Австро-турецька війна (1663-1664)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Австро-турецька війна 1663-1664
Дата: 1663-1664
Місце: Угорщина, Хорватія
Результат: Вашварський мир
Сторони
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія Османська імперія Османська імперія
Командувачі
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Раймунд Монтекукколі

Flag of the Habsburg Monarchy.svg Міклош Зріні
Pavillon royal de France.svg Жан-Луї Радуї де Суше

Османська імперія Фазил Ахмед-паша
Військові формування
66,5 тисяч 100 тисяч

Австро-турецька війна 1663—1664 років або Четверта австро-турецька війна — війна між Габсбургською монархією та Османскою імперією.

Передісторія[ред.ред. код]

Причиною війни стало те, що Дьєрдь II Ракоці, князь Трансільванії, без дозволу Високої Порти в 1658 році вторгнувся в Польщу. Князівство Трансільванія було турецьким васалом, тому, дізнавшись про таку несанкціоновану дію Османська імперія оголосила йому війну. Пізніше великий візир Кьопрюлю Мехмед-паша завоював Трансільванію, а новий трансільванський князь Іоанн Кемені втік у Відень в пошуках австрійської підтримки. Імператор Леопольд I, не бажаючи, щоб Трансільванія була аннексована Османською імперією, відправив туди Раймунда Монтекукколі з невеликою армією.

Тим часом хорватський бан Міклош Зріні (Миколай Зрінський) с 1661 року робив все для провокування нового османсько-габсбургського конфлікта, здійснюючи на османську територію рейди зі свого замка Нові-Зрін. Ці рейди і присутність армії Монтекукколі змусили турок порушити статус-кво, яке існувало між Стамбулом и Віднем з 1606 року.

Кампанія 1663 года[ред.ред. код]

Влітку 1663 року османська армія з 100 тисяч чоловік під командуванням великого візиря Фазил Ахмед-паші Кьопрюлю вторглась у Габсбургську Угорщину і у вересні взяла Нове Замки. Для відсічі їм було лише 12 тисяч чоловік під командуванниям Раймунда Монтекукколі и 15 тисяч угорсько-хорватських військ Міклоша Зріні.

В січні 1663 року імператор Леопольд I скликав Імперський парламент, закликаючи німецьких та європейських монархів на допомогу, і встиг. Була зібрана армія із 30 тисяч баварців, саксонців и бранденбуржців. Навіть заклятий ворог Габсбургів — Людовік XIV — прислав корпус із 6 тисяч чоловік на чолі з Жаном де Коліньї-Саліньї.

Кампанія 1664 года[ред.ред. код]

На початку 1664 року Імперська армія була розділена на 3 корпуса: на півдні знаходився 17-тисяч угорсько-хорватських військ під командуванниям Міклоша Зріні, в центрі — основна армія Монтекукколі із 28,5 тисяч чоловік, на півночі — 8,5 тисяч чоловік під командуванням генерала Жан-Луї Радуї де Суше. Ще 12,5 тисяч чоловік знаходились у резерві, обороняючи фортеці. Армія не являла із себе єдиного цілого через розбіжності між командувачами, найбільш незалежно вів себе Зріні.

Зріні вторгся в Османську Угорщину и форсував Драву в районі Осієка, проте так і не зміг взяти свою основну ціль — місто Надьканіжа. В червні півторамісячну облогу міста довелось зняти через наближення Кьопрюлю з основною турецькою армією. Турки навіть взяли замок Нові-Зрін, так як Монтекукколі відмовився прийти на допомогу хорватському командучому.

Після взятт Нові-Зріна турки пішли на Відень, однак на річці Раба між Могерсдорфом та Сентготтхардським аббатством зіштовхнулись з армією Монтекукколі. В битві при Сентготтхарді турки втратили від 16 до 22 тисяч своїх найкращих військ.

В північній Угорщині Де Суше одтримав ряд невеликих перемог над турками, найважливішою з яких була перемога в битві при Левіці.

Через 9 днів після битви при Сентготтхарді був підписаний Вашварський мир. Незважаючи на перемогу Австрії у війні, був визнаний контроль Османської імперії над Трансільванією та районом Нове-Замки; замок Нові-Зрін був зруйнований. Основним фактором, який вплинув на австрійську позицію на переговорах, була французька загроза володінням Габсбургів в Нідерландах, Німеччини та Італії.