Агрипіна Старша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Агрипіна Старша

Агрипіна Старша (Віпсанія Агрипіна) (14 рік до н. е. — 32 рік н. е.) — давньоримська матрона, політичний діяч ранньої Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походила з родини Юліїв-Клавдіїв. Донька Марка Віпсанія Агріппи, консула 37 року до н. е., та Юлії Старшої, доньки імператора Августа.

У 5 році н. е. вийшла заміж за Германіка, консула 12 року до н. е. Шлюб виявився щасливим, Агрипіна народила Германіку 9 дітей, з яких шестеро дожили до дорослого віку. Вважалася зразком римської матрони через свою любов до чоловіка та дітей, цнотливість й плодючість, однак відрізнялася честолюбством й активно втручалася у державні справи. Користувалася особливою любов'ю свого діда Августа.

Супроводжувала свого чоловіка в його поїздках у провінції. У Германії жила разом з ним у військовому таборі і мала вплив серед легіонерів. Під час бунту легіонів після смерті Августа в 14 році Агрипіна піддавалася серйозній небезпеці і змушена була залишити табір, а проте саме її від'їзд змусив легіонерів прийти до тями. У 15 році, під час походу легіонів за Рейн, Агрипіна залишалася у таборі. Коли прийшла помилкова звістка про поразку римського війська, легіонери вирішили розібрати міст через Рейн, щоб перешкодити вторгненню германців, але Агрипіна цього не допустила й взяла на себе керівництво армією до повернення легатів Германіка.

У 18—19 роках разом з чоловіком зробила поїздку у східні провінції, де він раптово помер при підозрілих обставинах. Агрипіна доставила його прах до Рима. Подружжя користувалися великою популярністю й пошаною, після смерті Германіка народна любов і співчуття перейшли Агрипіні та її дітям, що викликало невдоволення Тиберія й Лівії. Ще більше їх стосунки погіршилися після того, як Лівія захистила свою подругу Планціну, підозрювану в отруєнні Германіка.

Ворогом Агрипіни став префект преторія Луцій Елій Сеян, який організував постійне стеження за членами її родини та домігся засудження її прихильників Гая Сілія та Созії Галли у 24 році, Клавдії Пульхри та Фурнія у 26 році, Тітія Сабіна у 28 році.

У 26 році Агрипіна звернулася до імператора Тиберія з проханням знайти їй іншого чоловіка, проте Тиберій не дав на це згоди, побоюючись посилення впливу партії Агрипіни у державі. Незабаром після цього Сеян через підставних осіб попередив Агрипіну, що Тиберій має намір її отруїти. Повіривши цьому, вона відмовилася від їжі за столом у Тиберія. Той розцінив поведінку Агрипіни як звинувачення в отруєнні. У результаті ворожість Тиберія й Агрипіни один до одного стала непереборною. У 29 році Тіберій направив сенату листа, в якому звинуватив Агрипіну у пихатості, а її старшого сина Нерона — в розпусному образі життя. Сенат вагався прийняти рішення щодо членів родини принцепса, а у Римі почалися масові виступи народу на підтримку Агрипіни. Тиберій вважав це обтяжуючою обставиною, і пред'явив їй нове звинувачення в тому, що вона збирається закликати на допомогу армію. Агрипіна була заслана на крихітний острів Пандатерію (розміром менше 1,75 км²). Там вона піддавалася побоям й втратила око. Її старші сини також були схоплені та вбиті за наказом Тиберія.

У 33 році Агрипіна добровільно заморила себе голодом, або, згідно з іншою версією, її позбавили їжі насильно. Після смерті Агрипіни Тіберій оголосив, що вона наклала на себе руки від горя у зв'язку зі смертю свого коханця Азінія Галла, проте звинувачення в перелюбстві не відповідало дійсності. Прах Агрипіни було перевезено до Риму її молодшим сином Гаєм Калігулою, коли той став імператором у 37 році.

Родина[ред.ред. код]

Чоловік — Германік Юлий Цезар

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Plin. NH VII 57
  • Tac. Ann. I 3; 40—44; 69; II 43, 69—75; 82—83; III 1—6; 10; 15; 34; IV 19; 39—40; 52—54; 57; V 105; VI 24—25
  • Suet. Aug. 34; 64; 86; Tib. 53; Cal. 1; 7—8; 15
  • Dio LV 13; LVII 5; 22; LVIII 22