Адам Єжи Чарторийський
| Адам Єжи Чарторийський | |
 |
|
| Народився | 14 січня 1770 |
|---|---|
| Помер | 15 липня 1861 |
| Батько | Адам Казимир Чарторийський |
| Матір | Ізабелла Флемінг |
| Рід | Чарторийські |
| Дружина | Анна Софія Сапєга |
| Діти | Вітольд Чарторийський,
Владислав Чарторийський, Ізабелла Ельжбета Чарторийська (Дзялинська) |
 |
|
Адам Єжи Чарторийський (*14 січня 1770 — †15 липня 1861) — польський політичний діяч, князь.
Був близьким дорадником царя Олександра І і міністром закордонних справ Росії (1804 — 06). Під час польського повстання 1830—31 — голова тимчасового повстанського уряду, який намагався відновити Польщу в старих кордонах.
На еміграції очолював консервативно-аристократичний табір. У свою антирос. акцію, гол. у зв'язку з Кримською війною, Чарторийський пробував включити також українців; у цьому йому допомагали Ф. Духінський і М. Чайковський. У планах Чарторийського було утворення на Наддніпрянщині козацької держави, яка мала б увійти у федеративні зв'язки з Польщею, тоді як Галичина мала залишитися польською. В органі Чарторийського «Trzeci Maj» вміщено інформації про Україну.
Після придушення польського повстання під керівництвом Т. Костюшка (1794) перебував як заручник при дворі Катерини II. Пізніше деякий час жив в Англії, став прихильником конституційного устрою. Зблизився зі спадкоємцем російського престолу, майбутнім імператором Олександром I. Став членом т. зв. таємного комітету та міністром закордонних справ (1804-06). Намагався добитися об'єднання всіх територій колишньої Польщі, поділених між Росією, Австрією та Пруссією, шляхом династичної унії Польського королівства з Російською імперією. Представляв інтереси частини великого дворянства, яке намагалося пристосувати кріпосні умови до умов капіталістичного розвитку. Брав участь у Віденському Конгресі 1814-15, де був радником царя Олександра I з польського питання. Створення Королівства (Царства) Польського відповідало політичним планам Ч. З 1815 — сенатор Королівства Польського.
[ред.] Листопадове повстання
Постійні порушення царським урядом польської конституції та наростання реакції спричинили перехід Ч. до табору ліберальної опозиції. Під час Польського повстання 1830-31 очолював Національний уряд, який виступав за відновлення Польської держави у кордонах 1772. Після поразки повстання емігрував до Франції, де жив у Парижі.
[ред.] Еміграція
В еміграції очолював консервативно-аристократичний табір. Розвивав програму відновлення незалежної Польщі за підтримки західноєвропейських держав. До боротьби проти Російської імперії намагався залучити і українців. Серед близьких співробітників Ч. були вихідці з України — Ф. Духінський і М. Чайковський. Щодо українського питання політичні плани Ч. передбачали створення у Наддніпрянській Україні козацької держави, яка б перебувала у федеративних зв'язках з Польщею; Галичина мала перебувати у складі Польської держави.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Handelsman M. Ukraińska polityka ks. Adama Czartoryskiego przed wojna Krymska. Праці Укр. Наук. Інституту у Варшаві. т. XXXV. 1936.
