Агранулоцитоз
| Агранулоцитоз |
|
| МКХ-10 | 70 |
|---|---|
| МКХ-9 | 288.0 |
| DiseasesDB | 8994 |
| MeSH | D000380 |
Агранулоцитоз— захворювання, в основі якого лежить ізольоване порушення гранулоцитопоезу, що призводить до зниження числа гранулоцитів у периферійній крові.
Зміст |
[ред.] Етіологія
Часто є наслідком алергійної реакції на ліки та поєднується іноді з іншими проявами лікарської хвороби. Може виникати при прийомі амідопірину, левоміцетину, передозуванні ліками, що мають цитостатичну дію (меркаптопурин, вінбластин), в окремих випадках розвивається при променевих впливах.
[ред.] Патогенез
Агранулоцитоз — синдром, що характеризується повним або майже повним зникненням з крові гранулоцитів (зернистих лейкоцитів).
За патогенезом розрізняють дві основні форми агранулоцитозу:
- мієлотоксичний
- імунний
Мієлотоксичний агранулоцитоз виникає при безпосередній дії на кістковий мозок різних мієлотоксичних факторів: іонізуючих випромінюваннях, цитостатиків, антибіотиків та деяких інших лікарських засобів (амідопирин, бутадіон, сульфаніламідні препарати та ін.), різних отрут, інфекційних агентів та ін.
Аутоімунний агранулоцитоз зумовлений руйнуванням гранулоцитів у кістковому мозку та периферійній крові під впливом антилейкоцитарних антитіл, що утворюються найчастіше при повторній дії ліків — гаптенів (бутадіон, амідопирин, анальгін та ін.), а також при захворюваннях сполучної тканини.
[ред.] Клініка
Агранулоцитоз — захворювання, що характеризується значною нейтропенією, що супроводжується часто утворенням некротичних виразок слизової рота, зіва, гортані, лихоманкою, слабкістю, у тяжких випадках некротичною ентеропатією та сепсисом.
В основі клінічних проявів агранулоцитозу лежить зниження опору організму до інфекції. При цьому у хворих з клінічними проявами іншого захворювання, з приводу якого призначені ліки, гостро розвиваються загальна слабкість, нездужання, остуда, лихоманка. Характерна поява ознак ангіни, виразково-некротичного ураження слизової оболонки рота, гортані зі збільшенням лімфатичних вузлів. Стан хворого може швидко погіршитися до адинамії, порушення свідомості.
[ред.] Діагностика
Діагностичне значення має дослідження крові. У неї виявляють відсутність нейтрофілів та еозинофілів.
[ред.] Лікування
Госпіталізація, утримання хворого у асептичних умовах. Призначають стимулятори лейкопоезу — пентоксил, лейкоген, метилурацил. При аутоімунному агранулоцитозі застосовують преднізолон, дексаметазон до нормалізації числа гранулоцитів у крові з подальшою поступовою відміною гормонів. Курс лікування 2-3-4 тижні та більше у залежності від характеру перебігу захворювання. При тяжкому перебігу — переливання лейкоцитарної маси. З метою лікування вторинної інфекції застосовують антибіотики: аміногликозиди, цефалоспорини, напівсинтетичні пеніциліни широкого спектру дії. Санація ротової порожнини та зіва.
[ред.] Джерела
- Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів:Картя молдовеняске, 1986.
