Агрономія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сільське господарство
Культури
Зернові культури
Кормові культури
Овочі і гриби
Олійні культури
Плодово-ягідні і горіхи
Технічні культури
Техніки
Агротехніка
Агрохімія
Гербологія
Агроґрунтознавство
Економіка
Ентомологія
Захворювання рослин
Захист рослин
Зберігання і переробка
Меліорація
Насінництво
Техніка і устаткування
Шкідники
Галузі
Вівчарство
Конярство
М'ясо-молочний комплекс
Птахівництво
Свинарство
Сільськогосподарський портал · ред.

Агроно́мія (грец. αγρος — поле і νομος — закон, звичай) — наука про закони землеробства; в широкому розумінні — наукові основи с. -г виробництва. Як єдина наука А. втратила своє значення, вона розчленувалась на ряд с. -г. або агрономіч. наук. Сучасні с. -г науки можна поділити на такі групи:

Генеза[ред.ред. код]

А. зародилась у Старод. Греції і Римі.

Наукова А. почала розвиватися в період зміцнення капіталізму після тех. перевороту у 18 ст.

У розробці осн. положень наукової А. велику роль відіграли рос. вчені М. В. Ломоносов, А. Т. Болотов, І. І. Комов, М. І. Афонін, О. В. Совєтов, В. В. Докучаєв, П. А. Костичев, І. О. Стебут, К. А. Тімірязєв та ін. Найкращі традиції класичної рос. А. були сприйняті І. В. Мічуріним, В. Р. Вільямсом, Д. М. Прянішніковим, Т. Д. Лисенком та ін. Важливою особливістю рад. А. є те, що вона робить широкі теоретичні узагальнення, спираючись на безприкладний в історії землеробства досвід колгоспів і радгоспів, на масовий рух новаторів с.-г виробництва.

Розвиток А. в Україні[ред.ред. код]

Піднесенння агрономії припадає на період 19181929 рр. до початку колективізації, коли українські дослідники використовували широкі можливості науково-дослідницької роботи, що було зумовлене кінечністю для більшовицької влади інтенсивно відбудовувати сільське господарство. В ці роки агрономія в Україні набирає пляномірного характеру, обіймаючи всі її галузі. Створена мережа метеорологічної служби. Розгорнулася ґрунтознавча робота, що дала в 1920-тих рр. першу зведену карту ґрунтів України і 10 томів «Матеріалів дослідження ґрунтів України» Українські селекціонери створили ряд високо-цінних сортів с-г культур («українка», «кооператорка» та ін.) Науково-дослідницькі станції (в 1927 р. вже 35) працювали за єдиною програмою. Організовано було кілька заповідників: Асканія Нова, цілющі степи Старосамбірщини, Надозв'я.

Від другої половини 1920-тих рр. починаються переслідування українських учених в УССР, а робота установ дедалі перебудовується в зв'язку з переходом до колективізації.

Початок розвитку А. в Україні зв'язаний з організацією цукробурякового виробн. і створенням дослідних станцій.

Видатним агрономом-дослідником у 2-й пол. 19 ст. в Україні був О. О. Ізмаїльський — віце-президент Полтавського с. -г товариства. Розроблені Полтавською дослідною станцією способи обробітку ґрунту і внесення добрив (1884) лягли в основу тодішньої системи землеробства і були використані багатьма дослідними установами і господарствами царської Росії.. В сітці Всеросійського товариства цукрозаводчиків у кін. 19 ст. використовувались результати досліджень А. Є. Зайкевича, який розробив рядковий спосіб внесення добрив. О. І. Душечкін (1907), вивчаючи живлення цукр. буряків, встановив, що вони засвоюють поживні речовини протягом усього періоду вегетації. Цим було доведено потребу внесення добрив з осені під глибоку оранку і весною в рядки. В. В. Бутов на Синельниківській дослідній станції розробив карбідний метод визначення вологи в ґрунті. Але найбільшим досягненням дореволюц. А. в Україні було створення наукової класифікації парів.

Агрономія в УРСР[ред.ред. код]

Великі соціалістич. перетворення на селі розкрили горизонти для дальшого розвитку агрономіч. науки. Вже в перші роки Рад. влади в Україні комплексно обґрунтовувавлись агрономічні заходи. Численними дослідженнями було показано велику роль мікроорганізмів у створенні структури ґрунту і запасів поживних речовин. В 20-х рр. 20 ст. на Носівській дослідній станції К. К. Гедройц розробив теорію колоїдного вбирного комплексу ґрунту, на якій базується вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів. Теоретич. дослідженнями показано велике значення органо-мінер. системи добрив, яка широко застосовується тепер у колгоспах і радгоспах.

Засоби агрономії[ред.ред. код]

Останнім часом запропоновано органо-мінер. суміші добрив, які містять в собі невеликі дози перегною, суперфосфату або фосфоритного борошна і вапна (для кислих ґрунтів). Такі суміші посилюють розвиток і активність ґрунтової мікрофлори, забезпечують економніше витрачання органіч. та мінер. добрив, що дає змогу удобрити більшу площу.

Методи[ред.ред. код]

Розроблено також заходи проти атмосферної, ґрунтової і фізіологічної посухи. Для дерново-підзолистих, чорноземних, сірих лісових, солонцюватих та ін. ґрунтів запропоновано систему поглиблення орного шару під час підняття зябу і влітку на різних парах.

Обґрунтовано квадратно-гніздовий спосіб посіву кукурудзи, цукр. буряків, овочевих та ін. культур, при якому ефективно використовуються рослинами ультрафіолетова та інфрачервона частини спектра сонячного проміння і створюється можливість застосування машинного обробітку міжрядь у двох напрямах.

Економічна ефективність[ред.ред. код]

Розвиток А. в Україні характеризується розробленням для окремих природно-економічних зон системи заходів, спрямованих на одержання макс. кількості с.-г продукції на кожні 100 га зем. угідь і зниження її собівартості. Тепер в УРСР розробляються прогресивні системи ведення господарства не тільки для окремих зон і районів, а й для окремих колгоспів і радгоспів.

Тісний зв'язок А. з життям, узагальнення досвіду передових колгоспів і радгоспів забезпечують розширення теоретич. досліджень і ефективне застосування досягнень науки у виробництві.

Наукова підтримка[ред.ред. код]

Для успішного розвитку с. -г наук і подання виробництву дійової допомоги в УРСР створено (1956) Українську академію с. -г наук.

Часописи[ред.ред. код]

  • «Хлібороб» (1905 р. Харків 19071918 рр.)
  • «Рілля» (Київ 19101915 рр.)

Містили сторінки на с-г теми часописи:

  • «Рідний край» (Полтава 19061907 рр., Київ — 19081914 рр.)
  • «Громадська думка» (Київ 1905 р.)
  • «Рада» (Київ 19101914 рр.)
  • «Українське Бджільництво» (Київ 19101914 рр.)
  • «Українське Пасічництво» (Київ 19141919 рр.)
  • в 20-тих рр. в УССР постали численні періодичні видання, зокрема «Вісник с-г науки та досвідної справи», «Сільський Господар», «Вісник садівництва, виноградарства та городництва», «Український Аґроном», «С-г машина», «Механізація сільського господарства», «Меліоративні питання» і ряд ін. у Харкові «Вісник Пасічництва» в Києві та ін. На Зах. Україні виходили «Сільський Гсподар» (Львів — Ярослав 19251944 рр.) «Український пасічник» (19281944 рр.), «Хліборобська молодь» (19341939 рр.) «Український агрономічний вісник» (19341938 рр.)

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Вільямс В. Р. Основи землеробства. К.—X., 1948;
  • Мічурін І. В. Вибрані твори. К,— X., 1949;
  • Тімірязєв К. А. Вибрані твори, т. 2. К., 1949;
  • Власюк П. А. Досягнення сільськогосподарської науки за роки Радянської влади. К., 1957.
  • «Молоде життя» гол. ред. Володимир Кубійович Енциклопедія українознавства том 1 с. 25. Київ 1993