Авторитарна особистість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Авторитарна особистість (лат. auctoritas — влада, вплив) — поняття і концепція, введені в науковий обіг соціальними філософами другої половини 20 ст. Еріхом Фроммом та Теодором Адорно, що фіксують і пояснюють існування особливого типу особистості, яка є основою тоталітарних режимів.

Історія[ред.ред. код]

Поняття виникло як наслідок аналізу результатів психолого-соціологічного дослідженя витоків та наслідків націонал-соціалізму, проведенного групою вчених Інституту соціальних досліджень (Франкфурт) під керівництвом Т.Адорно в повоєнній Німеччині 1945-1946 рр. і вперше опубліковано в 1950 році.

За Еріхом Фроммом, для авторитарної особистості характерні: нестерпність свободи; жадання самоствердження і влади; агресивність; орієнтація на авторитет лідера, власної суспільної групи і держави; стереотипність мислення; конформізм; ненависть до інтелігенції і людей з інших етнічних груп та ін. Розвиваючи концепцію Фромма, теоретики Франкфуртської школи (Адорно та ін.) охарактеризували авторитарну особистість як «фашизоїдну», тобто таку, яка несе в собі постійну загрозу фашизму.

Пострадянська людина[ред.ред. код]

Соціологічні та психологічні дослідження після 2000 р. в Росії дозволили фахвцям Левада-центру кваліфікувати велику масу сучасних росіян як 'homo postsoveticus' (пострадянська людина), що є типовим випадком авторитарної (або фашизоїдної) особистості[1].

Література[ред.ред. код]

  • T. W. Adorno, E. Frenkel-Brunswik, D. J. Levinson, R. N. Sanford: The Authoritarian Personality. Harper und Brothers, New York 1950.// Т. Адорно и др. Исследования ав торитарной личности. — М., 2001 читати в перекладі (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Л.Гудков, Б.Дубин, Н.Зоркая. Постсоветский человек и гражданское общество. М.: Московская школа политических исследований, 2008. — 96 с. ISBN 5-91734-001-2

Див. також[ред.ред. код]