USS Enterprise (CVN-65)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Ентерпрайз»
USS Enterprise (CVN-65)
TaskForce One.jpg
«Ентерпрайз» у супроводі ракетних крейсерів «Бейнбридж» та «Лонг Біч»
Служба
Тип/клас авіаносець
Держава прапора Flag of the United States.svg
Закладено 4 лютого 1958
Введено в експлуатацію 25 листопада 1961
Виведений зі складу флоту 01.12.2012
Статус списаний
Параметри
Тоннаж 73858 тонн
Довжина 342 м
Ширина 78,4 м, по ватерлінії 40,5 м
Осадка 12 м
Технічні дані
Силова установка 8 реакторів, 4 турбіни
Потужність 210 МВт
Швидкість 33,6 вузлів (62,2 км/год)
Екіпаж 3000 осіб + авіакрило 1800 осіб
Озброєння
Авіація до 90 літаків і вертольотів

USS Enterprise (CVN-65) («Ентерпрайз») — авіаносець США. Перший авіаносець з ядерною силовою установкою, був введений в дію 1961 року. Перший і єдиний корабель свого проекту, попри те, що заплановано було п'ять кораблів такого типу. Підсумкова вартість «Ентерпрайза» досягла 451 млн доларів, і це стало однією з причин, з яких будівництво серії не було продовжено.

Має найбільшу (342,3 метра) довжину серед бойових кораблів світу. The First, the Finest («Перший і найкращий») — один із девізів авіаносця. Одного завантаження ядерним пальним вистачає на 13 років служби, за цей час корабель може пройти до 1 млн миль.

Конструкція[ред.ред. код]

Порівняння розмірів деяких великих кораблів і будівель:
  Queen Mary 2, 345 м
  USS Enterprise, 342 м
  Гінденбург, 245 м
  Ямато , 263 м
  Емпайр-Стейт-білдінг, 443 м
  Knock Nevis , 458 м
  Пентагон, 431 м

Через сильне перевищення бюджету, Ентерпрайз залишився без запланованої ракетної системи Terrier. Замість цього, система оборони корабля була оснащена трьома ракетами RIM-7 Sea Sparrow меншої дальності, наступні модернізації додали дві NATO Sea Sparrow (NSSM) і три АУ Phalanx CIWS.

Ентерпрайз є єдиним авіаносцем із більш ніж 2-ма ядерними реакторами, він має на борту 8 реакторів типу A2W.

Додатковим нововведенням на Ентерпрайз була радарна система, заснована на фазованій антенній решітці, яка має перевагу над традиційними радарами з антеною, що обертається.

Служба[ред.ред. код]

12 січня 1962 року розпочав своє перше плавання під командуванням капітана Вінсента Депо.

Першим «бойовим хрещенням» авіаносця стала Карибська криза — корабель у складі сил Другого флоту США залучався до операції морської блокади Куби. Потім кілька років служив на Середземному морі.

31 липня 1964 Гібралтар залишило «Перше оперативне з'єднання»: «Ентерпрайз», крейсер «Лонг Біч» і фрегат УРО «Бейнбрідж» (особливістю з'єднання було те, що всі три корабля — атомні). Першому у світі повністю атомному флотському з'єднанню було поставлено завдання зробити навколосвітнє плавання. 3 жовтня того ж року операцію «Морська орбіта», як називався цей похід, було завершено.

З 1965 року «Ентерпрайз» увійшов до складу Сьомого флоту й попрямував до Південно-Східної Азії. У грудні 1965 року, з початком В'єтнамської війні, «Ентерпрайз» став першим кораблем з ЯСУ, що взяв участь у бойових діях. На авіаносці було встановлено рекорд — 165 бойових вильотів за одну добу[Джерело?].
14 січня 1969 року на кораблі сталася велика аварія. О 8:15 за місцевим часом, коли перша хвиля літаків злетіла в небо й готувалася друга, гарячий вихлоп тягача, недбало припаркованого поруч зі штабелем 127-мм некерованих ракет «Zuni», призвів до самозапуску однієї з ракет. Вона врізалася в паливний бак штурмовика, який стояв поруч, що призвело до розлиття палива, вибуху авіабомб і безладного розльоту решти ракет. Підсумком стало 27 загиблих і 343 поранених та 15 знищених літаків, вартістю 5-7 млн доларів кожен. Збиток, завданий кораблю, було оцінено в 6,4 млн доларів[1] Схожа пожежа через самозапуск ракети Зуні сталася на авіаносці «Форрестол».

«Ентерпрайз» брав активну участь в операції «Лис пустелі» 1991 року, коли силами кораблів його групи було завдано кілька ударів крилатими й авіаційними ракетами по території Іраку. Восени 2001 авіагрупа «Ентерпрайза» підтримувала операцію з вигнання талібів з Афганістану. Через півтора року корабель знову повернувся до Перської затоки й забезпечував вторгнення американських військ до Іраку.

4 листопада 2012 року авіаносець завершив свій останній похід. Перебування авіаносця у лавах планується до 1 грудня 2012 року. Після зупинки ядерних рекаторів, демонтажу озброєння та обладнання його буде списано на металобрухт[2].

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]