Автоматична міжпланетна станція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Космічний зонд «Улісс»

Автоматична міжпланетна станція або Космічний зонд — безпілотний космічний літальний апарат, оснащений складним комплексом радіотехнічної, фототелевізійної та наукової апаратури, спеціальною системою орієнтації, пристроями програмного управління роботою бортової апаратури, системою автоматичного регулювання теплового режиму всередині станції та джерелами енергоживлення, який використовується для дослідження космічного простору, планет або Сонця.

До 2010 року людство направило в космос, до інших планет, близько 200 зондів.

Історія[ред.ред. код]

Луна-3[ред.ред. код]

4 жовтня 1959 року в Радянському Союзі було проведено третій успішний запуск космічної ракети місячної програми і першої автоматичної міжпланетної станції — «Луна-3». Метою її запуску було розв'язання ряду проблем по дослідженню космічного простору. Найважливішою з них було одержання 7 жовтня 1959 року фотографічного зображення поверхні Місяця. Особливий науковий інтерес являло одержання фотографії тієї частини поверхні, яка внаслідок особливостей руху Місяця зовсім недоступна для земних спостерігачів, а також частини поверхні, яку видно з Землі під такими малими кутами, що вона не може бути достовірно вивчена.

Автоматична міжпланетна станція складалась з: корпусу, двигуна системи орієнтації, ілюмінатора та фотографічних апаратів, сонячного давача, секції сонячної батареї, жалюзі системи терморегулювання, теплових екранів, антен, наукових приладів.

Для детального вивчення космічного простору і одержання фотографічного зображення Місяця була створена автоматична міжпланетна станція, яка з допомогою багатоступінчастої ракети була виведена на орбіту, що огинала Місяць. В точній відповідності з розрахунком автоматична міжпланетна станція пройшла на відстані кількох тисяч кілометрів від Місяця і внаслідок його притягання змінила напрям руху, що дало змогу одержати траєкторію польоту, зручну як для фотографування невидимого з Землі боку Місяця, так і для передачі на Землю одержаної наукової інформації.

Наукові дослідження, проведені з допомогою автоматичної міжпланетної станції, дозволили одержати значну кількість матеріалів. Уперше в історії вдалося заглянути на ту частину поверхні Місяця, якої ніколи не спостерігали з Землі.

Серії АМС[ред.ред. код]

Найвідомішими АМС є апарати серій: «Вояджер», «Венера», «Луна», «Маринер», «Піонер», «Вікінг», «Галілео», «Вега».

Дивіться також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]