Автоімунні захворювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Автоімунні захворювання
МКХ-10
OMIM 109100
DiseasesDB 28805
MedlinePlus 000816
MeSH D001327

Автоіму́нні захво́рювання, або Автоімунні патології — у медицині патологічний стан, коли імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів тощо) (антигену), а проти клітин, тканин власного організму.

Внаслідок вироблення автоімунних антитіл, які з'єднуються із антигеном (яким стають власні тканини) і комплементом, виникає процес запалення.

До автоімунних хвороб відносяться велика кількість системних хвороб сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, синдром Бехчета) та інших систем організму — розсіяний склероз, кардіоміопатія, дерматози тощо.

Схильність до автоімунних захворювань є успадкованою і контролюється системою людських лімфоцитарних антигенів (HLA). Також автоімунні захворювання виникають тоді, коли порушується міжклітинна комунікація. Ця комунікація залежить від вмісту в організмі "правильних" цукрів, які кожна людина отримує з материнського молока, а в дорослому віці повинна була б отримувати з харчуванням.

Лікування автоімунних захворювань базується на реалізації імунодепресивної терапії із використанням кортикостероїдних гормонів, імунодепресантів та елімінації (виведення) автоімунних комплексів із організму шляхом проведення гемосорбції. На сьогодні також ефективним є оздоровлення і профілактика автоімунних захворювань за допомогою гліконутрієнтів, або комплексу потрібних сахарів.