Агрипіна Старша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віпсанія Агрипіна
лат. VIPSANIA AGRIPPINA
Agrippina Maior version 2.jpg
Народилася 14 до н. е.
Афіни
Померла 18 жовтня 33(0033-10-18)
Пандатерія
Діяльність політичний діяч
Батько Марк Віпсаній Агріппа
Матір Юлія Старша
Чоловік Германік
Діти Нерон Юлій Цезар

Друз Юлій Цезар
Тиберій Юлій Цезар
Юлій Цезар
Гай Юлій Цезар
Гай Цезар Август Германік
Юлія Агрипіна
Юлія Друзілла
Юлія Лівілла

Агрипіна Старша (Віпсанія Агрипіна) (14 рік до н. е. — 32 рік н. е.) — давньоримська матрона, політичний діяч ранньої Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походила з родини Юліїв-Клавдіїв. Донька Марка Віпсанія Агріппи, консула 37 року до н. е., та Юлії Старшої, доньки імператора Августа.

У 5 році н. е. вийшла заміж за Германіка, консула 12 року до н. е. Шлюб виявився щасливим, Агрипіна народила Германіку 9 дітей, з яких шестеро дожили до дорослого віку. Вважалася зразком римської матрони через свою любов до чоловіка та дітей, цнотливість й плодючість, однак відрізнялася честолюбством й активно втручалася у державні справи. Користувалася особливою любов'ю свого діда Августа.

Супроводжувала свого чоловіка в його поїздках у провінції. У Германії жила разом з ним у військовому таборі і мала вплив серед легіонерів. Під час бунту легіонів після смерті Августа в 14 році Агрипіна піддавалася серйозній небезпеці і змушена була залишити табір, а проте саме її від'їзд змусив легіонерів прийти до тями. У 15 році, під час походу легіонів за Рейн, Агрипіна залишалася у таборі. Коли прийшла помилкова звістка про поразку римського війська, легіонери вирішили розібрати міст через Рейн, щоб перешкодити вторгненню германців, але Агрипіна цього не допустила й взяла на себе керівництво армією до повернення легатів Германіка.

У 18—19 роках разом з чоловіком зробила поїздку у східні провінції, де він раптово помер при підозрілих обставинах. Агрипіна доставила його прах до Рима. Подружжя користувалися великою популярністю й пошаною, після смерті Германіка народна любов і співчуття перейшли Агрипіні та її дітям, що викликало невдоволення Тиберія й Лівії. Ще більше їх стосунки погіршилися після того, як Лівія захистила свою подругу Планціну, підозрювану в отруєнні Германіка.

Ворогом Агрипіни став префект преторія Луцій Елій Сеян, який організував постійне стеження за членами її родини та домігся засудження її прихильників Гая Сілія та Созії Галли у 24 році, Клавдії Пульхри та Фурнія у 26 році, Тітія Сабіна у 28 році.

У 26 році Агрипіна звернулася до імператора Тиберія з проханням знайти їй іншого чоловіка, проте Тиберій не дав на це згоди, побоюючись посилення впливу партії Агрипіни у державі. Незабаром після цього Сеян через підставних осіб попередив Агрипіну, що Тиберій має намір її отруїти. Повіривши цьому, вона відмовилася від їжі за столом у Тиберія. Той розцінив поведінку Агрипіни як звинувачення в отруєнні. У результаті ворожість Тиберія й Агрипіни один до одного стала непереборною. У 29 році Тіберій направив сенату листа, в якому звинуватив Агрипіну у пихатості, а її старшого сина Нерона — в розпусному образі життя. Сенат вагався прийняти рішення щодо членів родини принцепса, а у Римі почалися масові виступи народу на підтримку Агрипіни. Тиберій вважав це обтяжуючою обставиною, і пред'явив їй нове звинувачення в тому, що вона збирається закликати на допомогу армію. Агрипіна була заслана на крихітний острів Пандатерію (розміром менше 1,75 км²). Там вона піддавалася побоям й втратила око. Її старші сини також були схоплені та вбиті за наказом Тиберія.

У 33 році Агрипіна добровільно заморила себе голодом, або, згідно з іншою версією, її позбавили їжі насильно. Після смерті Агрипіни Тіберій оголосив, що вона наклала на себе руки від горя у зв'язку зі смертю свого коханця Азінія Галла, проте звинувачення в перелюбстві не відповідало дійсності. Прах Агрипіни було перевезено до Риму її молодшим сином Гаєм Калігулою, коли той став імператором у 37 році.

Родина[ред.ред. код]

Чоловік — Германік Юлий Цезар

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Plin. NH VII 57
  • Tac. Ann. I 3; 40—44; 69; II 43, 69—75; 82—83; III 1—6; 10; 15; 34; IV 19; 39—40; 52—54; 57; V 105; VI 24—25
  • Suet. Aug. 34; 64; 86; Tib. 53; Cal. 1; 7—8; 15
  • Dio LV 13; LVII 5; 22; LVIII 22