витіснялись у пустелі і фізично винищувались. На початку 19 сторіччя процес вивчення і освоєння Австралії пожвавився. Англійський мореплавець Метью Фліндерс у 18011803 роках протягом двох експедицій обійшов Австралію з усіх боків. Він же запропонував нову назву цієї землі — Австралія.

Відкриття величезних пасовиськ і розвиток вівчарства викликали приплив англійського капіталу. Землі роздавались переважно тим, хто мав значний капітал, тобто насаджувалось велике землеволодіння. Розвиток вівчарства та відкриття золотих родовищ 1851 викликали велику потребу в робочій силі і пожвавили імміграцію до Австралії. Якщо 1851 в Австралії було 438 тис. чол., то 1861 вже 1168 тис. В 1-й половині 19 ст. Австралія поставляла на світовий ринок лише вовну і шкіру. З появою рефрижераторного транспорту в 2-й половині 19 ст. Австралія почала вивозити багато м'яса і масла, що стимулювало розвиток тваринництва.

У кінці 19 сторіччя поселенці австралійських колоній висунули вимогу про утворення з окремих частин, які користувались автономією єдиної федерації. Англія підтримала цю ідею, сподіваючись використати її в своїх імперіалістичних інтересах в районі Тихого океану. 1 січня 1901 набрав чинності акт англійського парламенту про створення Австралійського Союзу. Федерація у складі 6 штатів, колишніх колоній, дістала статус домініону. Був створений федеральний уряд на чолі з генерал-губернатором. Австралійськоий Союз стає партнером Англії по експлуатації колоній. 1906 колонією Австралійського Союзу стала південно-східна частина Нової Гвінеї, а після першої світової війни Австралійський Союз одержує від Ліги націй мандат на управління колишньою німецькою колонією в північно-східній частині Нової Гвінеї. Робітничий рух зародився в Австралійського Союзу у 2-й половині 19 ст. В 90-х рр. виникла лейбористська партія, яка користувалась значним впливом і 1904 сформувала уряд. 1911—12, на противагу поміркованим лейбористам, створюються революційні робітничі організації. Одним з їх організаторів був Артем (Сергєєв Ф. А.). 1920 була заснована Компартія Австралії. Великі робітничі страйки відбулись 1919—21, 1927, а також в роки світової економічної кризи 1929—33. Під час другої світової війни Австралійський Союз входив до антифашистської коаліції держав. Австралійський Союз отримав автономію від Великобританії у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах в 1942. Уряд Австралійського Союзу виступив у ролі активного союзника Англії і США в їх діях в Азії. Війська Австралійського Союзу взяли участь у війні в Малайї, в американській корейській війні (1950–1953). 1951 Австралійський Союз разом з Новою Зеландією уклав договір з США про взаємну допомогу (АНЗЮС), а 1954 став учасником СЕАТО.

Уряд Австралійського Союзу згодився на випробування англійської атомної і водневої зброї на території країни.

Австралійський Союз володів колонією Папуа (південно-східна частина острова Нова Гвінея), управляв підопічною територією Нова Гвінея (північно-східна частина острова Нова Гвінея, архіпелаг Бісмарка, північна частина групи Соломонових островів) та, за угодою з Великобританією і Новою Зеландією, островом Науру.

У 1967 аборигенам були надані всі громадянські права. Після перемоги на виборах в 1993 прем'єр-міністр Пол Кітінѓ підтвердив своє бажання бачити Австралію республікою до 2000 року. В 1999 на референдумі не була підтримана ідея переходу від конституційної монархії до республіки.

Державний устрій[ред.ред. код]

Австралійський Союз входить до складу Британської Співдружності Націй. Конституція Австралійського Союзу набула чинності з 1 січня 1901. Австралійський Союз складається з 6 штатів і 2 самоврядних одиниць, до яких належать — столиця Канберра і Північна Територія. Найвища законодавча влада належить федеральному парламентові, до складу якого входять король (королева) Великої Британії, що його (її) представляє призначений ним (нею) генерал-губернатор і дві палати: палата представників, що обирається пропорційно до загальної кількості населення штату на 3 роки, і сенат, куди обирається по 10 сенаторів від кожного штату строком на 6 років. Виконавча влада належить генерал-губернатору і кабінету (уряду). Штати Австралійського Союзу мають свої конституції, парламенти і губернаторів. Австралійський Союз є федерацією. Місцевими справами відають органи самоврядування — виборні ради. Ці ради перебувають під наглядом урядових органів.

Сучасні вищі посадові особи[ред.ред. код]

Глава держави — королева Єлизавета II з 1952, представлена генерал-губернатором Квентін Брайс, яка була призначена на цю посаду 5 вересня 2008 після виходу на пенсію Майкла Джеффері. Вона стала першою в історії жінкою, призначеною на цю посаду. Прем'єр-міністр — Джулія Гіллард з 2010.

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Федерація у складі 6 штатів і 2 територій.

Географія та клімат[ред.ред. код]

Avstralia Mapa Ukr.PNG
Топографічна карта Австралії
Кліматичні зони Австралії

Територія Австралії, що становить 7617930 км²[7], розташована на Індо-Австралійській плиті. Оточена Індійським і Тихим океанами, Австралія межує з Азією через Арафурське та Тиморське моря. Найменший у світі континет[8] і шосту найбільшу країну за площею у світі[9] Австралію також часто називають островом-континентом через її великий розмір та ізольованість[10], або й найбільшим островом[11]. Довжина берегової лінії Австралії становить 34218 кілометрів (не включали острови)[12]. Не включаючи острів Макуорі, територія Австралії розташована між and 44° пд широти, та 112° and 154° східної довготи.

Великий бар’єрний риф, найбільший кораловий риф у світі[13], простягнувся на 2000 км від східного узбережжя). Гора Аугустус, що вважається найбільшим монолітом у світі,[14] розташована у Західній Австралії. Найвища гора на Австралійському континенті — гора Косцюшко (2228 м), проте найвищою точкою на території, що належить Австралії, — це пік Моусон (2745 м, острів Херд[15]).

Австралія — це найплоскіший континент[16] з найстарішими родючими ґрунтами;[17][18] Пустелі Австралії чи напівпустульні землі практично незаселені. Це найсухіший населений континент на планеті, тільки південно-східна та південно-західна його частини мають помірний клімат[19]. Густота населення 2.8 мешканця на кілометр квадратний робить Австралію однією з найменш густозаселених країн,[20] однак більша частина людей проживає на південно-східному узбережжі[21].

Східну частину Австралії займає Великий Вододільний хребет, що розташований вздовж узбережжя Квінсленду, Нового Південного Уельсу і частини Вікторії, хоч і назва гір не є зовсім коректною, позаяк подекуди хребет становлять низькі пагорби, а найвищі гори не сягають вище 1600 м над рівнем моря.[22] Серце країни — це рівнини і височини центральної Австралії характеризується великою кількістю пустель: Велика Піщана, пустеля Гібсона, Велика пустеля Вікторія, пустеля Сімпсона з відомою Налларборською рівниною на південному узбережжі.[23][24][25][26]

На клімат Австралії суттєво впливають океанічні потоки, зокрема Індійський океанський диполь та Ель-Ніньйо, які корелюються періодичними засухами та сезонними тропічними системами низького тиску, які утворюють циклони у північній Австралії[27][28]. Ці фактори стимулюють атмосферні опади, які суттєво відрізняють кожного року. Більша частина північної Австралії має тропічний клімат із переважанням літніх опадів, або мусонний клімат[29]. Третина Австралії — це пустелі та напівпустелі[30]. Південно-західний куток Західної Австралії має середземноморський клімат[31] Більшій частині південного сходу, включаючи Тасманію, властивий помірний клімат[29].

Найголовнішою річкою Австралії є Мюррей, яка протягом всього року не пересихає. Найдовшими притоками Мюррею є Дарлінг та Маррамбіджі. Басейн річок Мюррей-Дарлінг займає 1 млн км², тобто 14% від всієї площі Австралії. Найбільш розвита річкова система на острові Тасманія. Річки мають переважно мішане дощове й снігове живлення.

острови: Нова Гвінея і Тасманія; Австралійська Антарктична територія

Природа[ред.ред. код]

Австралія — найменший, плоский та сухий материк (40 % в тропіках, одна третина — пустеля, дві третини — прикордонна зона).

Середня частина А. — низовина з западиною, де розташоване о. Ейр. Західна частина — плоскогір'я (400—500 м) з окремими хребтами та столовими горами. Вздовж північно-східного узбережжя Австралії розташовується Великий Бар'єрний риф. Східну частину Австралії займає Великий вододільний хребет (найвища точка Австралії — гора Костюшко, 2230 м). Більша частина Австралії лежить у тропіках, північ — у субекваторіальних широтах, південний захід — в субтропіках. Найбільші ріки — Муррей та Дарлінг.

Населення[ред.ред. код]

Станом на 1 липня 2007, населення Австралії склало 20001546 чоловік. До кінця XVIII століття населення Австралії складали австралійські аборигени, остров'яни Торрес Стрейт і аборигени Тасманії (між цими трьома групами існують культурні і навіть зовнішні відмінності). Більшість населення Австралії - нащадки іммігрантів XIX і XX століть, при цьому більшість цих іммігрантів прибули з Великобританії та Ірландії. Заселення Австралії вихідцями з Британських островів почалося в 1788, коли на східному березі Австралії була висаджена перша партія засланців і засновано перше англійське поселення Порт-Джексон (майбутній Сідней). Добровільна імміграція з Англії прийняла значні розміри лише в 1820-ті, коли в Австралії стало швидко розвиватися вівчарство. Після відкриття в Австралії золота сюди з Англії і почасти з інших країн прибула маса іммігрантів. За 10 років (1851–1861) населення Австралії збільшилося майже втричі, перевищивши 1 млн людей. У період з 1838 по 1900 в Австралію прибуло понад 18 тис. німців, що розселилися в основному на півдні країни; до 1890 німці представляли собою другу за чисельністю етнічну групу континенту. Серед них були піддавалися переслідуванням лютерани, економічні та політичні біженці - наприклад, ті, хто покинув Німеччину після революційних подій 1848. У 1901 австралійські колонії об'єдналися у федерацію. Консолідація австралійської нації прискорилася в перші десятиліття XX століття, коли остаточно зміцніла загальнонаціональна економіка Австралії. За період після Другої світової війни населення Австралії збільшилося більш ніж в 2 рази (після Першої світової війни - в 4 рази) завдяки здійсненню амбітної програми стимулювання імміграції. У 2001 27,4% населення Австралії складали люди, що народилися за кордоном. Найбільшими групами серед них були британці та ірландці, новозеландці, італійці, греки, нідерландці, німці, югослави, в'єтнамці і китайці. Найбільший місто Австралії - Сідней, столиця найбільш густозаселеного штату Новий Південний Уельс. Якщо залишити узбережжі і пройти вглиб материка близько 200 кілометрів, почнуться малонаселені райони континенту. Буйні вологі ліси і багаті сільськогосподарські угіддя змінюються спекотною, сухою, відкритою місцевістю, де можна зустріти тільки чагарникові зарості і злаки. Однак у цих місцевостях теж є життя. На сотні кілометрів простягаються великі овечі і коров'ячі пасовища, або ранчо. Далі, в глибині материка, починаються палючі спекою пустелі. Офіційна мова - англійська (діалект, відомий як австралійський англійська).

Українці в Австралії[ред.ред. код]

Після 1950 до Австралії прибуло ще небагато українців; тепер в Австралії живе близько 20 тис. українців. Вони розміщені приблизно так:

Австралія Назва території Україна Українців
size Новий Південний Уельс 7,01 тис.
size Вікторія 5,52 тис.
size Південна Австралія 4,02 тис.
size Квінсленд 1,54 тис.
size Західна Австралія 1,25 тис.
size Тасманія 0,02 тис.
size Північна територія 0,1(?) тис.
size Австралійська столична територія 0,2(?) тис.
Разом 19,7 тис.[32]

Партії[ред.ред. код]

  • Ліберальна партія (до 1944 — Об'єднана партія Австралії, утворена 1931).
  • Національна партія. Слід зауважити, що Національна та Ліберальна партії постійно є політичними партнерами, і їх об'єднання часто називають словом «Коаліція», незалежно від того, чи має ця коаліція владу, чи перебуває в опозиції.
  • Лейбористська (Трудова) партія утворилася 1891 як партія робітничої аристократії. Зараз правляча (з 2007). Лідер — Кевін Радд.
  • Комуністична партія Австралії (утворена 1920). У 1971 р. посварилася з КПРС, що призвело до розколу та створення нової «справді марксистсько-ленінської» партії, яка дістала назву Соціалістична партія Австралії.

Профспілковий рух[ред.ред. код]

Профспілки в Австралійському Союзі виникли у 50-х рр. 19 сторіччя. 1956 налічували близько 1700 тис. членів. Більшість профспілок (з загальної кількості 370) входить до об'єднань: Австралійської ради профспілок (заснована 1927, входить до Міжнар. конфедерації вільних профспілок) та Австрал. робітничого союзу, очолюваного реформістами.

Преса[ред.ред. код]

В Австралійському Союзі виходить понад 60 великих газет та інші періодичних видань. Важливіші газети: «Геральд» {«The Herald»); «Сідні морнінг геральд» («The Sydney Morning Herald»), «Дейлі телеграф» («Daily Telegrahp»), «Сан» («The Sun»), «Дейлі міррор» «Daily Mirror»). Компартія видає газети «Трібюн» («Tribune») і «Гардіан» («Guardian») та журнал «Комюніст рев'ю» («Communist review»). Найбільше газетне агентство «Острейліан Ассошіейтед Пресс» («Australian Associated Press») тісно зв'язане з англійським агентством Рейтер.

Економіка[ред.ред. код]

Австралійський Союз — індустріально-аграрна країна з високим рівнем розвитку капіталізму. Великі концерни, тісно зв'язані з монополіями США і Англії, майже повністю контролюють економіку.

Країна посіла десяте місце в рейтингу Світового банку «Doing Business» за 2013 рік[33].

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловість розміщена дуже нерівномірно: більша її частина зосереджена на Пд. Сх. країни.

  • Основу енергетичного балансу Австралійського Союзу становить кам'яне і буре вугілля. У 1958 видобуто кам'яного вугілля 20,7 млн т (штати Новий Пд. Уельс, Квінсленд), бурого—близько 11 млн т (районн м. Мельбурна).
  • Вироблено 20 млрд квт-г електроенергії, з них 4/5 на теплоелектростанціях.
  • Потужність нафтопереробних з-дів 8,6 млн т нафти (1957).
  • Розвинута гірнича промисловість У 1957 видобуток (за вмістом металу)- заліз. руди—2,5 млн т (Пд. Австралія, район Айрон-Ноб та ін.), свинцевої руди—318 тис. т, цинкової—249 тис. т (Новий Південний Уельс, район Брокен-Хілл); розробляються родовища золота (Західна Австралія), урану (Квінсленд). У невеликих розмірах видобуваються молібден, вольфрам, марганець, кобальт. Австралійський Союз займає 1-е місце у світі по виробництву цирконію і рутилу.
  • Чорна металургія працює на місцевій сировині. У 1958 виплавлено чавуну 2280 тис. т. сталі—3208. Найважливіші центри чорної металургії—Порт-Кембл, Ньюкасл і Літгоу в Новому Південному Уельсі. В кольоровій металургії виділяється виробництво цинку—116,6 тис. т (основний центр Рісдон), свинцю—254,4 тис. т (Порт-Пірі, 2-е місце серед капіталістичних країн). Працюють мідеплавильний завод, алюмінійовий комбінат. Значного розвитку набули деякі галузі машинобудування—автобудування (головним чином з частин, що імпортуються з США і Англії), суднобудування (Сідней, Мельбурн, Уаялла, Брісбен), с.-г. машинобудування (міста Пд. і Пд. Сходу), виробництво електротехнічного устаткування (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен), різних верстатів і озброєння.
  • Хімічна промисловість виробляє синтетичне пальне, сірчану к-ту, добрива, вибухові речовини.
  • В харчовій промисловості виділяються м'ясокомбінати, зосереджені в містах штатів Квінсленд, Вікторія і Новий Пд. Уельс. Підприємства борошномельної, маслоробної, цукрової, пивоварної промисловості, розміщені більш рівномірно в портах і внутр.районах. У текст. промисловості провідне місце займав виробн. вовни (шт. Вікторія і Новий Пд. Уельс).

Сільське господарство[ред.ред. код]

Австралійський Союз—країна великого землеволодіння. Найкращі землі захопили англійські аристократи, лендлорди і капіталісти-скватери. У 1950 на г-ва, що мали понад 1000 га (11 % заг. кількості ферм), припадало 89,6 % землі, а на г-ва дрібних фермерів (28 % заг. кількості ферм) — лише 0,3 % землі. Під орними землями зайнято трохи більше 1 % всієї площі країни. Скотарство і землеробство (крім узбережних районів) мають екстенсивний напрям.

Австралія є одним з найбільших у світі виробників і експортерів зернових. Найбільше значення серед зернових культур має пшениця. Посівна площа по пшениці в середньому коливається від 11,1 — 13,4 млн га. На її частку припадає понад половина всіх посівних площ. Врожайність пшениці різна по роках залежно від кліматичних умов і становить від 0,9 до 2,1 тонн/га. Переважно це озима пшениця, яка вельми чутлива до засух.

В середньому валовий збір пшениці становить від 10,1 (у посушливі роки) до 26,1 млн тонн. Експорт — від 7,5 до 18,0 млн тонн. Імпорт — 0,1-0,3 млн тонн. Споживання усередині країни — 5,3 — 6,5 млн тонн. Перехідні запаси становлять 3,2 — 9,6 млн тонн.

Посівна площа по ячменю становить 3,5 — 4,6 млн га. Врожайність 1,0 — 2,3 тонн/га. Виробництво коливається в рамках 3,9 — 10,4 млн тонн. Експорт — 1,9 — 6,4 млн тонн, залежно від світової кон'юнктури. Споживання всередині країни становить 2,2 — 3,8 млн тонн. Перехідні запаси — 0,6 — 2,7 млн тонн.

Серед інших зернових культур виділяються кукурудза (використовується в основному на фураж), сорго (вирощується на зерно і на фураж), трітікале (гібрид жита і пшениці), а з олійних культур — земляний горіх, соняшник, сафлор, рапс, канола, соя.

Посіви пшениці зосереджено в штатах Новий Пд. Уельс, Вікторія, Пд. Австралія і Зх. Австралія (94 % посівної пл.). Менше значення мають посіви кукурудзи (Квіисленд). Невеликі площі зайняті посівами рису, тютюну, бавовнику.

Тваринництво — провідна галузь с. г.—дає бл. 2/3 вартості с.-г. продукції. За поголів'ям овець (149,3 млн у 1958) А. С. посідає 1-е місце у світі. В окремі роки Австралійський Союз дає більше 1/4 світового виробництва вовни. Концентрація вівчарства в руках великих власників винятково висока. У 1950 1,6 % всіх г-в концентрували у себе бл. 1/3 всього поголів'я (по 100 000 і більше овець кожне). Настриг вовни у 1958/59 — 662 тис. т. Вівчарство зосереджене в шт. Новий Пд. Уельс (46 % поголів'я), Вікторія (18 %). Розводиться велика рогата худоба (16,9 млн голів у 1958). Австралійський Союз— значний виробник м'ясо-молочних продуктів, мороженого м'яса, масла, сиру, консервованого молока. Найважливіші райони молочного тваринництва — пд.-сх. узбережжя, м'ясного — Квінсленд.

Вирощують цукрову тростину, банани, ананаси, земляний горіх (переважно в шт. Квінсленд), цитрусові (Пд. Австралія, Вікторія, Новий Пд. Уельс).

Транспорт[ред.ред. код]

В здійсненні міжрайонних зв'язків провідна роль належить залізничному транспорту. Загальна довжина залізниць —42,4 тис. км. Майже всі залізниці державні. Найбільш забезпечені залізницями пд.-сх. і частково пд.-зх. райони Австралійського Союзу. Автошляхів — понад 200 тис. км, переважна більшість їх зосереджена у пд.-сх. ч, країни. Тоннаж торг. флоту — 541 тис. т. Найгол, порти: Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен, Порт-Огаста, Фрімантл. Повітряний зв'язок здійснюється літаками великих національних та іноземних компаній.

Торгівля[ред.ред. код]

Розподіл експорту Австралії у країни світу у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2006 році порівняно з лідером Японією (100% = $32,425,000,000)

Експорт представлений шерстю, алмазами, глиноземом, вугіллям, свинцем і збагаченими цинковими рудами; а також зерновими, м'ясом, цукром, нікелем, залізною рудою. Постійними торговими партнерами є Японія, США, Європейські країни.

Продукти сільського господарства становлять бл. 85 % вартості експорту. Значна стаття експорту— поліметали. В невеликій кількості вивозяться чорні метали, устаткування. Основні статті імпорту: нафтопродукти, транспортні засоби, верстати, текстиль, каучук та ін. Частка Англії в імпорті Австралійського Союзу у 1957—58 становила 41,8 %, в експорті — 28,0 %. В експорті Австралійського Союзу значна питома вага Японії, Франції, ФРН, в імпорті — США.

Фінанси[ред.ред. код]

Грошова одиниця — австралійський долар. До 1966 року був у вжитку австралійський фунт стерлінгів (1,25 австралійського фунта стерлінгів дорівнювали 1 англійському фунту стерлінгів).

Освіта[ред.ред. код]

Школи[ред.ред. код]

Університети[ред.ред. код]

Після закінчення середньої школи є можливість здобути університетську або професійну освіту, яке за останні 15 років зазнало значних змін. Є 35 державних університетів (з них деякі були перетворені в університети тільки у кінці 1980-х років) і три приватних університети. Державні університети фінансуються федеральним урядом відповідно до визнаного наукового профілю.

Державні університети поділяють на три групи. До однієї з них відносять університети, які були засновані давно і мають чітко виражену наукову орієнтацію: Сіднейський (заснований у 1850), Мельбурнський (1853), Аделаїдський (1874), Тасманійський (1890) у Хобарті, Квінслендський (1909) у Брісбені і Західно-Австралійський (1911) у Перті.

До другої групи відносяться університети, створені в післявоєнний період, які, крім потужної наукової бази, приділяють велику увагу підготовці викладачів. Це Австралійський національний університет у Канберрі (заснований у 1946 році, з автономним Інститутом наукових досліджень); університет Нового Південного Уельсу в Сіднеї (1949), університет Нової Англії в Армідейлі (1954), університет Маккуорі в Сіднеї (1964), університети Монаша (1961) і Ла-Троб (1967) в Мельбурні, університет в Ньюкаслі (1965), університет Фліндерса в Аделаїді (1966), університет Джеймса Кука в Таунсвіллі (1970), університет Гріффіта в Брісбені (1975), університет Мердока в Перті (1975), університет в Воллонгонзі (1975) і університет Дікіна в Джілонзі (1974).

Третя група охоплює університети, організовані в останні роки, деякі з них були перетворені з учительських коледжів, технологічних інститутів. До цієї групи входять в Новому Південному Уельсі — Сіднейський технологічний університет (отримав університетський статус у 1988 році), Західно-Сіднейський університет (1989), університет Південного Хреста (1994) і університет Чарлза Стерта (1989); у Вікторії — університет при Королівському Мельбурнському інституті технологій (1992), Балларатський університет (1994), Технологічний університет штату Вікторія (1990) і Суїнбернський технологічний університет (1992); в Квінсленді — Квінслендський технологічний університет (1989), Західно-Квінслендський університет (1991) та Центрально-Квінслендський університет (1994); у Західній Австралії — університет Едіт Кауаї (1985) і технологічний університет Кертін (1986); в Австралійської столичної території — Канберрський університет (1990) і в Північній території — університет Північної території (1989). Є також три приватні університети: університет Бонд (1987) у Голд-Кості (Квінсленд); Австралійський католицький університет (1991), зосереджений у семи кампусах у Східній Австралії, і університет Нотр-Дам (1989) у Західній Австралії.

З 1984 по 1988 роки студенти австралійських університетів не вносили плату за навчання. З 1989 року була введена система платної вищої освіти, за якою студенти вносили плату за весь курс навчання (яка насправді покривала лише частину фактичних витрат). Цю суму можна було внести відразу або після закінчення університету виплачувати частинами із заробітної плати, коли вона перевищить 21,334 австралійських доларів на рік. Станом на 1999 рік, розмір цієї плати становив 3409 австралійських доларів на рік за курси гуманітарних, суспільних і педагогічних наук, 4855 австралійських доларів на рік за курси технічних наук, комп'ютерної технології і підприємництва і 5482 австралійських доларів на рік за курси юриспруденції, медицини, стоматології і ветеринарії.

У 1996 році в університетах Австралії навчалося 630 тисяч чоловік, з них 72% (458 тисяч) з метою отримання диплома бакалавра. Тривалість навчання коливається від трьох років для отримання ступеня бакалавра наук або мистецтв до шести років для отримання диплома лікаря або хірурга. Університети Мельбурнський, Квінслендський і Нової Англії надають заочну освіту за деякми спеціальностями. Зростання вартості навчання призвело до раціоналізації відбору абітурієнтів і високого конкурсів при вступі у такі престижні університети, як Сіднейський, Мельбурнський і Австралійський національний.

Крім університетів, в Австралії існує розгалужена система професійної освіти. У штатах і територіях функціонують інститути, що мають технічне та інше утворення. Вони фінансуються федеральним урядом і приватними особами. У 1996 році у цій системі навчалося 1,35 млн студентів. Станом на травень 1996, 42% австралійців у віці від 15 до 64 років (близько 5 млн чоловік) мали освіту вище середнього, в т.ч. 1,5 млн. - по ступінь бакалавра і більш високі ступені.

Культура[ред.ред. код]

У 18801895 роках, коли в Австралії посилилася тенденція до об'єднання країни, почався досить помітний культурний підйом, що залишив слід у художній літературі. Дві світові війни, міжвоєнний період економічної кризи і великий наплив європейських іммігрантів після 1945 року вплинули на формування специфічної австралійської національної культури. За останні десятиліття австралійські художники, музиканти, вчені та письменники стали краще відомі за кордоном.

Музеї і бібліотеки[ред.ред. код]

Найбільші в Австралії — Бібліотека штату Вікторія (Мельбурн), Національна бібліотека (Канберра), Бібліотека штату Новий Південний Уельс (Сідней) і Бібліотека Фішера при Сіднейському університеті — нараховують більш ніж по два мільйони томів. Бібліотека Мітчелла в Сіднеї — основне джерело з історії Австралії; крім того, там знаходиться безцінна колекція рукописів.

Національний військовий музей знаходиться у Канберрі, а Музей старожитностей — в Сіднейському університеті. Місцева флора і фауна демонструються у Австралійському музеї у Сіднеї. Національна художня галерея у Мельбурні має чудовою колекцією. Новий Національний музей Австралії відкритий у Канберрі у 2001 році.

Література[ред.ред. код]

Література Австралійського Союзу — це література англійською мовою (аборигени писемності не мають). В 1-й пол. 19 ст. розвивалась під впливом літератури метрополії. Національна реалістична література, пройнята гуманізмом, народилась в атмосфері суспільно-політичному піднесення 90-х рр. 19 сторіччя. Її засновниками були Т. Коллінз, Г. Лоусон та інші.

Події першої світової війни, комуністичний переворот у Російській імперії змінили австралійську літературу. Набрав сили соціальний роман, в якому викривається капіталістичний визиск, звучить протест проти фашизму, змальовується трагедія аборигенів: «Робочі воли» (1926), «Кунарду» (1929) К.-С. Прічард; «Доля Річарда Мегоні» (1917–1929) Г.-Х. Річардсон; «Переправа» (1930), «Легенда про Сандерсова» (1937) В. Палмера; «Тібурон» (1935) К. Теннант; «Загарбники» (1934), «Спадкоємці» (1936) Б. Пентона; «Цукровий рай» (1936) Д. Девенні; «Каприкорнія» (1938) К. Герберта та інші.

В 40—50 рр. виникає література, яка відображає життя з позицій революц. пролетаріату: трилогія найстарішої письменниці К.-С. Прічард — «Дев'яності роки» (1946), «Золоті милі» (1948), «Крилате насіння» (1950), в якій узагальнюється істор. шлях австрал. народу; роман Ф. Гарді «Влада без слави» (1950) та ін. Тема критики суспільства і боротьби за соціальні права, національну незалежність і мир розкрита в прозі А. Маршалла (зб. оповід. «Як тобі там, Енді?», повість «Я навчився стрибати через калюжі», 1956) і Дж. Моррісона (роман «Порт призначення», 1950; зб. «Чорний вантаж» та інші оповідання, 1955), в поезії Б. Адамсона і М. Гілмор, в п'єсах М. Бренд 50-х рр. («Чужі», «Під нашим небом») і Д. К'юсек («Тихоокеанський рай», 1958) та інших.

Архітектура і образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Докладніше у статті Мистецтво Австралії
Артур Стрітон. Золоте літо, Ігльмонт (1889). Канберра, Національна галерея Австралії.

Корінне населення Австралії здавна знало мистецтво гравірування, різьблення і розпису (на Пд. і в центр. частині А. С. — геометричний криволінійний, на Зх.—прямолінійний орнамент). Прикрашали побутові й культові предмети, зброю, розписували фарбами тіло та обличчя. На Пн. зустрічаються сюжетні наскельні розписи: монохромні лінійні зображення людей (здебільшого міфологічних істот), що відзначаються динамікою та енергією малюнка, поліхромні живописні зображення тварин, птахів, риб, плазунів. Знайдено також дерев'яні пластичні фігури та вирізьблені на камені рельєфні зображення. Нове мистецтво Австралії розвивається з кінця 18 ст. під впливом англ. мистецтва. В 19 ст. стали відомими аквареліст К. Мартене, графік-реаліст С. Г. Гілл, живописець-пейзажист Б. Л. Бювелот і його послідовники: Т. Робертс, А. Стрітон, Ф. МакКаббін та ін., що визначили національне обличчя мистецтва країни. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. поширюються напрями, зв'язані з академізмом (Дж. Ламберт) і модернізмом (брати Н. та Л. Ліндсі). В 30—40-х рр. 20 ст. стали відомими талановиті місцеві художники, що засвоїли техніку зх.-європ. живопису. Серед них Альберт Наматьїра (академік живопису), який створив низку яскравих, пройнятих любов'ю до рідної країни пейзажів. Він організував групу художників-аборигенів. Останнім часом в А. С. проникають модні зх.-європ. формалістичні течії (кубізм, сюрреалізм, абстракціонізм). Для передового, зв'язаного з життям австралійського мистецтва 1940—50-х рр. характерна сповнена експресії творчість У. Добелла, Н. Куніхана та ін.

Розвиток монументального будівництва в Австралійському Союзі почався в кінці 18 ст. і перебував під впливом англ. класицизму і неоготики (див. Готика). В 2-й пол. 19— поч. 20 ст. розгорнулась інтенсивна забудова міст Сіднея, Мельбурна, Брісбена і Аделаїди. Для цього періоду характерним в еклектичний напрям в архітектурі (будинок головного поштамту в Сіднеї на вул. Мартінплейс у формах ранньо-ренесанського палацу та інші). З 20-х рр. 20 ст. в архітектурі Австралійського Союзу поширюються нові течії, в основному конструктивізм (урядові будинки в Канберрі, Сіднеї, Мельбурні та інші).

Театр[ред.ред. код]

Корінне населення Австралійського Союзу театру не знало. Перші театральні вистави колоністів і засланих до Австралії з Англії засуджених осіб відносяться до 80-х років XVIII століття. У 3040-ті роки XIX століття у Сіднеї, Хобарті, Аделаїді, Мельбурні почали створюватись постійно діючі театри. У другій половині XIX століття театри об'єднуються у трести, які очолили Дж. Коппін, Дж. Вільямсон, А. Гарнер, Д. Бусіко-молодший та інші, які згодом стали відомими театральними діячами країни. Театри ставили твори австралійських авторів, європейську та американську класику, намагаючись копіювати закордонні постановки. На початок XX століття театри переживали фінансовий і творчу кризу. У 1030-ті роки активізувалась діяльність прогресивних літературно-театральних об'єднань, які відіграли велику роль у формуванні національного театру. Об'єднання ставили переважно національну драматургію — Катаріну Сусанну Прічард, Луїса Ессона, У. Мура, К. Вотсона, В. Палмера, С. Маккі, а також п'єси французьких, англійських, російських та інших європейських авторів. У 1936 році робочі самодіяльні театральні колективи (які виникли у 30-ті роки) об'єдналися у «Лігу нового театру», діяльність якої сприяла появі «нових театрів» («нью тіетр»).

Умови, у яких протікала робота театральних колективів (відсутність постійних приміщень, матеріальні труднощі), не сприяли зростанню і розвитку національного театру; у спектаклях переважав театральний провінціалізм. Створений у 1954 році державний «Австралійський єлизаветинський театральний трест» ставив завдання розвитку професійного австралійського театру (у тому числі балетного та оперного), проте субсидії надавалися переважно балетним трупам, які наприкінці 50-х років — у 60-ті роки отримали широке розповсюдження і досягли значного професійного рівня. Серед танцівників — Гарт Велч, танцівниць — Мерілін Джонс, Ж. Карін, Е. Файфілд та інші. Керівники балетної трупи — балетмейстери Роберт Гелпменн і Пеггі ван Праг.

Група Австралійський балет, заснована у 1961 році, виступає переважно у Сіднеї і Мельбурні, вона неодноразово гастролювала за кордоном. Австралійський театр танцю був заснований у 1965 році в Аделаїді, його очолював відомий хореограф Меріл Танкарт. Сіднейська хореографічна компанія організує вистави в Оперному театрі, які завоювали широке визнання у країні.

Більшість театрів у країні так звані комерційні, з них ведучі — «Театральна компанія Дж. Вільямсона», об'єднання «Тіволі» і трест «Гарнет Х. Керолл». Ці театри не мають постійних режисерів і постійного складу акторів, на головні ролі запрошуються «зірки» з інших країн. У розвитку національного театру значна діяльність «репертуарних» (не комерційних) театрів Сіднея («Олд тоут», «Індепендент тіетр», «Сент-Мартінс-тіетр», «Емералд-гілл-тіетр») і Мельбурна. Репертуарні театри, сміливо експериментуючи, ставлять спектаклі, які відрізняються високим професіоналізмом (театри мають постійні будівлі, акторські школи-студії); існують вони головним чином на грошові пожертвування місцевої інтелігенції. У репертуарі класична драматургія, п'єси сучасних зарубіжних і національних авторів.

У країні є національний інститут драматичного мистецтва (Мельбурн). Значна кількість акторів приходять у театри з аматорських так званих малих театрів, широко поширених у передмістях і в провінції. У Сіднеї, Ньюкаслі і Мельбурні цікаво працюють напівпрофесійні театри («нью тіетр»), де ставляться насамперед національна та класична драматургія. Прогресивна соціальна спрямованість цих театрів визначає їх репертуар, гру акторів.

Кіно[ред.ред. код]

Свята[ред.ред. код]

Дата Назва Короткий опис
1 січня[34] Новий рік[35] Австралійці святкують це свято влітку. У Південній півкулі — сонячно і спекотно.
26 січня День Австралії[35] 26 січня 1788 року капітан Артур Філіп висадився в бухті Сіднея, підняв британський прапор і заснував першу колонію — Новий Південний Уельс.
Перший вівторок лютого Марді Гра Парад геїв і лесбіянок, тісно пов'язаний з традицією зимових карнавалів перед настанням Великого Посту.
Перша декада лютого Новий рік за місячним календарем Китайська традиція жити за різними календарями прижилася і в Австралії, де немало вихідців з Китаю.
Другий тиждень лютого Королівська регата Королівська регата в Гобарті (штат Тасманія) вперше відбулася в 1838 році. З тих пір залишається одним з найпопулярніших щорічних заходів Австралії і старим спортивним змаганням в Тасманії. Регата проходить протягом трьох днів, закінчуючись в другий вівторок лютого.
14 лютого День святого Валентина (День всіх закоханих) В цей день в Австралії проводиться багато фестивалів
Другий вівторок березня День Співдружності Щорічне свято Співдружності націй
Третій понеділок березня День Канберри Австралійці відзначають день, коли столиця країни отримала своє ім'я
21 березня День гармонії День об'єднання всіх націй проти расової дискримінації. Символ заходу — помаранчева стрічка, знак антирасизму
Березень-травень Пасха[35] Пасха в Австралії святкується за католицьким календарем, але припадає на осінь, на відміну від весни в Північній півкулі.
1 квітня День дурня (День сміху) Так само як і в інших країнах світу, мешканці Австралії розігрують один одного і дарують незвичайні смішні подарунки
25 квітня День захисника Вітчизни, Anzac Day Цього дня по всій країні проходять урочисті церемонії пам'яті і подяки, присвячені всім чоловікам і жінкам, загиблим у війнах.
Перший понеділок березня — Західна Австралія
Другий понеділок березня — Вікторія і Тасманія
Перший понеділок травня — Квінсленд і Північна територія
Перший понеділок жовтня — Столична територя , Новий Південний Уельс і Південна Австралія
День праці[35] День восьмигодинного робочого дня, день досягнень робітників за свої права. В різих штатах святкується в різні дні, оскільки до цього у різних штатах до роботи по 8 годин в день пришли в різний час
Друга неділя травня День матері Цей день австралійці використовують для того, щоб виразити щиру подяку і вдячність своїм матерям. Дорослі дарують серйозні подарунки, малюки — квіти і листівки.
Перший понеділок червня День заснування 1 червня 1829 року перші поселенці західного побережжя завершили свою подорож з Британії до Австралії, до колонії на річці Свон
3 червня День Мабо День, коли Верховний Суд підтвердив право аборигенів і жителів островів протоки Торесса володіти і користуватися землею в місцях їх традиційного проживання. Найширше День Мабо святкується в місцях традиційного мешкання корінного населення, а на островах Торесса цей день є вихідним. Названий на честь правозахисника Едді Мабо, який відстояв це право в 1992 році.
Другий понеділок червня День народження королеви[35] Насправді королева Єлизавета Олександра Мері Віндзор народилася 21 квітня 1926 року, але перенісла святкування свого дня народження на що більш сонячний і теплий (у Європі) час.
Перша неділя вересня День батька День всіх батьків. Люди дякують своїм батькам за турботу і підтримку. Найчастіше діти дарують квіти, шоколад і намальовані ними самими листівки своїм дорогим татам, дідусям, дядькам і всім важливим чоловікам в їх житті. Найпопулярніший подарунок цього дня — краватка.
Перший вівторок листопада Кубок Мельбурна Кінні перегони, ставки на яких робить майже кожен австралієць
11 листопада День пам'яті День пам'яті, також відомий як День маків і День перемир'я. Цього дня згадують всіх загиблих в Першій і Другій світових війнах, шанують пам'ять жертв численних військових конфліктів.
25 грудня Різдво[35] Святкуєтся як і в більшості країн.
26 грудня День подарунків Також Boxing Day. В цей день прийнято дарувати подарунки людям біднішим від себе. За традицією ці подарунки робляться в коробках, звідси й назва.

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. Both Australian Aborigines and Europeans Rooted in Africa – 50,000 years ago.
  3. «Australian Social Trends». Australian Bureau of Statistics website. Commonwealth of Australia. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2008-06-06. 
  4. Michael Walsh. 'Overview of indigenous languages of Australia' in Suzane Romaine (ed) Language in Australia (Cambridge: Cambridge University Press, 1991) ISBN 0-521-33983-9
  5. «Australia: World Audit Democracy Profile». WorldAudit.org. Архів оригіналу за 2012-02-02. Процитовано 2008-01-05. 
  6. Encounter 1802 – 2002 : Collection Item View
  7. «Australia's Size Compared». Geoscience Australia. Архів оригіналу за 24 March 2007. Процитовано 19 May 2007. 
  8. «Continents: What is a Continent?». National Geographic Society. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2009-08-22.  «Most people recognize seven continents—Asia, Africa, North America, South America, Antarctica, Europe, and Australia, from largest to smallest—although sometimes Europe and Asia are considered a single continent, Eurasia.»
  9. «Australia». Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2009-08-22.  «Smallest continent and sixth largest country (in area) on Earth, lying between the Pacific and Indian oceans.»
  10. «Islands». Geoscience Australia. Процитовано 2009-08-22. [недійсне посилання] «Being surrounded by ocean, Australia often is referred to as an island continent. As a continental landmass it is significantly larger than the many thousands of fringing islands …»
  11. «Australia in Brief: The island continent». Department of Foreign Affairs and Trade. Процитовано 2009-05-29.  «Mainland Australia, with an area of 7.69 million square kilometres, is the Earth's largest island but smallest continent.»
  12. «State of the Environment 2006». Department of the Environment and Water Resources. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-05-19. 
  13. UNEP World Conservation Monitoring Centre (1980). «Protected Areas and World Heritage – Great Barrier Reef World Heritage Area». Department of the Environment and Heritage. Архів оригіналу за 2007-05-28. Процитовано 19 May 2007. 
  14. «Mount Augustus». The Sydney Morning Herald. 17 February 2005. Процитовано 30 March 2010. 
  15. «Highest Mountains». Geoscience Australia. 2009-12-23. Процитовано 2010-03-30. [недійсне посилання]
  16. Macey, Richard (21 January 2005). «Map from above shows Australia is a very flat place». The Sydney Morning Herald. Процитовано 5 April 2010. 
  17. Kelly, Karina (1995-09-13). «A Chat with Tim Flannery on Population Control». Australian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-04-23.  «Well, Australia has by far the world's least fertile soils».
  18. Grant, Cameron (August 2007). «Damaged Dirt». The Advertiser. Архів оригіналу за 2011-05-16. Процитовано 2010-04-23.  «Australia has the oldest, most highly weathered soils on the planet.»
  19. «Australia – Climate of a Continent». Bureau of Meterorology. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-03-30. 
  20. «Countries of the World (by lowest population density)». WorldAtlas. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-03-30. 
  21. «1301.0 – Year Book Australia, 2008». Australian Bureau of Statistics. 2008-02-07. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-04-23. 
  22. Johnson, David (2009). The Geology of Australia (вид. 2). Cambridge University Press. с. 202. ISBN 978-0-521-76741-5. 
  23. «Central Ranges xeric scrub (AA1302)». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. 2001. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-06-16. 
  24. Banting, Erinn (2003). Australia: The land. Crabtree Publishing Company. с. 10. ISBN 0-7787-9343-5. 
  25. Hopkins, Angas (2001). «Tirari-Sturt stony desert (AA1309)». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-06-16. 
  26. Hopkins, Angas (2001). «Great Sandy-Tanami desert (AA1304)». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-06-16. 
  27. Kleinman, Rachel (6 September 2007). «No more drought: it's a 'permanent dry'». The Age (Melbourne). Процитовано 30 March 2010. 
  28. Marks, Kathy (20 April 2007). «Australia's epic drought: The situation is grim». The Independent (London). Процитовано 30 March 2010. 
  29. а б «Australia – Climate of Our Continent». Bureau of Meteorology. 2010. Архів оригіналу за 2012-02-02. Процитовано 2010-06-17. 
  30. Loffler, Ernst; Anneliese Loffler, A. J. Rose, Denis Warner (1983). Australia: Portrait of a continent. Richmond, Victoria: Hutchinson Group (Australia). с. 37–39. ISBN 0-09-130460-1. 
  31. «Climate of Western Australia». Bureau of Meteorology. Архів оригіналу за 2012-02-02. Процитовано 2009-12-06. 
  32. Енциклопедія українознавства том 1 Київ 1993
  33. Doing Business 2013 report
  34. Блакитним кольором позначені нерухомі, рожевим — рухомі дати (свята, що припадають щороку на різні числа). Зеленим кольором позначені фестивалі, пам'ятні дати тощо, що мають велике значення для країни, але що не є святами у прямому розумінні цього слова.
  35. а б в г д е Державний вихідний день


Література[ред.ред. код]

  • Австралійський Союз // Українська Радянська Енциклопедія (видання друге), тт. 1, 10. К., 1977.
  • Андреева В. М. Австралия. М., 1956;
  • Мухин Г. И., Потемкин М. П. Австралия. М., 1956;
  • Дукмасов Н. А, К вопросу об экономической структуре Австралии. «Известия Всесоюзного географического общества», 1958, т. 90, в. 1;
  • Милейковский А. Австралия. Очерк экономической географии. Л., 1937;
  • Народы Австралии и Океании. Под ред. С. А. Токарева и С. П. Толстова. М., 1956;
  • Очерки общей этнографии. Под. ред. С. П. Толстова, М. Г. Левина, Н. Н, Чебоксарова. М., 1957;
  • Кучинский Ю, История условий труда в Великобритании и Британской империи. М., 1948;
  • The Cambridge history of the British Empire, vol. VII, part 1. Australia. Cambridge, 1933;
  • Greenwood G. Australia. A social and political history. Sydney. 1955;
  • Петриковська А. Австралійська проза. «Всесвіт», 1958, № 6.
  • Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
  • McGuire P., The Australian theatre, L. — Melb. 1948;
  • Hunt H., The making of Australian theatre, Melb., 1960;
  • Kardoss J., Theatre arts in Australia, Sydney, 1960.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]