Агнеса Сорель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портрет Агнеси Сорель пензля Жана Фуке

Агне́са Соре́ль чи Аньє́с Соре́ль (фр. Agnès Sorel), (*1421 — 9 лютого 1450) — куртизанка XV століття; Дама де Боте (фр. Dame de Beauté — Дама Краси); кохана французького короля Карла VII, перша офіційна коханка при дворі французьких королів.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася у дворянській родині в селі Фроменто в Турені (тому і називалася демуазель з Фроменто (фр. demoiselle de Fromenteau). У 1431 році була фрейліною Ізабелли Лотарингської, королеви Сицилії, герцогині Анжуйської, дружини короля Рене Анжуйського, на сестрі якого, Марії Анжуйській, був одружений Карл VII. Своєю красою зачарувала Карла VII, який зробив її статс-дамою королеви і подарував їй замок Боте-сюр-Марн (фр. Beauté-sur-Marne), внаслідок чого вона стала називатися Дама де Боте-сюр-Марн.

Її зв'язок з королем розпочався у 1444. У 1445 народилася її перша дитина, після чого вона близько зійшлася з королевою Марією і стала її фрейліною. Сучасники одностайно називали її найгарнішою з жінок. Папа Пій II залишив захоплений відгук про її зовнішність:

«У неї найпрекрасніше обличчя, яке тільки можна побачити на цьому світі».

Французький художник Жан Фуке зобразив Агнесу Сорель в образі Богоматері. Меленський диптих. Близько 1450 року. Королівський музей витончених мистецтв. Антверпен.

При дворі вона ввела в моду облягаючі плаття, низькі декольте, які частково відкривають груди. Їй приписують введення таких новацій, як носіння діамантів некоронованими особами, винахід довгого шлейфа. ЇЇ поведінка і відкрите визнання зв'язку з королем, часто викликало обурення, проте їй багато чого прощалося завдяки захисту короля і її досконалій красі.

У 1448, коли у неї вже було троє дітей від короля, вона удостоїлася від свого коханого титулу «Прекрасної Дами» (гра слів: фр. Dame de Beauté означає також власницю замку Боте-сюр-Марн). Агнеса Сорель мала благотворний вплив на короля, боролася з негідними його улюбленцями і дбала про заміщення вищих посад заслуженими особами. Усі три дочки, народжені від короля, отримали титул «filles de France».

Підозріла смерть[ред.ред. код]

Будучи вагітною вчетверте, Агнеса Сорель несподівано померла після пологів. Спершу вважалося, що вона померла від дизентерії, але потім в її вбивстві був звинувачений державний скарбник Жак Кер. Версія не знайшла великої підтримки і вважалася змовою проти Кера з метою його дискредитації. Бургундські історики звинувачували дофіна, майбутнього короля Людовика XI. Зараз вчені впевнені, що смерть Сорель сталася в результаті отруєння ртуттю. Можливо, ртуть була додана в їжу Сорель вбивцею, але також імовірно, що ртуть потрапила в організм Сорель неумисно, тому що в той час її часто додавали в косметику.[1]

Згадки про Агнес Сорель в культурі[ред.ред. код]

Історія життя Агнес Сорель легендарна. У Франції Агнесу Сорель вважали послідовницею Жанни д'Арк. Відомим є чотиривірш короля Франциска I, в якому їй приписується чи не головна заслуга у звільненні Франції від англійців. Автори подібних легенд відносять дату її народження до 1409 року, а поворот короля від світських задоволень до військових подвигів приписують її впливу.

Зокрема:

  • Аньєс Сорель грає головну роль в епічному творі Вольтера «La Pucelle d'Orléans» («Орлеанська діва»).
  • Дві російські опери кінця XIX століття зображують Аньєс Сорель (і Карла VII) серед дійових осіб. Це опера П.І. Чайковського «Орлеанська діва» і опера Цезара Кюї «Сарацин».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Steenackers, «Agnes S. et Charles VI» (Париж, 1868); (англ.)
  • Gr. du Frense de Beaucourt, «Charles VII et Agnes S.» (в «Revue de questions hi storiques», 1866). (фр.)

Посилання[ред.ред. код]