Агротехніка

Агроте́хніка — система прийомів вирощування сільськогосподарських культур. Рівень агротехніки визначається ступенем розвитку суспільства; кожній історичній епосі, кожному суспільному ладу властива своя агротехніка.

Агротехніка первісного суспільства

В епоху первісного суспільства агротехніка була основана на примітивних знаряддях ручної праці (мотика, серп). Це був період т. з. ручного, мотичного землеробства.

Агротехніка рабовласницького суспільства

В рабовласницькому суспільстві виникли знаряддя, які приводилися в дію за допомогою тварин (соха, плуг). В цю епоху було розроблено ряд прийомів удобрення ґрунту і догляду за рослинами, застосовувалося штучне зрошення.

Див. також: Сади Семираміди

Агротехніка капіталістичного суспільства

Прийоми агротехніки, пов'язані з сучасною системою сільськогосподарських машин і основані на висновках природознавства й агрономічних наук, почали складатися в умовах капіталістичного землеробства. В результаті розвитку машинобудування землеробство одержало ряд удосконалених сільськогосподарських машин.

У 20 ст. на поля вийшов трактор, за ним — комбайн і ряд ін. складних машин та знарядь, збільшилось використання мінеральних добрив. Все це сприяло удосконаленню агротехніки. Проте справжній розвиток агротехніки став можливий лише після перемоги радянського ладу, який ліквідував хижацьку експлуатацію землі і створив необхідні умови для організації раціональної системи землеробства, застосування нових машин і відкриттів науки.

Принципи агротехніки

Сучасна система землеробства для величезної території СРСР передбачає

• створення захисних лісових смуг на вододілах, по схилах балок і ярів, по берегах річок і озер, навколо ставів і водойм, а також залісення і закріплення пісків;
• правильну організацію і раціональне використання земельних угідь з освоєнням польових, кормових, овочевих та ін. сівозмін;
• правильну систему обробітку ґрунту, догляд за посівами і, насамперед, широке застосування чорних, чистих та зайнятих парів, зябу і лущення стерні;
• правильну систему застосування органічних і мінеральних добрив;
• посів добірним насінням пристосованих до місцевих умов високоврожайних сортів;
• розвиток зрошення на базі використання вод місцевого стоку шляхом будівництва ставів і водойм.

Такі найважливіші заходи і прийоми А. соціалістичного землеробства. В А. включають також підготовку посівного і садивного матеріалу, сівбу і садіння, збирання врожаю, снігозатримання, мульчування, боротьбу з бур'янами, хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур та ін.

Завдання

У соціалістичному сільськогосподарському виробництві невідкладним завданням агротехніки є на базі соціалістичних методів праці, досягнень науки, досвіду передовиків сільського господарства, широкого застосування механізації забезпечити умови для одержання високих і сталих врожаїв, прогресивного піднесення родючості ґрунту, систематичне підвищення продуктивності праці і зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Великий вклад у розвиток агротехніки вносять новатори колгоспного і радгоспного виробництва. Використовуючи досягнення сільськогосподарської науки і уважно вивчаючи місцеві господарські і природні умови, вони створюють прийоми вирощування сільськогосподарських рослин, які забезпечують високу і сталу врожайність кожної культури в кожному полі сівозміни.

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Вільямс В. Р. Ґрунтознавство. К., 1953;
• Власюк П. А. Основи сільського господарства. К., 1956;
• Лисенко Т. Д. Агробіологія. К., 1952;
• Мічурін І. В. Вибрані твори. К.— X., 1949;
• Тімірязєв К. А. Вибрані твори, т. 2. К., 1949.