Автостоп (залізниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автостопний пристрій на залізничній колії з'єднаний із світловою сигналізацією. Мельбурн, Австралія
Автостопний пристрій на потязі фірми Siemens. Мельбурн, Австралія

Автостоп (від грец. αυτος — сам і англ. stop — зупинення) — пристрій для автоматичного зупинення залізничного поїзда при наближенні до закритого колійного сигналу, якщо машиніст не вжив заходів до зупинення локомотива. Автостоп на локомотиві з'єднаний з повітряним гальмом, а на колії — з колійним сигналом (світлофором або семафором). На залізницях СРСР застосовували індуктивний автостоп і безперервну локомотивну сигналізацію з автостопом системи Центрального науково-дослідного інституту Міністерства шляхів та сполучення.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. (рос.) Брылеев А. М., Поупе О., Дмитриев В. С., Кравцов Ю. А., Степенский Б. М. Устройства измерения скорости и тормозные системы подвижного состава // Автоматическая локомотивная сигнализация и авторегулировка. — М.: Транспорт, 1981. — С. 283 — 285. — 314 с.
  3. (рос.) Казаков А. А., Казаков Е. А. Перегонные устройства автоматической локомотивной сигнализации // Автоблокировка, локомотивная сигнализация и автостопы. — 7-е изд. — М.: Транспорт, 1980. — С. 220 — 225, 232 — 234. — 360 с.
  4. (рос.) Крылов В. В., Крылов В. И. Автостопы и скоростомеры // Автоматические тормоза подвижного состава. — 4-е изд. — М.: Транспорт, 1983. — С. 223. — 360 с. — 100 000 экз.
  5. (рос.) Посмитюха А. А. Устройства АЛСН // Эксплуатация автотормозов, устройств АЛСН и радиосвязи. — М.: Транспорт, 1988. — С. 75. — 120 с. — ISBN 5-277-00186-7
  6. (рос.) Системы управления движением поездов // Большая энциклопедия транспорта / Гл. ред. Конарев Н. С.. — 2-е изд.. — М.: Большая Российская Энциклопедия, 2003. — Т. 4. — С. 693. — 1039 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-85270-231-5

Посилання[ред. | ред. код]