Автомобільні гонки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Автомобільні гонки. Peugeot 206 на World Rally Car.jpg

Го́нки автомобі́льні (також автомобільні перегони, автогонки, автоперегони) — змагання на автомобілях на швидкість.

Більшість світових чемпіонатів з автоперегонів проводяться під егідою ФІА (Міжнародна автомобільна федерація, фр. FIA — Federation Internationale de L'Automobile).

Автоперегони — популярний вид спорту. Трансляції змагань мають велику телевізійну аудиторію у всьому світі. Особливість автоперегонів у тому, що це технічний вид спорту, й успіх у них вимагає роботи великих колективів спеціалістів: конструкторів, механіків, штурманів та пілотів.

Автоперегони виконують також функцію розробки та тестування інноваційних технологій у конструюванні автомобілів. Провідні світові виробники автомобілів та автомобільних аксесуарів зазвичай мають свої заводські команди, або спонсорують незалежні команди. Окрім переваг, пов'язаних із опробовуванням нових технологій, спонсорство служить також рекламі.

Історія[ред.ред. код]

Перші кроки[ред.ред. код]

Переможець першого змагання в Руані Жорж Леметр на Peugeot 3hp

Перші гонки були організовані від Парижа до Руана в 1894[1]. 18 травня 1895 відбулася перша автомобільна гонка в Італії. Дистанція була прокладена від Турина до Асті і назад. Було всього п'ять учасників і тільки троє з них фінішували[2].

Приблизно в ті ж роки подібного роду змагання пройшли в Німеччині, Сполучених Штатах Америки і у Великобританії. В останньому випадку змагання пройшло фактично випадково. У 1896 році був нарешті скасовано «Закон про червоний прапор» (він був прийнятий у 1865 році, згідно з ним потрібно було, щоби в кожному автомобілі сиділо два водії, автомобіль не міг рухатися швидше 4 миль на годину, і перед автомобілем обов'язково повинен була стояти людина з червоним прапорцем). З приводу настільки радісної події і був проведений спонтанний автопробіг з Лондона в Брайтон. Проте без будь-яких призів або переможців.

Автоперегони, з'явившись ще в XIX столітті, спочатку були всього лише екзотичним розвагою. Але з розвитком техніки автогонки здобувають все більший інтерес в учасників змагань (багатих ентузіастів — любителів нових технологій), глядачів та організаторів змагань. Таким чином, вже з самого початку XX століття автогонки завойовують своє місце у світі[1].

1910-1920-ті[ред.ред. код]

За час Першої світової війни європейський автоспорт, що до того бурхливо розвивався в довоєнні роки, істотно втратив свої позиції. Яскравим прикладом тому служить гран-прі Французького автомобільного клубу, проведене у 1921 році в Ле-Мане, коли американські гонщики перемогли європейців. Попри те що війна дуже згубно вплинула на всі без винятку країни Старого Світу, потужний технічний поштовх, який був потрібний для створення нової зброї, сприятливо позначився на автоспорті, оскільки напрацьовані технології пустили в мирне русло. Невдовзі основне місце на гоночних трасах було зайнято Італією, чиї конструктори витіснили американських інженерів з Європи. Уже в 1922 році Феліче Наззаро здобув свою першу перемогу на гран-прі Франції в Страсбурзі. Він виступав на автомобілі концерну FIAT, який розвивав максимальну швидкість 170 км / год.

У 1923 році FIAT випустив модель «805.405» — перший автомобіль гран-прі з компресором наддуву, розроблений в аеродинамічній трубі. За іронією долі цей автомобіль поступився боліду англійця Генрі Сігрейва, побудованому за зразком попередньої моделі FIAT. Але це була єдина невдача італійців, після якої пілоти П'єтро Бордін і Наззаро вже не програвали.

Тим часом компанія «Alfa Romeo», стурбована успіхами суперників, випустила в 1923 році модель P1, а в наступному році — доопрацьовану версію Р2. Уже в 1925 році вона виграла чемпіонат світу серед виробників і залишалася б непереможеною, якби не Антоніо Аскарі, чий син Альберто в 1950-ті роки потрясе світ «Формули-1», вигравши перший титул для Ferrari. Антоніо був відмінним гонщиком, який завжди діяв на межі можливостей боліда. Це його і згубило — французькою Гран-прі в Монтлері він зачепив огорожу, машина перекинулася кілька разів і Аскарі-старший загинув.

Глобальна економічна криза 1926 негативно позначилася на подальшому розвиткові актогонок. З початком кризи, а також після загибелі ряду провідних гонщиків, керівництво автоспорту зробило спробу ввести обмеження для машин з об'ємом мотора 1,5 л, а питання безпеки стали мати визначальне значення.

В цей час прославилися гонщини Акілле Вардзій, Луїс Шерон, Рудольф Караччіоло, Таціо Нуволарі та інші. Популярними стали заїзди на підступній трасі Тарга-Флоріо в Сицилії і так звана «Мілле Мілья» (1000 миль) — гірська гонка по дорогах загального користування від Рима до Брешії і назад.

1930-1940[ред.ред. код]

1950-1960[ред.ред. код]

Організація автоперегонів[ред.ред. код]

Переважна більшість автоперегонів відбувається згідно з правилами ФІА, які періодично уточнюються (зазвичай щорічно) в нормативних документах ФІА, головним з яких є Міжнародний спортивний кодекс ФІА (англ. INTERNATIONAL SPORTING CODE) з додатками. Переважна більшість міжнародних змагань відбувається під егідою ФІА, що в таких випадках відображається у назві змагань (FIA ETCC, FIA WTCC, FIA Formula One World Championship, FIA World Rally Championship і т. ін)

Регламенти[ред.ред. код]

Заходи безпеки[ред.ред. код]

Сьогодні безпека в автоспорті стоїть на першому місці. Технічні види спорту дуже видовищні і вельми прибуткові, яскравим прикладом чого служить Формула-1. Широке поширення в найрізноманітніших автогонках (а також, в водно-моторному спорті) сприяло розробленні отримала системи захисту голови та шиї гонщика HANS. Використання HANS обов'язково в Формулі-1 з 2003 року. Саме HANS врятувала життя Ральфу Шумахеру в 2004 році і Роберту Кубіці в 2007 році.

Категорії автоперегонів[ред.ред. код]

У світі щорічно відбувається багато різноманітних національних і міжнародних змагань і серій з автоперегонів у різних категоріях. Автоперегони можна класифікувати за різними ознаками: за технічними особливостями автомобілів-учасників (серійні, спортивні, відкриті, турингові і т. ін.), за типом трас, на яких відбуваються змагання (кільцеві траси, автотреки, вулицями міст, автошляхами загального користування, спеціальними трасами тощо), за особливостями технічного та/або спортивного регламенту змагань (багатоденні гонки, серії, спринт-гонки і т. ін). Нижче наведено перелік найпопулярніших категорій автомобільних перегонів.

Картинг[ред.ред. код]

Картинг — це перегони на спрощених спеціальних автомобілях картах на кільцевих трасах. Враховуючи достатньо низьку вартість картів та спрощені вимоги до трас перегонів, картинг є найкращою школою для гонщиків-початківців. Існує також категорія картів вищого класу підготовки. В змаганнях цієї категорії часто беруть участь чемпіони з інших видів гонок, наприклад Міхаель Шумахер.

Кільцеві автоперегони[ред.ред. код]

А1 Гран прі в Мексиці. Сезон 2005-2006 років

Кільцеві автоперегони — змагання на автомобілях, які відбуваються на трасах з твердим (асфальт) покриттям. Мета змагання — пройти певну кількість кіл траси за якомога коротший час (Формула 1 та ін.) або якнайбільшу кількість кіл за визначений на перегони час (WTCC, ETCC та ін.).

Назву кільцеві гонки отримали тому, що траса перегонів має форму замкненої кривої. Спочатку це справді було коло або овал, а згодом траси почали ускладнювати за рахунок введення в конфігурацію траси числених поворотів різних форм, які мають свої назви. Здебільшого кільцеві гонки відбуваються на спеціально побудованих для автоперегонів спортивних спорудах — гоночних трасах. Іноді гоночна траса прокладається вулицями міст або складається з відрізків автошляхів загального користування.

Кільцеві перегони — один з найпопулярніших та найвидовищніших видів автоспорту, зокрема завдяки тому, що гоночні траси обладнані трибунами для глядачів, мають прості й зрозумілі правила, а також зручні для ведення телетрансляцій. Це спричинило до бурхливого розвитку цього виду автоперегонів і організації великої кількості міжнародних змагань, а також зросла кількість видів кільцевих гонок, до яких зокрема належать:

24 години Ле Мана. 2006
  • Перегони турингових автомобілів (іноді вживається назва — кузовних автомобілів)

а також числені національні чемпіонати з кільцевих перегонів.

До кільцевих перегонів також належать гонки на витривалість — багатогодинні (від 4-х до 24-х годин) кільцеві перегони, такі як:

Ралі[ред.ред. код]

Основна стаття: Ралі

Ралі — це змагання з заданою середньою швидкістю, яке повністю або частково проводиться на відкритих для загального руху дорогах. Ралі має один маршрут, яким повинні рухатися всі автомобілі, або декілька маршрутів, які сходяться в один, визначений попередньо, пункт збору, після якого є (або немає) загальний маршрут.

Ралі поділяються на ралі першої та другої категорій, а також окремі (спеціалізовані) види ралі.

Ралі-рейди[ред.ред. код]

(Основна стаття: Ралі-рейди)

Ралі-рейд

Ралі-рейди або ралі по пересіченій місцевості — перегони, які проходять як дорогами загального користування, так і на ділянках без доріг (степ, савана, пустеля, чагарник і т. ін.). На відміну від звичайного авторалі у ралі-рейдах від штурмана та пілота вимагається вміння орієнтуватися на місцевості в умовах бездоріжжя. Учасники ралі-рейдів також є учасниками дорожнього руху на загальних підставах.

Найвідомішим ралі-рейдом у світі є ралі Дакар - історично автопробіг через пустелю Сахару від Парижа до столиці Сенегалу Дакара, який в останні роки проводиться бездоріжжям Південної Америки.

Автокрос[ред.ред. код]

Автокрос — перегони на спеціальній кільцевій трасі з ґрунтовим покриттям. Змагання відбуваються за кубковим принципом — потрібно виграти у суперників в заїзді, тобто критерієм є не час проходження траси, а завойоване місце в заїзді. Змагання проходять на спеціально підготовлених автомобілях або на багі — спеціальному автомобілі рамної конструкції (досить часто на базі серійних легкових автомобілів) зі спрощеним кузовом та винесеними назовні колесами, поскільки аеродинамічні якості для авто, що беруть участь у змаганнях з автокросу, не мають суттєвого значення.

Гірські гонки[ред.ред. код]

Гірські гонки (підйом на пагорб) — автомобільні змагання, які складаються з декількох підйомів дорогою загального користування з великим перепадом висот, спеціально перекритою для іншого транспорту.

Драгрейсинг[ред.ред. код]

Ще до Другої світової війни автолюбителі влаштовували змагання на розгін на суспільних дорогах, в основному, на чверть милі (402 м). В 1950 р. в місті Санта-Ана, Каліфорнія на місцевому аеродромі було проведено перше офіційне змагання з дрег-рейсингу.

Дрег-рейсинг влаштовують як на звичайних машинах, так і на болідах, побудованих спеціально для цього. Дорожня машина проходить дистанцію у чверть милі за 16 секунд, в той час як дрегстерів класу Top Fuel покриває її менш ніж за 5 с, розвиваючи прискорення понад 4 g.

Інші види автомобільних перегонів[ред.ред. код]

Існувало й існує ще безліч інших різновидів змагань, наприклад змагання на підйом в гору, гонки на витривалість (до них можна віднести 24-годинні марафони) та інші, набагато менш традиційні види автоспорту.

Головна автоспортивна організація — Міжнародна автомобільна федерація (FIA). Під її підпорядкуванням знаходяться національні федерації автоспорту, в тому числі і Автомобільна федерація України (ФАУ).

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]