Адальберт Баварський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адальберт Баварський
Adalbert von Bayern
Adalbertbav4.jpg
Народився 19 липня 1828(1828-07-19)
Мюнхен, Баварія
Помер 21 вересня 1875(1875-09-21) (47 років)
Мюнхен, Баварія
Національність німець
Ім'я при народженні Адальберт Вільгельм Георг Людвіг Баварський
Титул принц Баварський
Батько Людвиг I
Матір Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська
Рід Віттельсбахи
Дружина Амелія Філіпіна Іспанська
Діти Людвиг Фердинанд, Альфонс, Ізабелла, Ельвіра, Клара


Адальберт Баварський (нім. Adalbert von Bayern), повне ім'я Адальберт Вільгельм Георг Людвіг (нім. Adalbert Wilhelm Georg Ludwig, Prinz von Bayern), (* 19 липня 1828 — 21 вересня 1875) — баварський принц з династії Віттельсбахів, син короля Баварії Людвига I та Терези Саксен-Хільдбурґхаузенської.

Життєпис[ред.ред. код]

Адальберт народився 19 липня 1828 року у Мюнхені. Він був дев'ятою дитиною та четвертим сином в родині короля Баварії Людвига I та його дружини Терези Саксен-Хільдбурґхаузенської. Старшими братами принца були Максиміліан, Отто та Луїтпольд, сестрами — Матильда, Альдегонда, Хільдегарда та Александра.

В результаті революційних подій 1848 року Людвиг I відмовився від правління, раніше підірваного його скандальним зв'язком із авантюристкою Лолою Монтес. Королем Баварії став старший брат Адальберта, Максиміліан. Батько продовжив своє життя як приватна особа.

Адальберт та Амелія Філіпіна

У переддень свого 28-річчя Адальберт узяв шлюб із іспанською інфантою Амелією Філіпіною. Весілля відбулося в Мадриді 25 серпня 1856, в день вшанування святого Людовіка, покровителя Франції та Баварії. Цей союз став першим із трьох, що поєднали династії іспанських Бурбонів та баварських Віттельсбахів.[1]

У подружжя народилося п'ятеро дітей:

У 1862 до Баварії повернувся його старший брат Отто, що з сімнадцятирічного віку займав грецький престол під іменем Оттона I. Не маючи нащадків, він наполягав на кандидатурі Адальберта в якості спадкоємця. Внаслідок державного перевороту добровільно залишив Грецію, хоча і не зрікся престолу. Після його смерті у 1867 багато хто вважав Адальберта його наступником. Проте, юридично, це право успадкував інший брат, Луїтпольд. Самі ж греки з 1863 мали нового короля з династії Глюксбургів. Грецькі Національні збори запропонували трон другому сину спадкоємця данського престолу Крістіана, Вільгельму Георгу. Пропозиція була прийнята, і наступного дня після своєї висадки у Піреї принц Вільгельм Георг був проголошений королем під іменем Георга I.

Адальберт помер у віці 47 років у палаці Німфенбург. Похований у кірсі святого Міхаїла у Мюнхені. Дружина пережила його на тридцять років.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Генеалогія[ред.ред. код]

Фрідріх Міхаель Цвайбрюкенський
Louis Tocqué - Friedrich Michael von Zweibrücken.jpg
 
Марія Франциска Зульцбахська
MariaFranziskaSulzbachBay.jpg
 
Георг Вільгельм Гессен-Дармштадтський
GeorgWilhelmHeDa.jpg
 
Марія Луїза Лейнінгенська
MLA Hessen-Darmstadt.JPG
 
Ернст Фрідріх III
Ernstfriedrichiiicarlsahibutischbein.JPG
 
Ернестіна Саксен-Веймарська
 
Карл II
KarelIIMS.jpg
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
Die Gartenlaube (1874) b 278.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Максиміліан I
Hornöck Maximilian I von Bayern um 1810.jpg
 
 
 
 
 
Августа Вільгельміна Гессен-Дармштадтська
Augusta wilhelmine of hesse-darmstadt.jpg
 
 
 
 
 
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
FriedrichHibuAltenburg.jpg
 
 
 
 
 
Шарлотта Мекленбург-Стреліцька
Charlottesahibu.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людвіг I
Ludwig I. von Bayern around 1830.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська
Theresesahibubayern.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Адальберт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Старший син та онук Адальберта також узяли за дружин представниць цього дому.
  2. Профіль Ельвіри Баварської на Thepeerage.com [1] (англ.)
  3. Як раніше її тітка Александра.
  4. Генеалогія Віттельсбахів [2] (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • Die Wittelsbacher. Geschichte unserer Familie. Prestel Verlag, München, 1979

Посилання[ред.ред. код]