Австрійська школа

Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо.

Австрійська школа (англ. Austrian school; також відома як Віденська або психологічна школа) — не ортодоксальна школа економічної науки. Вона підкреслює можливості спонтанного впорядкування механізму ціноутворення, та наголошує на тому, що складність суб'єктивного вибору людини робить математичне моделювання діючого ринку неймовірно складним (або неможливим) і тому підтримує підхід не втручання до економіки. Представники Австрійської школи захищають суворе дотримання добровільно укладених угод між економічними агентами, найменше можливе втручання (особливо з боку держави) в економічну діяльність та максимальну відкритість особистого вибору (разом із вільним вибором засобів обміну).

Ідеї

Особливості австрійської школи:

• відмова від використання математичних методів досліджень;
• акцент на вивчення психологічних особливостей поведінки споживачів;
• акцент на гетерогенність і його часову структуру капіталу при вивченні макроекономічних проблем, включаючи вивчення природи грошового циклу.

Представники Астрійської школи відстоювали «гармонію класових інтересів», протиставляли теорії вартості К. Маркса концепцію теорію «граничної корисності». Відповідно до неї вартість товару визначається не суспільною працею, затраченою на його виробництво, і не взагалі його корисністю, як твердили економісти Е.-Б. Кондільяк і Ж.-Б. Сей, а корисністю «останньої» одиниці запасу даного товару, що задовольняє найменш насущну потребу індивіда. Ця теорія ставить величину вартості в залежність від відносної рідкості товару. Оцінка покупця визначає максимальний, а продавця—мінім. рівень ціни.

Марксистське протиставлення

Марксовій теорії додаткової вартості представники А. ш. протиставили наукову теорію «продуктивності капіталу», яка розглядає прибуток капіталіста як плату за участь капіталу у виробництві продуктів. Бем-Баверк, на відміну від інших, доводив, що джерело прибутку і відсотка слід шукати у властивій людині схильності вище цінувати теперішні блага в порівнянні з майбутніми. До перших він відносить готові речі споживання, до других — фактори виробництва: засоби виробництва і працю. А. ш. заперечувала соціально-історичну суть економіч. категорій, говорячи, що корінь мінової вартості, ціни, заробітної плати, прибутку, ренти криється в психології ізольованого «господарського суб'єкта».

Представники

Головні представники цієї школи — Карл Менґер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер — професори австрійських університетів (звідси назва «Австрійська школа»). Австрійську школу називають також віденською школою, психологіч. школою. Сформувалася в 70-х рр. 19 століття.

В ХХ столітті значний внесок в розвиток австрійської школи внесли Людвіг фон Мізес, Фрідріх фон Гаєк, Л. Роббінс. Вони доводили, що суспільство — це сума господарських атомів; економічні закони — результат зіткнення індивідуальних інтересів; приватна власність, ринок, стихійний розвиток господарства — «природні» і вічні категорії. Звідси робиться висновок про вічність капіталізму.

Основні представники австрійської школи:

• перше покоління — Карл Менґер (засновник), Ейген Бем-Баверк, Фрідріх фон Візер, Ойген фон Філіппович фон Філіппсберг (1858—1917);
• друге покоління — Людвіг фон Мізес, Йозеф Шумпетер, Карл Шлезінгер (1889—1938), Х. Майер (1879—1955), Ріхард фон Штригль (1891—1942), Лео Іллі (Зенфельд) (1888—1952);
• третє покоління — Фрідріх фон Гаєк, Оскар Моргенштерн, Фріц Махлуп, Пауль Розенштейн-Родан (1902—1985), Людвиг Лахман (1906—1990), Фрідрих Лутц (1901—1975), Феликс Кауфман (1895—1949), Альфред Шютц (1899—1959);
• четверте покоління — Мюррей Ротбард (1926—1995);
• п'яте покоління — Ганс-Герман Хоппе, Гвідо Хюльсман та ін.

Матеріали, присвячені сучасному стану розвитку школи, публикуються в журналі Quarterly Journal of Austrian Economics.

Конгресмен, член Республіканської партії США Рон Пол відкрито заявляє про підтримку ідей Австрійської школи. До прибічників Австрійської школи також належить фінансовий аналітик та консультант Пітер Шиф.

Див. також

• Австрійська теорія економічних циклів,
• Лібералізм,
• Вільний ринок.

Ресурси інтернету

• Історія економічних учень — Базилевич: 8.1.3. Австрійська школа граничної корисності
• Історія економічних вчень — В. В. Кириленко: 3. Неоавстрійська школа неолібералізму
• Austrian Economics: Стаття в енциклопедії Econlib.(англ.)
• Інститут імені Л. Мізеса(англ.)
  • Про австрійську школу(англ.)
• Австрійська економічна школа українською(укр.)
• Австрійська школа та її представники(англ.)
• Інститут Катона(рос.)
• Либертариум.ру(рос.)
• Австрійська школа, каталог посилань Open Directory Project

Література

• Маркс К. Капітал, т. 1. К., 1954; Ленін В. І. Марксизм і ревізіонізм. Твори. Вид. 4, т. 15.
• Список літератури для ознайомлення з праксеологією та Австрійською школою.(англ.)
• Man, Economy, and State.
• Ллевелін Х. Роквелл, мол Чому австрійська економічна школа має значення?