Автократія
Автокра́тія (грец. αυτός — сам, κράτος — влада) — форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єктові. Даний суб'єкт — глава держави — є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб'єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь носить формальний характер й істотно не впливає на функціонування державних інститутів. Автократичні форми держави характеризуються також міцною централізованою владою, при якій місцеві органи є лише виконавцями волі вищих органів.
Автократія за способом заміщення глави держави можна класифікувати такий:
- спадкоємну автократію (абсолютна монархія);
- легальну автократію, що виникає в результаті виборів осіб (інституцій), яким надаються необмежені повноваження;
- нелегальну автократію, що виникає внаслідок насильницького захоплення влади.
У залежності від обсягу функцій управління громадським життям (у тому числі її економічною сферою), прийнятих на себе державними органами, автократії поділяються на :
- тоталітарні — засновані на моральній підтримці більшості населення, припускають його формально-демонстраційну участь у формуванні органів державної влади й активне втручання держави в усі сфери громадського життя,
- авторитарні — прояв відносної самостійності держави і його апарату, незалежності останніх від певних соціальних сил.
Втручання авторитарної держави в суспільне життя обмежене, як правило, лише політичною сферою.
До автократій відносять деспотії Давнього сходу, імперії Риму, Візантії, абсолютні монархії.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
