Авіаносці типу «Дзюнйо»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дзюнйо
Image-Japanese aircraft carrier Junyo 2 cropped.jpg
Служба
Тип/клас Авіаносець, тип «Дзюнйо»
Держава прапора Merchant flag of Japan (1870).svg Naval Ensign of Japan.svg
Параметри
Тоннаж 24 140 тонн (стандартна),
28 300 тонн (повна)
Довжина 219,3 м
Ширина 26,7 м
Осадка 8,15 м
Бронювання палуби — 70-20 мм,
місцеве бронювання — 25 мм
Технічні дані
Потужність 56 000 к.с. (41 760 кВт.)
Швидкість 25 вузлів
Автономність плавання 10 000 миль на швидкості 18 вузлів
Екіпаж 1 224 чоловік
Озброєння
Артилерія 12 127-мм універсальних гармат
Зенітне озброєння 24 25-мм зенітних гармат
Авіація від 39 до 54 літаків (
в різні роки)

Авіаносці типу «Дзюнйо» (яп. 隼鷹型航空母艦) (в історичній літературі також зустрічається назва Авіаносці типу «Хійо» (яп. 飛鷹型航空母艦)) — серія важких японських авіаносців часів Другої світової війни.

Історія створення[ред.ред. код]

Закладені в 1939 році пасажирські лайнери «Касівара мару» та «Ідзумо мару» конструктивно передбачали можливість перебудови в авіаносці. Такою була суть японської тіньової суднобудівної програми, яка була важливим резервом японського флоту.

В серпні 1940 року кораблі були реквізовані і почали перебудовуватись в авіаносці. Спущені на воду влітку 1941 року, введені в експлуатацію влітку 1942 року.

Конструкція[ред.ред. код]

Обидва кораблі мали посилену конструкцію корпуса з поділом на численні відсіки в підводній частині. Компонування кораблів не давало змоги розмістити двоярусний ангар, а одноярусний різко скорочував чисельність авіагрупи, яка ставала неадекватною до розмірів корабля. Врешті-решт проектувальники все-таки зробити ангар двоярусним, але якщо верхній мав висоту 5 м, то нижній — всього 3,2 м, тому там могли розміщуватись тільки винищувачі «Зеро». Обидва ангари мали однакові розміри: 153×15 м. Ангар мав протипожежні перегородки, які при необхідності розділяли кожен ярус на 4 ізольовані секції.

Кораблі мали високий надводний борт. Вони також отримували великі політні палуби розмірами 210,2 на 27,3 м, обладнані 9 аерофінішерами та 4 аварійними бар'єрами. Підйом літаків здійснювали 2 підйомники розмірами 14×14 м.

Ще однією проблемою була «цивільна» енергетична установка. Щоб не затягувати строки здачі авіаносців, конструктори залишили вже змонтовані на лайнерах парові турбіни, але встановили 6 потужніших котлів. Це додавало додаткові 1,5 вузла швидкості.

Особливістю архітектури авіаносців цього типу стала наявність (вперше в історії японського флоту) острова, суміщеного з димовою трубою. Труба мала нахил 25° вправо, пізніше таку ж схему застосували на авіаносцях «Тайхо» та «Сінано».

Броньовий захист виявився дуже скромним — 70 мм в районі машинно-котельних відділень, 25 мм навколо цистерн і погребів боєзапасу. Влітку 1944 року на «Дзюнйо» їх захист посилили шаром бетону.

Артилерійське озброєння складалось з 12 127-мм гармат та 24 25-мм зенітних автоматів. Влітку 1943 року кількість стволів 25-мм автоматів досягло 40. Влітку 1944 року на «Дзюнйо» їх вже було 79, плюс 6 28-ствольних пускових установок некерованих ракет.

На обох кораблях були встановлені радари (тип 21). В 1944 року на «Дзюнйо» додатково був змонтований радар для пошуку повітряних цілей та управління артилерійським вогнем (тип 13).

Представники[ред.ред. код]

Назва Місце побудови Закладений Спущений на воду Введений в експлуатацію Доля
Дзюнйо
隼鷹
Кавасакі 20 березня 1939 року
Як пасажирський лайнер «Касівара мару»
26 червня 1941 року 3 травня 1942 року 9 грудня 1944 року в Східно-Китайському морі отримав попадання 1 торпеди з американського підводного човна «Sea Devil» та 1 — 2 торпеди з підводного човна «Redfish». He ремонтувався, 30 листопада 1945 виключений зі списків флоту, в 1947 році утилізований.
Хійо
飛鷹
Кавасакі 30 листопада 1939 року
Як пасажирський лайнер «Ідзумо мару»
24 червня 1941 року 31 липня 1942 року В битві у Філіппінському морі 21 червня 1944 року отримав сильні пошкодження та затонув.

Оцінка проекту[ред.ред. код]

У великих корпусах кораблів типу «Дзюнйо» вдалось розмістити 2 ангари для літаків, але суттєвим їх недоліком були низька швидкість та відсутність катапульт, що ускладнювало виконання польотів. Також недоліком було слабке бронювання.

Джерела[ред.ред. код]

  • Шант К., Бишоп К. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия./Пер с англ./-М.Омега,2006 — 256 с.
  • Бешанов В. В. Энциклопедия авианосцев / М.: ACT, Мн.: Харвест, 2002–202 с. ISBN 5-17-012485-6