Адам Ідзковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адам Ідзковський
Народився 24 грудня 1798 (4 січня 1799)
Ольшанка, Нова Східна Пруссія, Королівство Пруссія
Помер 3 (15) травня 1879 (80 років)
Літин, Подільська губернія, Російська імперія
Країна  Республіка Польща
 Російська імперія
Діяльність архітектор, письменник, художник
Alma mater Варшавський університет
Знання мов польська

Адам Ідзковський (пол. Adam Idźkowski; 24 грудня 1798 Вільшанка, Мазовецького воєводства, Речі Посполитої — 3 травня 1879, Літин (нині Вінницька область, Україна)) — польський архітектор і теоретик архітектури, представник пізнього класицизму.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив будівельне відділення Варшавського університету в 1824 р. Ще під час навчання талановитий студент звернув до себе увагу міністра фінансів князя Ф. К. Друцького-Любецького, завдяки якому отримав урядову стипендію для подальшого навчання в Італії в Академії витончених мистецтв у Флоренції, членом якої він став згодом.

Після повернення на батьківщину призначений асесором з будівництва при Комісії сповідань і громадської просвіти. Учень і послідовник Антоніо Корацці.

У 1840-ті роки працював на посаді архітектора та будівничого імператорського замку і палаців в Варшаві та Скерневицях.

Вибрані праці[ред. | ред. код]

Автор проєктів багатьох палаців у Литві, Білорусі, Мазовії та інших місцях Царства Польського і Російської імперії.

  • В 1828 розробив проєкт будівництва тунелю під річкою Вісла для з'єднання Варшави з Прагою, історичним районом польської столиці — передмістям, розташованим на правому березі річки (проект не був реалізований через відсутність коштів).
  • Близько 1832 року ймовірно Ідзковський перебудував у неоготичному стилі палац Любомирських у Мокотові у Варшаві.[1]
  • У 1837 розробив проєкт перебудови Саксонського палацу (первинний проєкт ймовірно М. Д. Пеппельмана). Замість зруйнованої середньої частини будинку побудував у 1839-1842 роках колонаду на 11-ти аркадах. Фасади палацу перебудували у стилі класицизму. У 19251933 роках палац відреставрували.[2]
  • Перебудував Кафедральний собор Івана Хрестителя у Варшаві у стилі англійської готики (1836—1840).
  • У 1840-ті роки за його проєктами до центральної частини Гомельського палацу, зведеного при П. О. Румянцеві-Задунайському і купленого Іваном Паскевичем, прибудували флігель і вежу, одночасно створили чудовий парк. Нині архітектурно-парковий ансамбль — візитна картка Гомеля.
  • Спроектував варшавську лікарню св. Лазаря.
  • Розробив проєкт імператорського палацу на Повонзках.
  • Перебудував костел св. Лавра у Варшаві в церкву Володимирської ікони Божої Матері в 1841.
  • Автор постаменту пам'ятника Копернику у Варшаві.
  • Нереалізований проєкт регуляції площі Замкової у Варшаві.[3]
  • В 1843 розробив проєкт мавзолею для імператора Наполеона та багато ін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Z. M. Mokotów Lubomirskiej // Tygodnik Ilustrowany. — 30 kwietnia 1939. — № 18 (4098). — S. 350.
  2. Król A. Budowle zabytkowe w wojsku // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 10—12. — S. 312.
  3. Byrski E. «Kosmetyka» czy «chirurgia» // Prosto z Mostu. — 10—17 kwietnia 1938. — № 18—19 (184—185). — S. 8.

Література[ред. | ред. код]

  • Encyklopedia Warszawy. — Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 1994. — S. 270. — ISBN 83-01-08836-2.(пол.)

Посилання[ред. | ред. код]