Амандус Генріх Адамсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Адамсон Амандус Генріх)
Перейти до: навігація, пошук

Ама́ндус Ге́нріх А́дамсон (ест. Amandus Heinrich Adamson), у Росії — Ама́нд Іва́нович або Аммон Іва́нович (*12 листопада 1855 р. — †26 червня 1929 р.) — один із найвизначніших представників естонського мистецтва. Академік Петербурзької Академії мистецтв, працював у жанрах монументальної пластики, камерної мініатюри, живопису. Основна тема його витворів — море.

Біографія[ред.ред. код]

Амандус Адамсон народився недалеко від Палдіскі, у родині моряка. Навчався в Ревельській Вишгородській школі для дітей із бідних сімей, де виявив схильність до мистецтва, вирізаючи фігури з дерева. 1875 р. переїхав до Санкт-Петербурга і 1876 р. вступив до тамтешньої Імператорської Академії Мистецтв, спочатку як вільний слухач по класу живопису, потім перейшов до класу скульптури.

Залишившися працювати в Петербурзі, викладав у школі Товариства заохочення мистецтв, брав участь у виставках, виконував замовлення. 1887 р. поїхав до Парижа. Його виставкові роботи «Вічно перемагає любов» і «Лірична музика» відзначили золотою медаллю Паризького салону — найвищою нагородою у світі мистецтва кінця XIX ст.

1881 р. повернувся до Петербурга. 1896 р. брав участь у конкурсі на оформлення Михайлівського палацу (зараз — Російський музей). Створив для двох найбільших залів барельєфи для фризів із сюжетами таїнств народження творів живопису, скульптури та архітектури. Сучасники назвали його роботу «скульптурною поемою». Викладав у Художньому училищі Штігліца.

1907 р. Адамсону присвоїли звання академіка. На початку XX ст. захопився монументальною пластикою й створив пам'ятник морякам російського броненосця «Русалка», встановлений 1902 р. у парку Кадріорг, у Таллінні, що нині вважається найкрасивішим пам’ятником Естонії.

Улітку 1918 р. залишив Петербург і разом з сім'єю переїхав у Палдіскі.

26 червня 1929 р. помер від хвороби серця.

Творчий доробок Амандуса Адамсона[ред.ред. код]

Адамсон і Україна[ред.ред. код]

Амадсон є автором Пам’ятника затопленим кораблям у Севастополі, що заввишки майже 17 м, встановлений біля набережної Приморського бульвару в морі, на штучній скелі. Це колона з бронзовим орлом, який тримає в дзьобі вінок Слави. На п’єдесталі напис: «ВЪ ПАМЯТЬ КОРАБЛЕЙ. ЗАТОПЛЕННЫХЪ въ 1854 и 1855 гг. ДЛЯ ЗАГРАЖДЕНіЯ ВХОДА НА РЕЙДЪ». У Полтаві наявний пам'ятник Петру І, а в Тамані — пам'ятник першим запорожцям, які висадилися в Тамані. На високому постаменті, із брил дикого каменю, стоїть козак у традиційному запорізькому одязі з прапором у руках. На тильній стороні пам'ятника — слова старовинної козацької пісні про цю подію.

Джерела[ред.ред. код]