АвтоЗАЗ-Мотор
| Тип | госпрозрахункове підприємство |
|---|---|
| Спеціалізація | виробництво двигунів |
| Попередник(и) | Мелітопольський моторний завод |
| Наступник(и) (спадкоємці) | ЗАТ «ЗАЗ» |
| Заснування | 1908 |
| Закриття (ліквідація) | 2002 (злиття з ЗАТ «ЗАЗ», яка належить «УкрАВТО») |
| Штаб-квартира | м.Мелітополь,  Україна |
| Територія діяльності | Україна |
| Ключові особи | Горбань Володимир Степанович, директор |
| Галузь | Автомобільна промисловість |
| Продукція | автомобільні двигуни вантажні автомобілі |
| Холдингова компанія | ЗАТ «ЗАЗ» |
| Сайт | http://www.memz.com.ua/ |
ГРП «АвтоЗАЗ-мотор» —
- в 1923 Запорізький завод отримав цілком відповідну радянській епосі назву «Комунар»;
- з 1958 року до 1998 року - «Мелітопольський моторний завод» (МеМЗ);
- з 1975 року «Мелітопольський моторний завод» входить в створене урядом виробниче об'єднання «АвтоЗАЗ»,
- в 1990-х роках виробниче об'єднання було перетворене в акціонерне товариство (ВАТ «АвтоЗАЗ»),
- з 1998 року - українське державне госпрозрахункове підприємство (ГРП «АвтоЗАЗ-мотор») з виробництва двигунів внутрішнього згоряння в складі ВАТ «АвтоЗАЗ».
- в 1998 ВАТ «АвтоЗАЗ» ввійшло в склад спільного підприємства «АвтоЗАЗ-Daewoo» (50% акцій належала ВАТ «АвтоЗАЗ», 50% - Daewoo Motors),
- в 2002 році - ВАТ «АвтоЗАЗ» було викуплено корпорацією «УкрАВТО» (з 2000-х років державні 82% акцій «АвтоЗАЗ» було довірено українській автомобільній корпорації «УкрАВТО»), з якою пройшло злиття, і всі об'єкти ВАТ «АвтоЗАЗ» (в першу чергу, МеМЗ та Іллічівський моторний завод) було перетворено приватне ЗАТ «ЗАЗ». Частка Daewoo в СП «АвтоЗАЗ-Daewoo» була в 2003 році викуплена швейцарською компанією «Hirsch & CIE».
Зміст |
Історія підприємства[1] [ред.]
Підприємство розпочало свою історію в 1908 році, коли підприємець Заферман заснував «Чавуноливарний та машинобудівний завод» з виробництва нафтових двигунів шведської конструкції[2]. Після жовтневої революції завод був націоналізований і отримав назву "Другий Радянський завод". Після закінчення громадянської війни в 1925 році на базі заводу організовано промислово-кооперативну артіль "Перемога". Артіль продовжила випуск нафтових двигунів для сільського господарства, будівельної і рибальської галузей промисловості.
В 1931 році артіль "Перемога" передається в державне підпорядкування і як заводу входить до об'єднання "Союздізель". Завод повністю перейшов на виробництво двигунів для риболовних суден. У 1936 р. Завод "Перемога" перейменовано в "Дізелестроітельний завод ім. Мікояна". Завод спеціалізується на виробництві швидкохідних дизелів для риболовних суден.
Під час Німецько-радянської війни завод був евакуйований. Відразу ж після звільнення м. Мелітополь, Державним Комітетом Оборони було прийнято рішення приступити до термінового відновлення цехів і прийому робітників. У 1944 році завод вже випускав мирну продукцію.
У 1958 році заводу було присвоєно нову назву "Мелітопольський Моторний завод" (МеМЗ).
У 1960 році завод випустив перший силовий агрегат з повітряним охолодженням МЕМЗ-965 потужністю 23 к.с. У 1963 р. завершено роботи по першій модернізації силового агрегату МЕМЗ-965, в результаті був створений силовий агрегат МЕМЗ-966 потужністю 27 к.с. до легкового автомобіля "Запорожець".
У 1964 році створювані за містом цехи сталевого і кольорового литва виведені зі складу Моторного заводу і створений новий завод "Автокольорлит".
У 1965 році завершено роботи по доведенню конструкції нового силового агрегату власної розробки МЕМЗ-968 потужністю 40 к.с. Цей силовий агрегат на ВДНГ СРСР був нагороджений Дипломом 1-го ступеня. У 1966 році розпочато створення силового агрегату для автомобіля "Волинь" на базі силового агрегату МЕМЗ-968 потужністю 40 к.с. моделі МЕМЗ-969В.
У 1967 році розпочато будівництво нової частини заводу - Головного корпусу (площадка "А") для виробництва силового агрегату МЕМЗ-968 і в 1971 році було завершено переклад виробництва силового агрегату МЕМЗ-968 з площ майданчика "Б" на площі Головного корпусу.
У вересні 1974 року був випущений мільйонний силовий агрегат. 28 жовтня 1974 силового агрегату МЕМЗ-968 присвоєно Державний знак якості.
З жовтня 1975 року Моторний завод входить до складу автомобільного виробничого об'єднання "АвтоЗАЗ". У цьому ж році конструкторський відділ заводу Моторного почав науково-дослідні та конструкторські роботи з проектування силового агрегату з двигуном рідинного охолодження до передньопривідним автомобілів особливо малого класу. У 1979 році конструкторсько-експериментальний відділ заводу завершив основні роботи зі створення нового двигуна водяного охолодження моделі МЕМЗ-245.
У 1982 році проведено приймальні випробування нового силового агрегата МЕМЗ-245 у складі автомобіля ЗАЗ-1102. Державна комісія рекомендувала автомобіль ЗАЗ-1102 і силовий агрегат МЕМЗ-245 до серійного випуску. Силовий агрегат МЕМЗ-245 нагороджений Дипломами ВДНГ СРСР і УРСР.
У 1988 році було розпочато серійний випуск силових агрегатів МЕМЗ-245 з двигуном потужністю 50 к.с. з рідинним охолодженням для передньопривідного автомобіля "Таврія" (ЗАЗ-1102). Завод продовжує співпрацю з автомобільним заводом ЛуАЗ і в 1991 році для вантажопасажирського автомобіля "Волинь" були розроблені конструкція силового агрегату МЕМЗ-2452 і коробки передач МЕМЗ-969А.
15 березня 1998 року був підписаний Установчий договір про створення спільного українсько-корейського підприємства "АвтоЗАЗ-ДЕУ", до складу якого Моторний завод увійшов на правах ГРП "АвтоЗАЗ-Мотор". У 1999 році освоєно випуск силових агрегатів до автомобіля "Славута". У 2001 році розроблена конструкція і розпочато виробництво силового агрегату МЕМЗ-301, двигуна об'ємом 1,3 л, потужністю 63 к.с. для автомобілів "Сенс" і "Славута".
У 2002 році вперше в Україні розроблена конструкція двігателя МЕМЗ-307 потужністю 70 к.с. з системою розгорнутого впорскування палива та електронною системою управління двигуном. Розпочато серійне виробництво силового агрегату МЕМЗ-307 для автомобіля "Сенс".
У 2003 році корпорація "УкрАвто" придбала контрольний пакет акцій ВАТ «АвтоЗАЗ». ЗАТ "АвтоЗАЗ-Деу" перетворений у ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" разом з ГРП "АвтоЗАЗ-Мотор". У цьому ж році розпочато виробництво силових агрегатів МЕМЗ-3071 для автомобіля "Славута" з нормами токсичності "Євро-2".
У 2004 році система менеджменту якості ГРП "АвтоЗАЗ-Мотор" була сертифікована Київським відділенням Міжнародної компанії "Бюро Верітас-Україна" на відповідність Міжнародному стандарту ISO 9001:2000. В рамках підготовки в Україні закону про приведення норм токсичності вихлопних газів під стандарти Євро-2 і Євро-3 проведені роботи з доведення та сертифікації силових агрегатів 1,1 л, 1,2 л і 1,3 л з системою розгорнутого впорскування палива, розроблена конструкція і освоєно виробництво зчеплення силового агрегату МеМЗ-307 до автомобіля "Sens".
2005 рік - розроблена конструкція двигуна на базі МеМЗ-307 з об'ємом 1,4 л з метою збільшення потужності і поліпшення питомих показників для установки на автомобіль "Ланос Т-150" виробництва ЗАТ "ЗАЗ" в комплектації з КП "Ланос". Розпочато підготовку виробництва.
У 2006 році на конвеєрі складального цеху зібрані 10 двигунів 1,4 л і передані на Запорізький автозавод для комплектації автомобілів "Sens".
Ера «Запорожця» [ред.]
Історія виробництва легкових автомобілів у Запоріжжі, з якою ототожнюється історія українського автомобілебудування взагалі, сягає 1960 року, коли з конвеєра заводу Комунар (в даний час ЗАТ "ЗАЗ") зійшов перший український мікролітражний автомобіль - славний ЗАЗ-965 Запорожець.
Виробництво серійних машин розпочалося з 1 жовтня 1960 року, а до кінця року було випущено близько півтори тисячі «Запорожців». ЗАЗ-965 Запорожець швидко став популярним. Він порівняно мало коштував та був економічним. Експлуатаційна витрата пального становила 7,3 л на "сотню" проти 10 літрів у "Москвича-402" або "407". Повноцінна 4-місна машина була компактною та маневреною: довжина її становила 3,33 м, а радіус повороту за колією зовнішнього колеса – 5 м. Незалежна підвіска всіх коліс, рівне, без тунелю для "кардана", дно, 20-сантиметровий кліренс під задньою віссю забезпечували непогану прохідність. Були, звісно, й недоліки. Наприклад шумність, яка часто-густо допікала заднім пасажирам. Двері відкривалися на старий манір, проти ходу, і могли при випадковому відкритті на ходу стати вітрилом, яке легко могло знести машину з дороги. Невдалим, з точки зору пожежної безпеки, було розташування бензобаку у передній частині кузова.
Багатьох автолюбителів не влаштовувала недостатня потужність двигуна, а отже – слабка динаміка "Запорожця". Тому в жовтні 1962 року почався випуск модернізованого ЗАЗ-965 А. Робочий об’єм двигуна збільшився з 746 до 887 см .куб, відповідно потужність зросла з 22 до 27 к.с. Зросла й максимальна швидкість - з 80 до 90 км/год. Ця машина вироблялася до 1969 року. Коли у вересні 1993 святкували 130-ліття заводу, святкову автоколону відкривав один з перших "Запорожців", прикрашений транспарантом з цифрою 332 106. Саме стільки машин випустили протягом років виробництва – з 1960 по 1969 рік.
У 1961 році конструктори ЗАЗу почали розробляти автомобіль ЗАЗ-966 з новим кузовом. Однак його виробництво затримувалось через союзне керівництво, можливо, з економічних міркувань – ставити на конвеєр нову модель усього через рік після виходу попередньої вважалося недоречним. Тому ЗАЗ-966 побачив білий світ лише через шість років.
Його двигун також був розташований ззаду. Спочатку це був 30-сильний МеМЗ-966 А, який встановлювався на останніх модифікаціях "горбатого" попередника. Потім з’явився 40-сильний МеМЗ-966 В, що дозволяв розганяти авто до 120 км/год на прямій трасі. Щоправда, на практиці таку швидкість могли розвинути далеко не всі, і штрафи за перевищення швидкості "Запорожцями" були такою рідкістю, що сама по собі така подія розцінювалася як тема, варта анекдоту.
З 1969 року на базі моделі 966 почали виробляти ЗАЗ-968 з новим двигуном і деякими дрібними змінами. А з 1975 року у тому ж кузові – ЗАЗ-968 А. Відрізнявся новою гальмівною системою, удосконаленими передніми сидіннями і замком запалювання з протиугонним пристроєм. Перед ЗАЗ-968 А у 1972 році з’явилася дещо модернізована модель ЗАЗ 968 – у неї не було декоративної панелі на передній частині кузова, з’явився новий блок приладів. Серйозніша переробка чекала на модель у 1979-1980 роках.
ЗАЗ-968 М став не тільки останнім вітчизняним автомобілем із заднім розташуванням двигуна, але й найбільш живучим, бо випускався аж до 1994 року. Зате отримав нову лінійку двигунів: потужніші МеМЗ-968 ГЕ (45 к.с.) і МеМЗ-968 БЕ (50 к.с.).
Усього (з 1960 по 1994 р.) було виготовлено 3 422 444 автомобілів "Запорожець" у м. Запоріжжя і двигунів з повітряним охолодженням у м. Мелітополь.
Ера «Таврії» [ред.]
Історія створення "Таврії" цікава і різноманітна, тому що нині існуючому автомобілю передувало досить багато різних прототипів, одні з яких так і залишилися назавжди у вигляді макетів, що порошаться, в конструкторських бюро ЗАЗ, а інші були втілені в металі і свого часу проходили ходові випробування.
Першим концептуальним варіантом, що самостійно покинув межі заводу, став передньопривідний ЗАЗ-1102 зразка 1970 року, який розробила група фахівців "Комунар" під керівництвом головного конструктора В.П.Стешенка. Проте в ході випробувань було виявлено безліч конструкторських недоліків, які визначили музейне майбутнє цього автомобіля.
У 1973 році було підготовлено ще два експериментальні зразки з 3-дверним кузовом типу хетчбек і 2-дверним – типу седан, які також не змогли досягти рівня серійного автомобіля.
Наступними етапами еволюції ЗАЗ-1102 був передньопривідний прототип 1974 року випуску з елегантним кузовом седан і повнопривідний варіант зразка 1976 року з цілком сучасною на той час зовнішністю.
Конструкторам заводу "Коммунар" було потрібно немало часу для того щоб підготувати і запустити в серійне виробництво в 1988 році остаточний варіант ЗАЗ-1102 "Таврія" – саме той, який всі добре знають.
У 1991 р., після трьох років з початку виробництва, автомобіль був проведений рестайлінг автомобіля, в ході якого змінилася форма передніх крил та елементів салону. Для зниження собівартості машини були зроблені спроби перейти з дорогою передньої чеської оптики на вітчизняну.
Припинення виробництва загрожувало "Таврії" ще в середині 90-х, оскільки у покупців не було грошей на новий автомобіль. Та і якість продукції "ЗАЗу" сильно кульгала: це стосувалася як самого виробництва, так і комплектуючих. Але незважаючи на важкі часи у 1995 році завод підготував до випуску нову модель на базі "Таврії" – п'ятидверний універсал ЗАЗ-1105 "Дана", який випускався до 1997 року.
З 1994 року введена нова схема включення електровентилятора і змінена конструкція полуосей. Але впровадження місцевих українських комплектуючих негативно позначилося на спільній якості моделей, особливо після 1992 року. Після заснування в 1998 році СП "АвтоЗАЗ-Деу", деякої модернізації конструкції і насичення ринку імпортними (корейськими) комплектуючими знов з'явилася надія на реабілітацію якості автомобіля. У 1998 році у виробництві знаходилися ще так звані "перехідні зразки", комплектація яких може далеко не відповідати заявленій.
Восени 1995 року було презентовано ЗАЗ-1103 "Славута" - пятидверний ліфтбек на базі "Таврії". У 1999 році розпочато його серійне виробництво.
Модельний ряд [ред.]
Повномасштабне виробництво [ред.]
- ЗАЗ-965 Запорожець (1960–1969)
- ЗАЗ-966 Запорожець (1967–1972)
- ЗАЗ-968 Запорожець (1971–1994)
- ЗАЗ-1102 Таврія (1988–1997)
- ЗАЗ-1105 Дана (1994–1997)
- ЗАЗ-1102 Таврія Нова (1998–2007. З 2002 року автомобіль виготовлявся ЗАТ «ЗАЗ»)
- ЗАЗ-11055 Таврія Пікап (1998–2011. З 2002 року автомобіль виготовлявся ЗАТ «ЗАЗ»)
- ЗАЗ-1103 Славута (1999–2011. З 2002 року автомобіль виготовлявся ЗАТ «ЗАЗ»)
- ЗАЗ Lanos (З 2008 року. автомобіль виготовлявся ЗАТ «ЗАЗ»)
- ЗАЗ Sens (З 2008 року. автомобіль виготовлявся ЗАТ «ЗАЗ»)
- ЗАЗ Forza (З 2008 року. автомобіль виготовлявся ЗАТ «ЗАЗ»)
- ЗАЗ Vida (З 2012 року. автомобіль виготовлявся ЗАТ «ЗАЗ»)
Великовузлове (SKD) складання [ред.]
(складаються на Іллічівському заводі автоагрегатів)
- Daewoo Lanos (1998–...) (модель T100)
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ История АвтоЗАЗ-мотор 29.07.2011 (рос.)
- ↑ Стаття «"Запорожец" набирает силы» Ф.Реппих главный конструктор моторного завода г.Мелитополь. Журнал «За рулем», с.-6. Журнал «За рулём» №5, травень 1966 року. Тираж 1 300 000 екз.
