Агава американська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Агава американська
Agave americana.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Агавові (Agavoideae)
Рід: Агава (Agave)
Вид: Агава американська
Біноміальна назва
Agave americana
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Agave americana
EOL: 1083826
IPNI: 319063-2
ITIS logo.jpg ITIS: 182660
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 39510
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Agave americana

Агава американська (лат. Agave americana L.; місцеві назви: англ. Century Plant — столітня рослина, англ. American-aloe — американське алое, ісп. Maguey, ісп. Pita común) — сукулентна рослина роду Агава (Agave) підродини Агавових (Agavoideae).

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Квітконіс агави американської
Квіти агави американської

Кущевидна рослина висотою 1-2 м і діаметром понад 3 м з укороченим стеблом і 20-30 великими м'ясистими листями з колючим вістрям. Листки зібрані в прикореневу розетку, завдовжки до 2 м і шириною близько 25 см, ланцевидні, з колючими зубчиками по краях. З розетки листя з часом виростає величезне волотисте суцвіття (до 9 м), що має 15 — 35 кистей з безліччю воронковидних зеленувато-жовтих квіток довжиною 7-10 см. Розетка агави монокарпічна, тобто вона цвіте і приносить плоди тільки один раз, коли рослина досягає віку 10 років або більше, після чого відмирає, але з його основи виростають численні нові пагони.

Місця виростання[ред.ред. код]

Вид мексиканського походження, але розселився практично по всіх зонах з помірним кліматом. Вважається одним з перших видів, що потрапили до Європи після завоювання Мексики. Зараз його можна зустріти в прибережних зонах Середземного моря.

Різновиди[ред.ред. код]

  • Агава американська, різновид жовтовідторочена (Agave americana L. var. aurea-marginata Trel.) — багаторічна рослина з сильно укороченим стеблом. Листя зібране в прикореневій розетці, довгасто — ланцетоподібне, сіро-зелене, завдовжки до 1, 5-2 м, завширшки у основі понад 15-20 см. До вершини листок переходить в міцну гостру шпильку; по краях його оздоблює світло-жовта смуга, що додає рослині дуже декоративний вигляд.
  • Агава американська, різновид прикрашена (Agave americana L. var. mediopicta Trel.) — відрізняється компактною формою і білими або жовтими смужками в середній частині листка.
  • Агава американська, різновид pallida (Agave americana L. var. pallida Bgr.) — край листка є блідо-зеленим.
  • Агава американська, різновид striata (Agave americana L. var. striata Bgr.) — листки сіро-зелені з жовто-білими смужками в центрі.
Agave americana var. marginata
Agave americana var. mediopicta
Агава американська у природному ландшафті Середземномор'я

Лікувальні властивості[ред.ред. код]

З лікувальною метою застосовуються листя і свіжий сік рослини. Зазвичай агава живе 15-20 років. Листя для лікування слід вживати від рослин не молодше трирічного віку.

Агава американська має майже такі ж хімічні та фармакологічні властивості, як і алое, але вона спеціально ще не вивчена і з лікувальною метою застосовують її тільки в народній медицині. Використовують агаву для зовнішнього застосування (при ранах, наривах та ін) і для прийому всередину (при захворюваннях шлунка, печінки, легень та ін). Препарати з цієї рослини мають знезаражувальну, протизапальну, болезаспокійливу, жарознижувальну і відхаркувальну дію.

Листя для зовнішнього застосування вживають у свіжому вигляді, розщеплюючи лист і прикладаючи його до хворого місця розрізаною стороною. Особливо хороший ефект дає застосування агави при наривах і ішиасі (запаленні сідничного нерва).

У осіб з дуже чутливою шкірою при накладанні на хворе місце і тривалому триманні агави виникає потужне печіння, але боятися такої реакції не слід: побічних явищ та ускладнень при всьому цьому не буває, і той, хто терпляче перенесе це неприємне відчуття, отримає позитивний результат від лікування. Для зменшення подразнення шкіри до хворого місця треба час від часу прикладати тонким шаром свіжий сир.

При внутрішніх захворюваннях агава вживається здебільшого у вигляді настою на воді свіжого подрібненого листя, і тільки при захворюваннях печінки та жовтяниці — у вигляді порошку. Суміш зі свіжого соку агави американської з медом застосовують всередину при туберкульозі легень і затяжному завзятому бронхіті.

Застосування[ред.ред. код]

Застосовуючи настій або відвар при шлункових захворюваннях (особливо при диспепсії), краще їх з'єднати з відваром полину (10 г на 150 мл) в такій пропорції: одна частина полину на п'ять частин агави; доза прийому така ж.

Готують цю лікувальну суміш так: 1 г або 20 крапель настоянки полину (або 1 ст. Ложку відвару), беруть на 5 г або 1 чайну ложку соку агави, розбавляють у 0,5 л кип'яченої води. Доза прийому: по 1 ст. ложці 3 рази щодня.

Порошок готується з розчленованого, висушеного на повітрі листа, стовченого і просіяного. Зберігати в сухому місці. Приймати по 0,2-0,5 г (брати на кінчик складаного ножа) 3 рази щодня.

Свіжий сік з агави (у поєднанні з полином) вживають замість настою або відвару по 20 крапель на ложку води, що особливо рекомендують при водянці, що починається і для нормалізації функціональної діяльності шлунка і кишечника.

Догляд[ред.ред. код]

Проста в культурі рослина, якій потрібні сонячне місце, а також злегка кисла земля з гарним дренажем. У період вегетації — рясний полив, узимку — сухе утримання. Там, де це дозволяє клімат, краще вирощувати на відкритому повітрі. Рослина досить витривала і може протягом нетривалого часу переносити зниження температури на кілька градусів нижче нуля.

Розмноження[ред.ред. код]

Прикореневими пагонами навесні або восени.

Література[ред.ред. код]

  • Бернардино де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко.. — К.: Видавець Купрієнко С.А., 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек). — ISBN 978-617-7085-07-1.
  • Erhardt, W. et al. 2008. Der große Zander: Enzyklopädie der Pflanzennamen. (Zander Ency)
  • FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (F NAmer)
  • [Говард Скотт Джентрі|Gentry, H. S.]] 1972. The agave family in Sonora. U.S.D.A. Agric. Handb. 399:80-84.
  • [Говард Скотт Джентрі|Gentry, H. S.]] 1982. Agaves of continental North America. (Agave NAmer) 270–290. [with two subspecies].
  • Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (Mansf Ency)
  • Henderson, L. 2001. Alien weeds and invasive plants: a complete guide to declared weeds and invaders in South Africa. Plant Protection Research Institute, Handbook 12. (Weeds SAfr 2001)
  • Hnatiuk, R. J. 1990. Census of Australian vascular plants. Australian Flora and Fauna Series No. 11. (L Aust)
  • Kamalesh, T. et al. 1994. MFP News. 4:14-16.
  • Kellerman, T. S. et al. 1988. Plant poisonings and mycotoxicoses of livestock in Southern Africa. (Kellerman et al.)
  • Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3)
  • McGuffin, M., J. T. Kartesz, A. Y. Leung, & A. O. Tucker. 2000. Herbs of commerce, ed. 2. (Herbs Commerce ed2)
  • Vázquez-García et al. 2004. Flora del norte de Jalisco y etnobotánica Huichola. Serie Fronteras de Biodivesidad. (F NJalisco) 1:57.
  • Weber, E. 2003. Invasive plant species of the world: a reference guide to environmental weeds. (Invasive Pl Spec)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]