Австрославізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Австрославі́зм — інтелектуальна й громадсько-політична течія в Австрійській імперії висунута в середині XIX століття. Ставила за мету здобуття рівноправності й автономії слов'янських народів та об'єднання їх на федеративних засадах під егідою і в рамках монархії Габсбургів. Найбільшої популярності австрославізм здобув серед чехів тому часто розглядається як чеська програма перебудови Австрійської імперії, а з 1867 р. Австро-Угорщини в федеративну державу під владою династії Габсбургів. Передбачала надання чехам та іншим слов'янським народам автономії в межах Австрійської імперії звідки й назва австрославізм. У своїх поглядах прихильники австрославізму відмежовувалися від ідеології й політики сепаратизму, панславізму, русофільства.

Історія[ред.ред. код]

Поняття «австрійства»[ред.ред. код]

Поряд з етнічною чеською свідомістю та локальним патріотизмом не менш важливим елементом національної ідеології чехів в XIX столітті було також усвідомлення належності до Австрійської імперії — так зване «австрійство». Ян Малий, діяч чеського національного руху, незадовго до революції 1848 року писав:

«Ми як чехи, також є австрійцями, і це означає, що ми члени такого суспільства народів, з подальшим збереженням якого пов'язане наше власне існування. Разом зі мною це відчуває кожен освічений чех, це тверде внутрішнє переконання всіх нас».

«Австрійство» відрізняли раціоналізм та реалістичне сприйняття дійсності; емоційні витоки в ньому були майже повністю відсутні. Це відчуття обумовлювалось в першу чергу ставленням індивіду до політичної спільності та держави. Історично «австрійство» було приречене поступитись натиску етнокультурного націоналізму, що дуже швидко розвивався, хоча як в 1848 році, так і в подальший період воно залишалось значним фактором в чеській ідеології та політиці. Провідний друкований орган чеського національного руху «Народні новини» у квітні 1848 року вніс важливе уточнення в тлумачення цього поняття:

«В політичному сенсі ми всі австрійські громадяни, але в національному сенсі ми не австрійці».[1]

Розвиток ідей[ред.ред. код]

Вперше основні принципи австрославізму висловив чеський політичний діяч Карел Гавлічек-Боровський в 1846 році на сторінках редагованої ним газети «Празькі новини» (статті «Слов'янин та чех» («Slovan a Cech») та інші). В період революції 1848—1849 з розгорнутою програмою австрославізму виступив голова чеського ліберального табору історик Палацький («Лист до Франкфурту» («Psani do Frankfurta») 1848, «Промови в конституційному комітеті Кромержижівського парламенту» 1849 та інші).

Австрославістські ідеї здобули визнання на Слов'янському з'їзді 1848 у Празі й були покладені в основу його документів — «Звернення до слов'янських народів Австрії» та «Маніфест до європейських народів». Тоді ж голова польсько-русинської секції з'їзду К. Лібельт висунув проект, за яким передбачалося проведення щорічних слов'янських конгресів, створення комітету з вирішення спільних для австрійських слов'ян справ. Концепція австрославізму знайшла підтримку в колах західних українців та в діяльності їх першої політичної організації — Головної руської ради, яка 1848 запропонувала поділити Галичину на дві автономні частини — східну українську і західну польську. Імператорський уряд ігнорував вимоги австрославістів, але настанови австрославізму лишалися в програмах різних національних органіцій і політичних партій імперії до Першої Світової війни. Водночас австрославізм, що з 60-х років XIX століття був однією з форм австрійського федералізму, піддавався критиці революційно налаштованими силами в самій Габсбурзькій монархії й поза її межами за підтримку імперської системи правління.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • (рос.) Советская историческая энциклопедия. — М., 1961.
  • (рос.) Виноградов В. Н., Исламов Т. М., Кирилина Л. А. и др. Европейские революции 1848 года. «Принцип национальности» в политике и идеологии — М.: Индрик, 2001 — С. 151—171.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Koralka I. Tschechen im Habsburgerreich und in Europa 1815-1914. Sozialgeschichtliche Zusammenhange der neuzeitlichen Nationsbildung un der Nationalitätenfrage in den bohmischen Landern. — Wien; Munchen, 1991. — С. 37.