Автошлях Р 34

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Романівське шосе на мапі району Бабуган-яйли
Романівське шосе (Автошлях Р 34)

Автошлях Р 34 між Нікітською та Гурзуфською яйлами
Загальні дані
Країна Україна Україна
Мережа Russian regional highwaysd
Номер
Р 34
Області Крим
Міськради Ялтинська, Алуштинська
Довжина 77,4 км
початок Ялта
кінець Алушта
Міста Ялта, Алушта

Автошлях Р34
CMNS: Автошлях Р 34 у Вікісховищі

Автошлях P 34 (Романівське шосе) ​​— автомобільний шлях регіонального значення на території України, довжиною 77,4 км, пролягає від Ялти до Алушти. Це вузька і надзвичайно звивиста гірська дорога через Нікітську і Бабуган-яйлу.

У зв'язку з тим, що автошлях проходить територією Кримського державного заповідника, проїзд дозволено лише за спецперепустками.

Історія[ред. | ред. код]

У 1880-х роках, поблизу Козьмо-Дем'янівського монастиря (на джерелі Савлух-Су), для імператора Олександра III був побудований мисливський будиночок, а в 1896 році і навколишні ліси були оголошені царськими і названі Бешуйська казенна лісова дача[1] — це попередник Кримського природного заповідника. Щоб скоротити шлях від царської резиденції в Лівадії (кружної, через Алушту), з 1910 по 1913 рік було побудовано шосе, яке зберегло в назві прізвище царської сім'ї.

Починається дорога від селища Масандра перевалює через Нікітську яйлу, і спускається через головну улоговину Кримського заповідника в Алушту. На сьогоднішній день шосе — найвисокогірніша дорога в Україні з асфальтовим покриттям (найвища точка шосе — Нікітський перевал 1448 м[2]).

Романівське шосе — одна з найкрасивіших доріг Криму, з 60 кілометрів шосе 45 проходить по території заповідника.

Проїзд по дорозі дозволений тільки із супроводжуючим з числа співробітників заповідника, отримавши перепустку в адміністрації заповідника в Алушті.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полное географическое описание нашего отечества… 1910 г. стр. 779
  2. Нікітський перевал на карті. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 12 жовтня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]