Війна п'ятої коаліції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна п’ятої коаліції
Наполеонівські війни
Raszyn 1809.JPG
Битва при Рашині
Дата: 9 квітня - 14 жовтня 1809 року (188 днів)
Місце: Центральна Європа, Нідерланди та Італія
Результат: Розгром П’ятої коаліції, Шенбруннський мир
Сторони
Франція Франція
Польща Герцоґство Варшавське
Рейнський союз
Італія Італія
Неаполь
Швейцарія Швейцарія
Нідерланди Нідерланди
Flag of Russia.svg Російська імперія[1]
Австрійська імперія Австрійська імперія
Велика Британія Велика Британія
Сицилія
Сардинія
Командувачі
Франція Наполеон I Австрійська імперія Карл Людовік Габсбург

Війна п'ятої антинаполеонівської коаліції (також відома як австрійсько-французька війна) — військовий конфлікт між Австрійською імперією та Великою Британією з одного боку, та Французькою імперією Наполеона та його союзників — з іншого. Головні воєнні події розгортались у Центральній Європі з квітня по липень 1809 року. Англія у цей час була втягнутою до війни на Піренейському півострові, але вона, під тиском австрійців, висадила свій десант у Нідерландах. Це не вплинуло на результат війни. Після проведення бойових дій у Баварії та долині Дунаю війна закінчилась успіхом для французів після битви під Ваграмом.

На початку 1809 року Великій Британії вдалось створити нову коаліцію проти Франції. Окрім Англії до її складу увійшли Австрія та Іспанія. Це була найнетриваліша коаліція за всю історію наполеонівських війн.

Статистика війни п'ятої коаліції 1809[ред.ред. код]

Країни Населення 1809 р. Військ Вбито та померло від поранень
Франція 29 200 000 200 000 при 430 гарматах 31 000
Російська імперія 41 190 400 70 000[2] 4[3]
Неаполь 4 950 000
Голландія 2 191 000
герцоґство Варшавське 2 600 000
Рейнський союз 11 000 000
Швейцарія 1 500 000
Разом 92 631 400 345 000[4]
Австрія 21 100 000 560 000 при 790 гарматах[5] близько 100 000 вбитих та поранених
Велика Британія 11 750 000 40 000 4066[6]
Іспанія 11 400 000
Разом 44 250 000
Разом 188 322 400

Бойові дії[ред.ред. код]

9 квітня 1809 року посланця Франції оповістили про те, що Австрія оголосила війну Франції. Вранці 10 квітня основні сили австрійської армії перетнули кордон на річці Інн та вторглись до Баварії. Погані дороги, розмиті дощем, уповільнили австрійський наступ у перший тиждень війни. Але, тим не менше, баварські війська, після декількох битв, почали відступ. Австрійське командування втратило прекрасну можливість розділити Велику армію навпіл. Австрійці здійснили напад приблизно на тиждень раніше того, як припускав Наполеон. Після перегрупування французькі війська завдали низки поразок австрійцям при: Сачилі (16 квітня), Регенсбурзі (19-23 квітня), Абенсберзі (20 квітня), Ландсхуті (21 квітня), Екмюлі (21-22 квітня). Втративши у цих боях понад 50 000 чоловік, ерцгерцоґ Карл відвів залишки армії до Відня. Після падіння Регенсбурга австрійці переправились на інший берег Дунаю.

Французький імператор вирішив не переслідувати Карла і 13 травня війшов до Відня, який без бою відкрив перед ним браму. До середини травня поблизу Відня австрійці зібрали 115 000 солдат проти 80 000 французів. Останні відмовлялись вступати до будь-яких перемовин. Щоб розбити сили австрійців, необхідний був гарний плацдарм на північному березні Дунаю. Саперы Великої армії здійснили диво, зумівши за ніч з 20 на 21 травня перекинути через ріку декілька мостів. Однак, наскороруч розроблений план провалився. Виявилось, що основні сили Карла знаходяться у безпосередній близькості від ріки. Вранці французький авангард було атаковано. Розпочалась битва при Асперн-Есслінгу (21-22 травня). Наполеон зазнав у ній поразки. Багато європейських держав зраділи цьому факту. Це була перша тотальна поразка Наполеона на полі бою. Французи втратили ¼ військ (лишень вбитими 7000 солдат). Але втрати австрійців були не меншими (лишень вбитими 4286 чоловік + багато поранених). Наполеон втратив у битві декількох талановитих полководців, в тому числі маршала Ланна. Ця битва спростувала міф про непереможність Наполеона Бонапарта. Французький імператор обіцяв, що його наступне форсування Дунаю стане катастрофою для австрійців. У суворій секретності почали зводитись нові мости. Отримавши підкріплення, Наполеон форсував Дунай. Австрійці невдало розташували свої патрулі. Для них стало цілковитою несподіванкою, коли вони побачили Наполеона на своєму березі. Зав'язалась битва, яка увійшла до історії під назвою битва під Ваграмом (5-6 липня). У загальному підсумку в битві загинуло 12 800 солдат. Австрійці відступили. Наполеон вже не мав сил для продовження війни.

Дії на другорядних театрах: в Італії, Далмації й Тиролі (де спалахнуло анти французьке повстання на чолі з Гофером), розвивались не на користь австрійців. Спроби майора Шилля у Пруссії й полковника Дернбурга у Гессені підбурити повстання проти Франції також закінчились невдало. В Нідерландах англійський корпус, втративши 4000 солдат вбитими та пораненими, досягнув незначних успіхів. Але це вже ніяк не вплинуло на хід війни. Австрія до того часу зазнала поразки.

Шенбруннський мир[ред.ред. код]

14 жовтня 1809 року було укладено Шенбруннський мир між Австрією та Францією. Поразка австрійців була жахливою не стільки у військовому відношенні, скільки у моральному та політичному.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Росія брала участь у війні формально.
  2. З них австрійський кордон перейшло лише 32 000 чоловік.
  3. З них 2 чоловіки вбито та 2 поранено у єдиній невеликій битві з австрійцями під Підгружем. (2 липня 1809 р.)
  4. До цього числа входять французькі союзники.
  5. З них 310 000 солдат вели бойові дії.
  6. З них вбито у бою лише 106 чоловік. Решта померла від лихоманки.

Посилання[ред.ред. код]