Австро-італійська війна 1848—1849

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Австро-італійська війна 1848—1849 років
Battaglia di Novara.jpg
Битва під Новарою (1849)
Дата: 23 березня 1848 року – 24 березня 1849 року
Місце: Ломбардо-Венеціанське королівство,
Сардинське королівство
Результат: Перемога Австрії
Сторони
Flag of Kingdom of Sardinia (1848).svg Сардинське королівство,
Flag of the Papal States (pre 1808).svg Папська держава,
Flag of the Grand Duchy of Tuscany (1848).gif Велике герцоґство Тосканське,
Flag of the Kingdom of the Two Sicilies (1848).svg Королівство Обох Сицилій
Австрійська імперія Австрійська імперія

Австро-італійська війна 1848—1849 в західній історіографії також відомо як Перша італійська війна за незалежність (італ. Prima guerra di indipendenza italiana) — національно-визвольна війна італійців проти австрійського панування, встановленого в Ломбардії та Венеції рішенням Віденського конгресу.

Хід війни[ред.ред. код]

Війна розпочалася в ході революції 1848-1849 років в Італії. 18 березня 1848 року населення Мілану та Венеції підняло збройне повстання. 22 березня повстанці перемогли, австрійська армія фельдмаршала Радецького чисельністю 30-35 тисяч змушена була відступити. В Ломбардії та Венеції були створені тимчасові республіканські уряди, які розпочали підготовку до війни з Австрією. Організована ними національна гвардія розпочала війну проти австрійців. Дії національної гвардії підтримали усі італійські держави. 25 березня король Сардинії (П'ємонту) Карл Альберт оголосив Австрії війну, намагаючись використати її в своїх династійних інтересах. В квітні італійські війська (чисельністю біля 60 тисяч) досягли певних успіхів в районі Верони (у військових операціях активно діяли добровольчі загони Джузеппе Гарібальді). Однак 25 липня 1848 року внаслідок поганого керівництва та організації італійська армія чисельністю біля 44 тисяч зі слабкою артилерією та кавалерією зазнала тяжкої поразки від австрійців, яких було біля 52 тисяч, в битві при Кустоці втративши біля 9 тисяч чоловік. 6 серпня австрійські війська Радецького знову зайняли Мілан, а 9 серпня переляканий Карл Альберт уклав з Радецьким ганебне перемир'я, яке викликало обурення італійської громадськості. Ломбардія знову опинилася під австрійським пануванням.

Протягом другої половини 1848 року революція в Італії наростала. 9 січня 1849 року було скинуто світську владу папи в Римі і проголошена Римська республіка. 23 лютого герцог Тоскани втік з Флоренції і там був створений революційний тимчасовий уряд. Народ вимагав поновлення війни з Австрією. За цих обставин 20 березня 1849 Карл Альберт змушений був порушити перемир'я та розпочати військові дії. Однак після відновлення, війна тривала недовго - 21-23 березня італійське військо чисельністю 88 тисяч через бездарність італійських генералів було вщент розбите австрійським (біля 70 тисяч) в битвах біля Мортари та Новари. Карл Альберт зрікся престолу на користь свого сина і залишив Італію. 26 березня новий король Віктор Емануїл II уклав з Радецьким перемир'я. Австрійські війська знову зайняли Ломбардо-Венеційську область. За миром, підписаним в Мілані 6 серпня 1849 року, Сардинія виплачувала Австрії 65 мільйонів франків контрибуції.

Джерела[ред.ред. код]

  • Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961