Адам Миколай Сенявський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адам Миколай Сенявський
Adam Sieniawski 111.PNG
Інші імена Адам Микола Сенявський
Народився бл. 1666
Помер 18 лютого 1726(1726-02-18)
Львів
Поховання Бережани
Ім'я при народженні Адам Миколай Сенявський
Діяльність військовий, державний діяч
Титул шляхтич
Звання Польний коронний гетьман
великий коронний гетьман
белзький воєвода
Попередник Ян Казимир Замойський
Наступник Олександр Міхал Лащ
Конфесія католик
Батько Миколай Єронім Сенявський
Матір Цецилія Марія Радзивілл
Рід Сенявські
Родичі Авґуст Александер Чарторийський (зять)
Дружина Ельжбета Любомирська
Діти Марія Зофія
POL COA Leliwa.svg

Ада́м Микола́й з Гранова Сеня́вський (пол. Adam Mikołaj Sieniawski; *близько 1666 — †1726) — польський магнат, державний діяч Речі Посполитої, белзький воєвода1692 р.), польний коронний гетьман1702 р.), великий коронний гетьман1706 р.), краківський каштелян1710 р.).

Біографія[ред.ред. код]

Ельжбета — дружина

Син Миколая Єроніма Сенявського та доньки великого маршалка литовського Александра Людвіка Радзивілла Цецилії Марії Радзивілл. Вуй Миколи Василя Потоцького.

В 1683 році брав участь у поході військ короля Яна III Собеського під Відень. У роки Північної війни (17001721 рр.) воював на боці короля Авґуста II Сильного.

Керував придушенням повстання Семена Палія (17021704) у Правобережній Україні.
1702 р. шваґер Стефан Александер Потоцький, намагаючись отримати якусь сатисфакцію, викликав на дуель (через недодане віно дружини — сестри Адама Миколая Йоанни, також через програш боротьби за булаву польного гетьмана коронного), яку заборонив Ієронім Августин Любомирський.
1703 року наказав стратити брацлавського полковника Андрія Абазина (посадження на палю).

1706 р.  — після зречення Авґуста II Сильного був кандидатом на польський престол. У 1709 р.  не допустив об'єднання польських військ короля Станіслава I Лещинського зі шведською армією Карла XII, що стало однією з причин невдачі походу шведів в Україну та їхньої поразки у Полтавській битві 1709 року. Згодом перейшов в опозицію до Авґуста II, підбурював проти нього шляхту.

3 квітня 1716 р.  значне військо Тарногродської конфедерації на чолі з писарем польним коронним Міхалом Потоцьким вторглося до Львова. А. М. Сенявський був заарештований учасниками Тарногродської конфедерації, перевезений до Любомля, потім до Чорторийська у травні. Зумів уникнути суду значною мірою завдяки московським дипломатам.[1]

Так званий «німий сейм» 1717 року обмежив військову владу А. М. Сенявського.

Провадив листування з гетьманом Іваном Мазепою, який хотів залучити А. М. Сенявського до антимосковської коаліції. Листи Івана Мазепи з 17041708 рр. (понад 50, що збереглися в архіві Чарторийських у Кракові) видає УВАН у США (за редакцією Ореста Субтельного).

Останній в роді Сенявських. Його величезні маєтності (зокрема, Сатанів) через шлюб дочки Марії Софії з Авґустом Олександром Чарторийським перейшли до князів Чарторийських.

1710 року призначив 300 злотих на утримання вірменського священика та вірменського храму в Бережанах.[2]

Похований у Бережанах 29 липня 1726 р.[3] в крипті парафіяльного костелу міста.

Посади[ред.ред. код]

Белзький воєвода (з 1691[4]/1692 р.), польний коронний гетьман1702 р.), великий коронний гетьман1706 р.), краківський каштелян1710 р.). Староста львівський, рогатинський.[5]

Власність[ред.ред. код]

Володів Зіньковом (костел Святої Трійці у Зінькові було відновлено у 1708 році його коштом), частиною Копичинців (купив у попередніх власників Вєнявських, Міхала Йордана),[6] Власником Гримайлова став на початку XVIII століття, 1720 року надав Гримайлову право самоврядування, статус міста. Був власником, сприяв відбудові замку Старого Села.[7]

Розпорядження, універсали[ред.ред. код]

В І-му томі «Актів ґродських та земських» опубліковано кілька розпоряджень та універсалів А. М. Сенявського (1706 р.[8] 1709 р.,[9] 1709 р.[10]

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Ельжбета Сенявська з Любомирських, шлюб 1687 року. Діти: Марія Зофія, друга донька — імя невідоме (24 листопада 1703, ЛЬвів — серпень 1704).[11]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Link-Lenczowski A.K. Sieniawski Adam Mikołaj h. Leliwa… S. 112
  2. В. Уніят. Вірмени на Тернопільщині / Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2010. — T. 4: А — Я (додатковий). — ISBN 978-966-528-318-8. — С. 106
  3. Link-Lenczowski A.K. Sieniawski Adam Mikołaj h. Leliwa… S. 114 (пол.)
  4. Link-Lenczowski A.K. Sieniawski Adam Mikołaj h. Leliwa… S. 105
  5. Niеsiеcki К. Корона Польська. — Львів, 1743. — Т. IV. — 820 с. с. 92.
  6. J.T.Petrus. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii w Kopyczyńcach / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.— Cz. I, tom 17.— 508 s.: 806 il. ISBN 978-83-89273-71-0 (пол.) S. 180
  7. Karpaty Ukraińskie: Zamek przy torze - Stare Sioło (пол.)
  8. Акти ґродські і земські.-Львів,1868.Т.1.-215с.,(пол., лат.) с.117-118,
  9. >Акти ґродські і земські.-Львів,1868.Т.1.-215с.,(пол., лат.) с.137-138
  10. >Акти ґродські і земські.-Львів,1868.Т.1.-215с.,(пол., лат.) с.138-140
  11. Link-Lenczowski A.K. Sieniawski Adam Mikołaj h. Leliwa… S. 114

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Ян Казімєж Замойський
POL województwo bełskie IRP COA.svg Воєвода белзький
1692-1710
POL województwo bełskie IRP COA.svg Наступник
Алєксандер Міхал Лащ