Агіасма
Агіа́сма (грец. Αγίασμα — святиня), також Свячена вода, Свята вода — у православних і греко-католиків вода, над якою здійснено обряд освячення.
При папі Олександрі І в католицьких церквах почали освячувати за християнським ритуалом воду, щоб її боялася нечиста сила: «Боїться, як чорт свяченої води» (Франко, І. 113). Міру віри в силу свяченої води дає друга приповідка: «Ідуть, як по свячену воду», себто, усі без виїмку. (Ів. Франко, І, ст. 247).
Особливу вагу надається воді, освяченій на Водохрещі. Цю воду тримають у хаті ввесь рік, уживаючи її проти найрізноманітніших хвороб. Принісши її з річки, кроплять нею всю господу й худобу. Кроплять свяченою водою й самих себе, якщо збираються кудись у дорогу, на ярмарок тощо. Літом кроплять бджоли, щоб велися (Зап. Юго-Зап. Одт. 1874, II. ст 353).
На Полтавщині йорданською водою вмиваються дівчата, зараз же по водосвятті де вода святиться (Мат. У. етн. НТШ XVIII. ст. 166).
З інших «свячених» вод згадаємо ще воду, якою в день Нового Року миють на Буковині посуд, — її теж зберігають у пляшках і кроплять нею бджіл, коли вони хотять «тікати» (Зап. Ю-Зап. Отд. 1874, II, ст. 354).
Як «свята» вода виступає символом правди: «Кільки в решеті водиці, стільки в милої правдиці». (Головацький, IV, 187; Чубинський, III, 162).
Зміст |
Критика [ред.]
У книзі «100 відповідей віруючим» (автор: Володимир Андрійович Мезенцев, Политиздат, 1980 рік[1]) наводиться наукова критика використання святої води. Зокрема, розглянуті розхожі думки, що стосуються того, що свята вода володіє якимись чудодійними властивостями і наводяться підтвердження того, що свята вода нічим не відрізняється від звичайної: "Колишній кандидат богослов'я, який відійшов нині від релігії, Дулуман Євграф Каленикович, щоб упевнитися, що «свята» вода нічим не відрізняється від звичайної, налив одного разу в пляшку звичайну воду з криниці і закупорив її. П'ять років зберігалася вода в пляшці і не псувалася. А адже вона не була «освяченою»! ".
У книзі йдеться про те, що «святу воду» освячують взимку, тому що «взимку вода в річці буває чистішою за все: вона не забруднюється і в холодній воді погано розвиваються мікроорганізми. Ось чому вода, взята взимку з річки, „освячена“ і „неосвячена“, добре зберігається». Також згадується про те, що іони срібла, які з'являються в освяченій воді (адже вона зберігається в срібних посудинах і освячується срібними хрестами), вбивають мікроорганізми у воді.[2]
Критика святої води наводиться в книгах «Про привидів, чорну кішку і чудеса без чудес» (Мезенцев В. Л., Пінчук Л. Т.; М, 1963), «Коли духи показують кігті» (Неманья І. Н., Рожнова М . А., Рожнов В. Є.; М., 1969) і в брошурі Євграфа Дулумана «Почему я перестал верить в бога» (М.: Молодая гвардия, 1957).
Примітки [ред.]
- ↑ «100 ответов верующим:» (російською). Google Books. Процитовано 19 января 2012.
- ↑ «Вопрос. "Святая" вода и "освященные" яйца долго не портятся. Можно ли это объяснить обычными причинами? Из сборника «100 ответов верующим» » (російською). Ateism.ru. Архів оригіналу за 2012-02-21. Процитовано 19 января 2012.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Наталія Пуряєва. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів, Свічадо, 2001. — 160 сторінок. ISBN 996-561-228-X. Сторінка 21.
