Австрійська школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Австрійськая школа (англ. Austrian school) — науковий напрям у рамках маржиналізму.

Зміст

1 Ідеї
2 Марксистське протиставлення
3 Представники
4 Зовнішні посилання
5 Література

[ред.] Ідеї

Особливості австрійської школи:

відмова від використання математичних методів досліджень;
акцент на вивчення психологічних особливостей поведінки споживачів;
акцент на гетерогенність і його часову структуру капіталу при вивченні макроэкономичних проблем, включаючи вивчення природи грошового циклу.

Представники Астрійської школи відстоювали «гармонію класових інтересів», протиставляли теорії вартості К. Маркса концепцію теорію «граничної корисності». Відповідно до неї вартість товару визначається не суспільною працею, затраченою на його виробництво, і не взагалі його корисністю, як твердили економісти Е.-Б. Кондільяк і Ж.-Б. Сей, а корисністю «останньої» одиниці запасу даного товару, що задовольняє найменш насущну потребу індивіда. Ця теорія ставить величину вартості в залежність від відносної рідкості товару. Оцінка покупця визначає максимальний, а продавця—мінім. рівень ціни.

[ред.] Марксистське протиставлення

Марксовій теорії додаткової вартості представники А. ш. протиставляли антинаук. теорію «продуктивності капіталу», яка розглядав прибуток капіталіста як плату за «участь» капіталу у виробництві продуктів. Бем-Баверк, на відміну від інших, доводив, що джерело прибутку і відсотка слід шукати у властивому людині нахилі вище цінувати теперішні блага в порівнянні з майбутніми. До перших він відносить готові речі споживання, до других — фактори виробництва: засоби виробництва і працю. А. ш. заперечувала соціально-історичну суть економіч. категорій, говорячи, що корінь мінової вартості, ціни, заробітної плати, прибутку, ренти криється в психології ізольованого «господарського суб'єкта».

[ред.] Представники

Гол. представники цієї школи — К. Менгер, Е. Вем-Баверк, Ф. Візер — професори австр. університетів (звідси назва «А. ш.»). А. ш. називають також віденською школою, психологіч. школою. Сформувалася в 70-х рр. 19 ст.

В ХХ ст. значний внесок в розвиток австрійської школи внесли Людвіг фон Мізес, Фрідріх Гайєк, Л. Роббінс. Вони доводили, що суспільство — це сума господарських атомів; економічні закони — результат зіткнення індивідуальних інтересів; приватна власність, ринок, стихійний розвиток господарства — «природні» і вічні категорії. Звідси робиться висновок про вічність капіталізму.

Основні представники австрійської школи:

перше покоління — Карл Менгер (засновник), Ейген Бем-Баверк, Фридрих фон Визер, Ойген фон Філіппович фон Філіппсберг (1858—1917);
друге покоління — Людвіг фон Мізес, Йозеф Шумпетер, Карл Шлезінгер (1889—1938), Х. Майер (1879—1955), Ріхард фон Штригль (1891—1942), Лео Іллі (Зенфельд) (1888—1952);
третє покоління — Фрідріх фон Хайек, Оскар Моргенштерн, Фріц Махлуп, Пауль Розенштейн-Родан (1902—1985), Людвиг Лахман (1906—1990), Фридрих Лутц (1901—1975), Феликс Кауфман (1895—1949), Альфред Шютц (1899—1959);
четверте поколення — Мюррей Ротбард (1926—1995;
п'яте поколення — Ганс-Герман Хоппе, Гвидо Хюльсман та ін.

Материали, присвячені сучасному стану розвитку школи, публикуються в журналі Quarterly Journal of Austrian Economics.

[ред.] Зовнішні посилання

[ред.] Література

Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ.
Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо.

Маркс К. Капітал, т. 1. К., 1954; Ленін В. І. Марксизм і ревізіонізм. Твори. Вид. 4, т. 15.

п • о • р Економічні школи
Стародавні	Стародавні економічні школи
Середньовічні	Схоластика • Меркантилізм • Фізіократи
XVIII - XIX ст.	Класична економічна теорія • Англійська історична школа • Німецька історична школа • Соціалістична школа • Марксизм • Маржиналізм • Неокласицизм • Лозанська школа • Інституціализм
XX ст.	Стокгольмська школа • Кейнсіанство • Австрійська школа • Чикагська школа