Автономний Опір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Автономний Опір
Девіз Воля народам! Воля людині!; З пригнобленими проти гнобителів - завжди!
Заснування 2009
Тип Всеукраїнський громадський рух
Положення Про нас
Офіційний сайт opir.info


Автономний Опір — рух українських революційних націоналістів оформлений у 2009 р. Також використовується самоназва — Автономний Спротив. Стверджується, що радикальний рух автономних націоналістів знаходиться понад субкультурами (панки, репери, хардкорщики), перебуває поза штучними рамками і догмами традицiйного українського націоналізму, а також — незалежний від партій та організацій.[1] Є частиною загальноєвропейського руху автономних націоналістів, проводить акції прямої дії, виступає за національну і соціальну революцію в Україні. У жовтнi 2013 р. було опубліковано пiдсумкову статтю про ідеологічну еволюцію руху «Автономний Опір» в національному, соціальному та політичному вiдношенню у напрямку соціально-революційного націоналізму з 2009 по 2013 рр. [2]

Діяльність[ред.ред. код]

2009 рік[ред.ред. код]

Рух українських автономних націоналістів органiзацiйно оформився у 2009 році, коли сайт «Реактор» почав роботу у новому форматі. Протягом року було створено 22 автономних товариств, зокрема у Києві, Львові, Вінниці, Тернополі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві, Одесі, Севастополі, Сімферополі, Херсоні, Чернігові та інших містах. Перше товариство автономних націоналістів виникло у Львовi 15-го липня 2009 р.[1]

На сайтi «Реактор» було опубліковано низку ідеологічних статей, в яких пояснювались ідеї автономних націоналістів, тактика дій «Чорного блоку» (чорний одяг, чорнi маски або сонцезахиснi окуляри на акцiях протесту), що таке «Straight Edge» (цінності здорового способу життя) і т. д. Також було запущено мережевий журнал «Страйк», вийшов в світ перший номер журналу «Новий порядок».

Першою масовою акцією автономних націоналістів став Першотравневий марш в Києві, в якому взяли участь близько 500 чоловік. Всього ж протягом року було проведено біля 40 публічних заходів та акцій, найзначимішими з яких були Першотравневий марш та автономний марш УПА в Києві. Також було здійснено 10 акцій прямої дії, з яких 1 підпал. Було 2 значних випадки політичних переслідувань з боку влади та міліції — розгін та затримання активістів на марші футбольних фанатів в Сімферополі та на марші УПА в Запоріжжі, де депутат з Партії Регіонів розстріляв та поранив кількох автономів з травматичної зброї.

2010 рік[ред.ред. код]

Символ «Ідея Нації» на чорному фонi використовуєтся автономними націоналістами для агiтацiї

У 2010 році було утворено ще 18 товариств автономних націоналістів, зокрема у Донецьку, Кривому Розі, Ніжині, Полтаві, Рівному, Сумах, Черкасах. Також було створено агітаційно-пропагандивний ресурс «Орієнтири» та відкрито офіційний сайт «Автономного Опору» — «Оpir.info»[3], котрий функціонує і до сьогодні.

За цей рік проведено близько двохсот публічних акцій: численних різноманітних маршів та пікетів, акцій підтримки та солідарності з в'язнями сумління, акцій на соціальну тематику — проти нового трудового кодексу, на підтримку робітників ПГЗК, еко-акції, марші здорової молоді за ЗСЖ. Найбільшими акціями був перший смолоскипний марш пам'яті героїв Крут у Львові (близько 1000 учасників) та Марш Величі Духу у Львові, присвячений пам'яті воїнів дивізії «Галичина» (більше 2000 учасників). У 2010 році відбулося 13 концертів, вечорів революційної творчості та інших культурницьких акцій.

Окремої уваги заслуговує благодійна ініціатива автономних націоналістів «Щире серце» для допомоги дітям-сиротам, сиротинцям та малозабезпеченим сім'ям.

Протягом року було здійснено 21 акцію прямої дії, з яких 3 підпали. Щодо активістів автономного спротиву було зафіксовано 10 випадків переслідувань з боку влади, зокрема було заарештовано Олексія Макарова, заборонено проводити марш 1 травня в Києві, були намагання з боку спецслужб зробити автономів причетними до вибуху біля клубу «Бінго».

2011 рік[ред.ред. код]

У 2011 році постало ще 15 товариств автономних націоналістів, зокрема у Ужгороді, Чернівцях, кількох містах Львівської області. Протягом року було опубліковано кілька знакових ідеологічних статей — «Попереду комунізму», «Аксіоми соціал-націоналізму», «Що таке рівність», «Бути націоналістом». 11 лютого було дано розгорнуте iнтерв’ю представниками автономного опору[1] для сайту «Molotoff.info»[4].

Впродовж року відбулося біля 200 різноманітних акцій, зокрема автономні націоналісти взяли активну участь у хвилі протестів проти політичних репресій «Один за всіх і всі за одного» та «Свободу чесним!», були проведені всеукраїнські акції в підтримку Олексія Макарова, Ігоря Ганненка та Олександра Огороднікова, акції солідарності з учасниками протестів в Росії та з робітниками Казахстану. Особливо багаточисельними маршами були Першотравневий марш проти капіталізму в Тернополі, Марш Величі Духу у Львові, присвячений пам'яті воїнів дивізії «Галичина», марш «Воля народам, Воля людині!» у Львові, присвячений 69-й річниці створення Української Повстанської Армії. Найбільшим же був смолоскипний марш на честь героїв Крут у Львові, в якому взяли участь більше 3000 чоловік.

Також у 2011 році 1 травня в Тернополі відбулась перша всеукраїнська конференція автономних націоналістів, а 17 жовтня у Львові пройшла міжнародна конференція «Свобода народам — свобода людині», в якій крім українців взяли участь латвійські націоналісти, хлопці з російської «Вольниці» та білоруські автономні націоналісти.

Автономними націоналістами були засновані такі проекти як ЗСУВ — Здоровий Спорт Українських Вулиць, для пропаганди спорту та здорового способу життя, та SAWB — спільнота графітчиків та вуличних художників, що виступають проти Системи та нав'язуваних нею цінностей споживання та мультикультуралізму.

Протягом року було здійснено 18 акцій прямої дії, з яких 3 підпали. Великого розголосу набули акції з розмалювання стін зображенням Януковича з простреленою головою, по яким міліцією були відкриті кримінальні справи. Також автономні націоналісти взяли участь у «святкуванні» 9 травня у Львові, активно діючи у сутичках з «Беркутом» та комуністами.

В цьому році було зафіксовано 6 випадків політрепресій проти автономних націоналістів, зокрема репресії проти автономних націоналістів в Сумах, засудження Олександра Огороднікова за підпал офісу Партії регіонів, арешт Мелітопольських міських партизан. В червні 2011 року раніше засуджений владою політв'язень Олексій Макаров вийшов на свободу і виїхав до Швеції, де отримав політичний притулок.

У 2011 році відбулося 6 культурницьких акцій, зокрема був відкритий революційний кіноклуб «TopSecretCinema».

2012 рік[ред.ред. код]

Смолоскипний марш пам'яті Героїв Крут, Львів, 2012

У 2012 році було опубліковано велику кількість ідеологічних матеріалів, зокрема статті «Держава як ворог народу»[5], «Три засади революційного націоналізму»[6], «Поділ праці і соціалізм»[7], «Націоналізм і народовладдя»[8], «Зраджена революція»[9], а також ряд публікацій про діячів світових політичних рухів: Нестора Махна[10], Франциска Франко[11], Йосипа Сталіна[12], Степана Бандеру[13], Василя Стуса[14], Тараса Шевченка[15].

Було створено екологічний та зоозахисний рух «Екологічний Опір»[16] та літературно-просвітницьку ініціативу «Філософія протесту» й музичний проект «Протест — голос вулиць». Найвагомішим досягненням 2012 року було створення влітку львівським осередком, за підтримки інших міст та країн, Соціального Центру «Цитадель», котрий активісти збудували за власний кошт й власними силами. У приміщенні облаштували спортивний зал і регулярно влаштовували літературні й бардівські вечори, концерти, кінопокази, вечірки та інші заходи.

Протягом 2012 року було проведено понад 300 акцій автономних націоналістів, зокрема, в березні відбулась масштабна міжнародна конференція, у котрій взяли участь представники провідних націоналістичних рухів з України, Росії, Білорусі, Польщі, та Італії. Впродовж року відбулась велика кількість еко-акцій, літературних та бардівських вечорів, соціальних пікетів й мітингів, протестів проти транспортної системи у Львові та Вінниці, а також маршів, серед яких наймасштабнішими були Першотрвневий марш у Вінниці, Парад Вишиванок, «Воля народам! Воля людині!», смолоскипний марш пам'яті Героїв Крут, Марш на честь Нестора Махна, «Марш вільних людей», а також марш проти політичних репресій «Свободу чесним!», котрий зібрав понад 3000 осіб. Ініціатива «ЗСУВ» проводить перший турнір зі змішаних єдиноборств «Нескорені» у Вінниці.

Протягом року було здійснено чисельні акції прямої дії, серед яких три підпали офісів й напади на намети Партії Регіонів у Львові, Кривому Розі й Стрию.

Було зафіксовано 6 випадків політичних репресій ghjnb автономних націоналістів, зокрема відкрито низку кримінальних справ міліцією та СБУ проти львівських автономів за акцію пам'яті Миколи Лемика, напад на намет Партії Регіонів та проведений несанкціонований пікет проти держави. Умовний термін отримав криворізький автоном, котрого звинувачували у підпалі офісу Партії регіонів.

У жовтні 2012 року «Автономний Опір» заявив, що не підтримує жодну партії на виборах до Верховної Ради й закликав масово псувати бюлетні. Громадяни з усієї України надіслали понад 100 фото із зіпсованими бюлетнями, з яких була влаштована онлайн-виставка.

2013 рік[ред.ред. код]

2013 рік відзначився початком масштабної профспілкової діяльності й соціальними протестами разом з населенням. Разом з профспілкою «Захист Праці» автономи розпочали боротьбу проти експлуатації праці роботодавцями, незаконних забудов, кадрових лохотронів. В березні київські активісти разом з шахтарями беруть штурмом Федерацію Профспілок України й домагаються видачі робітникам заборгованості. З травня львівський осередок активно протестує проти незаконних забудов та виселень мешканців з гуртожитків, за що піддається репресіям з боку ВО «Свобода». Рух веде активну пропаганду й практичну діяльність за створення територіальних громад як інструментів прямого народовладдя.[17]

Протягом року спостерігається стрімкий розвиток Соціального Центру «Цитадель» — активісти за власний кошт розширюють приміщення й влаштовують великий спортивний зал з рингом-кліткою, котрий на даний момент вважається найкращим у Львові. Щодня Соціальний Центр відвідує близько 200 людей.

Продовж року відбулось понад 300 акцій автономних націоналістів, найвагомішими з яких були смолоскипна хода пам'яті Героїв Крут та несанкціонований марш на честь Нестора Махна. 1 травня київська міліція зірвала першотравневу ходу, незаконно затримавши понад 30 активістів «Автономного Опору». Розпочато успішне функціонування незалежного інформаційного агентства «Прометей» й улітку випущено перший випуск газети «Опір».

У 2013 році зафіксовано велику кількість політичних репресій проти автономних націоналістів, цього разу з боку діючої влади у Львові — партії ВО «Свобода»: у квітні партія рейдерськими методами відбирає у «Автономного Опору» традиційний Парад Вишиванок, у червні й серпні охорона народного депутата Юрія Михальчишина здійснює фізичні розправи над активістами й зриває антизабудовні пікети. За заявою, написаною Михальчишиним в міліцію, де він звинувачує автономів у «погрозах життям й здоров'ям народному депутату», відкрито кримінальне провадження й проведено ряд обшуків та допитів у активістів. У жовтні нардеп пише ще декілька заяв у міліцію, тиснучи на «Автономний Опір» та керівництво заводу «Іскра», домагаючись від міліції закриття Соціального Центру «Цитадель» — центру молоді та спорту. 13 жовтня депутати від ВО «Свобода» разом з міліцією блокує традиційний марш «Воля народам! Воля людині!» на честь УПА. За наказом партії «Беркут» затримує 58 активістів руху й відкриває кримінальне провадження. Впродовж декількох місяців відбувається ряд допитів, погроз та тисків.

Протягом року написано й опубліковано ряд ідеологічних праць, серед яких «Наша еволюція і наша традиція»[18], «Міфи про утопізм та реальність»[19], «Історіографія Переяславської зради»[20], «Все що ви хотіли знати про Крути»[21], «Долати спадщину колоніалізму»[22], «Наше ставлення до російського народу»[23], «Кому вигідна ксенофобія»[24], «Інтернаціональна солідарність»[25], та «Соціалісти-революціонери й незалежність України»[26].

2014 рік[ред.ред. код]

Початок року ознаменувався стартом будівельних робіт незаконної забудови на вул. Озаркевича у Львові, проти якої у 2013 р. активісти вели активну боротьбу. 10 січня забудовник зруйнував «Народну лічницю» Андрея Шептицького, а вже 11 січня активісти «Автономного Опору» разом з мешканцями знесли паркан навколо забудови. 16 січня, під час пікету проти забудови на пл. Ринок, на активістів та мешканців напали «тітушки» разом з депутатами Львівських Міської та Обласної рад від партії ВО «Свобода», спровокувавши бійку та зірвавши пікет. В результаті, після ще декількох силових та інформаційних акцій на Озаркевича міська влада заявила, що забудовник припиняє будівництво на Святоюрській горі.

«Автономний Опір» був частиною Майдану у Львовi, координатори — Зенон Дашак та Антон Парамболь[27]. 19 січня, після початку штурму вул. Грушевського у Києві на Євромайдані, активісти приймають рішення про революційну дію на місцях: київські автономи залишаються у столиці (двох активістів було поранено гумовими кулями й свiто-шумовою гранатою), а львівські й чернігівські беруть участь у штурмі місцевих Облдержадміністрацій. 24 січня близько 60 активістів займають другий поверх Львівської ОДА. В ніч з 28-го на 29-те січня депутати від ВО «Свобода» намагались взяти штурмом приміщення адміністрації, проте активісти разом з Самообороною Майдану їх заблокували. Наступного дня «Автономний Опір» добровільно покинув приміщення.

Ідеологія руху автономних націоналістів[ред.ред. код]

Основною ідеєю руху «Автономний Опір» є боротьба за національне і соціальне визволення країни. «Автономний Опір» виступає:

Проти[ред.ред. код]

  • капіталізму: системи визиску праці капіталом, спертої на ринок і приватну власність на засоби виробництва, що є формою експлуатації людини людиною і причиною існування нерівності відносно прав, влади і споживання;

«Йдеться про визиск країн т.зв. „третього світу“. Навіть Європа в цьому смислі поділена щонайменше на дві антагоністичні групи країн. Візьмемо до прикладу Україну, яка за рівнем життя і економічного розвитку знаходиться на рівні країн третього світу, має 8 мільйонів безробітних, 7 мільйонів трудових мігрантів, які виконують в країнах Заходу роль „білих негрів“ із відповідним до себе ставленням. Те саме стосується низки інших східноєвропейських країн, не кажучи вже про країни Азії, Африки і Латинської Америки. Вирішенням цього питання є розуміння і прийняття всіма народами ідеї про потребу справедливого і рівномірного розподілу світового додаткового продукту, всіх світових ресурсів, без експлуатації одних країн іншими.»

«Капіталізм — найбільш антинаціоналістична система! Капіталізм не допускає єдності і солідарності представників однієї національності, він допускає між ними лише антагонізм… коли багатий українець розповідатиме бідному українцю що, нібито, це його сумна доля працювати по 12 годин на день, ховаючи визиск за облудними фразами „національної єдності“ і „надкласової солідарності“. Бізнес — явище антинаціональне, антинародне… Ринкова економіка може існувати лише в глобалізованому капіталістичному світі, в якому і надалі буде здійснюватись глобальна міграція, якою так занепокоєні всі націоналісти. „Білим панам“, про яких так мріють буржуазні націоналісти, і надалі буде не вигідно сплачувати українцям велику зарплатню, тому вони будуть завозити іммігрантів, як дешеву робочу силу, в той час як українці будуть продовжувати виїжджати за кордон».

  • авторитаризму: буржуазної держави, заснованої на владі людини над людиною, що є засобом класового панування капіталістів;

«Сьогодні саме через розподіл народу на „вищі“ та „нижчі“ стани і створюється парламентська „демократія“, яка стоїть на варті інтересів купки приватних власників. Захисники парламентаризму вважають співвітчизників „лохами“, а себе — „успішними українцями“, тобто вони є бізнесменами, які за рахунок „лохів“ збагачуються.»

«Історія чим далі тим більше доводить безпорадність і нежиттєздатність держави, зокрема й т.зв. „національної держави“, неспроможної вирішити ані соціальне, ані національне питання. Будь-яка держава є інструментом класового панування експлуататорів і, як показав сумний досвід СРСР, завжди відстоює панівний клас.»

  • імперіалізму і шовінізму: ненависті, визиску і гноблення одних народів та країн іншими;
  • глобалізації: світової уніфікації людства, знеособлення людей і народів, стирання етнічних культур та ідентичностей;
  • масової культури: утилітарних цінностей споживацтва і егоїзму, як таких, що ведуть до виродження людини і нищення природи;

Замість нинішньої системи «Автономний Опір» пропонує новий справедливий лад, що принесе свободу українському та іншим народам. «Автономний Опір» бореться:

За[ред.ред. код]

  • революційний соціалізм: безкласове суспільство, засноване на суспільній власності на засоби виробництва, що створить рівне відношення людей до прав, влади і розподілу продукції;

«Світ, заснований на товарних угодах, передбачає конкуренцію за ринки збуту і ресурси, а значить розорення одних і збагачення інших. Економічна нерівність формує умови для авторитарного управління найманою працею бідних, які обслуговують багатих на виробництві (бо своє власне виробництво вони втратили і змушені найматися до багатих). Нерівність створює численні механізми пригнічення у вигляді присвоєння елітою результатів чужої колективної праці, управління цією працею і у вигляді управління колективними справами суспільства в цілому в інтересах багатої частини суспільства.

Це становище руйнує народовладдя. Концентрація багатства в руках частини суспільства знищує принцип „одна людина — один голос“, створюючи умови для підкупу і лобізму. Влада перетворюється на машину, призначену для захисту інтересів еліт, в механізм придушення пригноблених класів. Права і свободи більшості індивідів руйнуються.»

«Сучасна цивілізація влаштована так, що в ній існування всякої речі підтримується безперервною працею всієї цивілізації. Оскільки в кожну річ вкладено працю всіх (хто працює), ніхто не має права сказати — це моє, а не ваше. Будь-який винахід, будь-яке виробництво стоїть на гігантській підставі з тисяч попередніх відкриттів і зусиль в галузі науки і техніки, причому здебільшого знаннями винахідник користується абсолютно безкоштовно.

З цієї причини виведення будь-якої речі з-під контролю колективу є порушення прав всіх особистостей, що складають колектив. Зрозуміло, є предмети, що знаходяться суто в особистому користуванні, в силу гігієнічних причин, скажімо зубна щітка, окуляри та ін. Але в принципі, якщо ми говоримо про транспорт, житло, сучасні міста, з їх інфраструктурою, про промислові підприємства і т. д., то все це повинно по праву перебувати у загальному користуванні, а не в чиїсь власності.

Якщо так, тоді по якому праву та чи інша людина розпоряджається річчю, як власністю? Виробництво повинне плануватися асоціацією самоврядних колективів виробників і споживачів. У свою чергу потреби індивідів становитимуть основу споживчого замовлення, на виконання якого буде орієнтовано виробництво. Оскільки все вироблено всіма, все повинно належати всім.»

  • пряме народовладдя: колективну владу українських працюючих мас, без посередництва «політичної еліти», із підпорядкуванням всякого необхідного представництва наказу виборців;

«… запровадження прямого народовладдя передбачає — прийняття рішень самими громадянами, без посередництва т.зв. „політичної еліти“. При цьому необхідні залишки політичного представництва мають бути підпорядковані імперативному мандату, відомому також як наказ виборців, коли обрані народом делегати контролюються виборцями і можуть бути відкликані ними в будь-який момент. Серед теоретичних спроб проголошення деяких елементів прямого народовладдя в революційній історії можна назвати Паризьку Комуну у Франції, а також Республіку Фіуме в Італії. Неможливість прямого народовладдя в цих, так інших випадках в історії класового суспільства було викликано недорозвиненістю виробничих сил загалом і технологій комунікації, зокрема, які сьогодні знаходяться на достатньо високому рівні для того щоб сповна реалізувати ідею прямого народовладдя.»

  • визвольний націоналізм: рівне право народів на свободу і незалежність, рівномірний розподіл світового додаткового продукту і ресурсів, міжнародну солідарність у визвольній боротьбі;

"Це перш за все означає повернення націоналізму до його історичних революційних витоків, розуміння його як національно-визвольного руху, що передбачає визнання рівного права на самостійність за всіма народами, оскільки свобода кожного народу є умовою свободи всіх народів. "

  • антиглобалізацію: збереження і розвиток різноманітності людства, його етнічних ідентичностей, культур і самобутності всіх народів та людей;
  • народну культуру: цінності взаємодопомоги і героїзму, здорового способу життя і колективізму, що допомагають розвитку людини і збереженню навколишнього середовища.

Це далеко не повний перелік ідей «Автономного Опору», але він дає можливість зрозуміти, що головні цілі автономних націоналістів — свобода народів і свобода людини, національна і соціальна воля українців. Саме заради цього хочуть працювати і боротись автономні націоналісти. Свої ідеї «Автономний Опір» черпає із постулатів Третього Збору ОУН, основним гаслом якого є «Волю народам — волю людині».

Пропаганда[ред.ред. код]

«Автономний Опір» працює у багатьох напрямках й створених ним ініціативах:

  • Екологічний Опір: екозахисний рух;
  • Здоровий Спорт Українських Вулиць: пропаганда здорового способу життя й спорту, організація спортивних турнірів й змагань;
  • Щире серце: благодійна організацій, допомога сиротинцям, малозабезпеченим сім'ям та дітям-сиротам;
  • Центр молодіжного руху: сприяння активізації та національно-патріотичного виховання молоді;
  • Філософія протесту: літературна спілка;

Проводячи політичні акції, вшановуючи пам'ять героїв, організовуючи концерти й просвітницькі заходи, «Автономний Опір» намагається охопити всі напрямки діяльності молоді.

25 березня 2013 року на сайтi автономних націоналістів було зазначено: «Нас часто запитують: „Чи можлива революція в Україні?“. Ми завжди відповідаємо, що неможлива. Навіщо ж тоді ми існуємо і діємо, спитаєте ви? Саме для того, щоб вона стала реальністю у найближчому майбутньому. Революція — це не тільки продукт історичного матеріалізму, стику політичного напруження і економічних передумов. В першу чергу, революція — це результат впливу свідомості на буття, зміна суспільних відносин. Вся наша діяльність спрямована на формування нового буття, що визначатиме свідомість вільної людини, наших дітей, вільних від упереджень сьогоднішнього суспільства, готових ставити перед собою нові і вищі цілі. Лише пряме народовладдя, лише стихійне волевиявлення народних мас, може розпочати і завершити революцію, здійснити повну зміну суспільних відносин».[28]

Критика[ред.ред. код]

Cтверджується, що в основі еклектичного ідеологічного світогляду автономних націоналістів, або націонал-революціонерiв, знаходяться "расизм, антисемітизм, мілітаризм, антидемократизм з поєднанням псевдосоціальної демагогії".[29] Також стверджується, що ультраправий ребрендинг частини українських націоналістичних організацій та груп у соцiальних та революційних націоналістів пройшов після розпаду Української націонал-трудової партії (УНТП), яка не була легалiзована за браком фінансових ресурсів, i що: "Де-факто керівництво «безлідерного спротиву» здійснюють ті ж люди, які керували УНТП: Євген Герасименко (екс-голова УНТП; проти нього порушено кримінальну справу за вивішування прапору зі свастикою у 2007 р. на матчі «Динамо» – «Карпати»), Едуард Юрченко (екс-референт УНТП з ідеологічних питань; викладач філософії в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка) та Мстислав Квітень (аспірант філософії, експерт ультраправої партії «Свобода»)". Робиться висновок, що рух автономних націоналістів є вiдгуком на моду, створену європейськими неонацистами.[29]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Інтерв’ю з представниками автономного опору
  2. Євген Герасименко. Наша еволюція і наша традиція
  3. «Оpir.info»
  4. «Molotoff.info»
  5. «Держава як ворог народу»
  6. «Три засади революційного націоналізму»
  7. «Поділ праці і соціалізм»
  8. «Націоналізм і народовладдя»
  9. «Зраджена революція»
  10. Нестор Махно
  11. Франциско Франко
  12. Йосип Сталін
  13. Степан Бандера
  14. Василь Стус
  15. Тарас Шевченко
  16. «Екологічний Опір»
  17. Aliam vita, alio mores: Автономний Опір в 2013 році
  18. «Наша еволюція і наша традиція»
  19. «Міфи про утопізм та реальність»
  20. «Історіографія Переяславської зради»
  21. «Все що ви хотіли знати про Крути»
  22. «Долати спадщину колоніалізму»
  23. «Наше ставлення до російського народу»
  24. «Кому вигідна ксенофобія»
  25. «Інтернаціональна солідарність»
  26. «Соціалісти-революціонери й незалежність України»
  27. Львiвський Майдан // Львiвська газета. — 2014. — 13 лютого.
  28. Марш Вільних Людей у Львові
  29. а б Хто такі “автономні націоналісти”, що марширували вчора по Тернополю? // Тернопільська інтернет-газета «Про все». — 2011. — 2 травня. Архiв

Література[ред.ред. код]

  • Автономний Опір. Наша еволюція і наша традиція.
  • Петро Федун-Полтава. Хто такі бандерівці і за що вони борються.

Посилання[ред.ред. код]