Австро-французька війна

Австро-французька війна 1809 — війна між Габсбурзькою монархією, що прагнула повернути втрачені за Пресбургським миром 1805 року володіння та наполеонівською Францією.

Хід війни

Скориставшись початком визвольної війни проти французів в Іспанії в 1808 році і проблемами, що виникли в Наполеона в Німеччині, 9 квітня 1809 Австрія оголосила війну Франції. Австрійські війська під орудою ерцгерцога Карла посунули вглиб Баварії з розрахунком розбити в районі Регенсбургу роз'єднані сили французів. Однак відносна неквапність просування військ ерцгерцога дозволила Наполеону 22 квітня розбити австрійців під Екмюлем (їх втрати склали 40-45 тисяч чоловік) та змусити їх відступати до Відня. 13 травня французькі війська зайняли австрійську столицю, відтіснивши австрійське військо на лівий берег Дунаю. Перша спроба французів переправитися через Дунай наведеними мостами біля острова Лобау не вдалася. Після дводенної кривавої битви під Асперном та Еслінгом 21-22 травня їх змусили відступити. Лише після шеститижневої підготовки французи знову розпочали переправу. 5-6 липня австрійці зазналм поразки під Ваграмом і Австрія змушена була просити перемир'я. Воно було підписане 12 липня в Цнаймі.

Антинаполеонівські виступи

Німецькі держави, незважаючи на усі страждання, заподіяні французькою окупацією, не допомагали Австрії. Проти французів виступили лише окремі загони. Загони герцога Фрідріха Вільгельма Брауншвейського, які діяли у Франконії та в Саксонії, були швидко витіснені на північ і розсіяні військами учасників Рейнського союзу. Завершилися невдачею і спроби майора Шілля в Пруссії та полковника Дернбурга в Гессені підняти повстання проти французів. В Тиролі в квітні 1809 р. розпочалося повстання Гофера, однак восени того ж року його придушили французькі війська.

Наслідки війни

14 жовтня 1809 року Австрія змушена була підписати Шенбрунський мирний договір за яким вона ставала залежною, а по суті васальною, від Франції державою.

Джерела

• Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961