Адвентизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема АСД

Адвенти́зм (від лат. adventus — пришестя; дослівно: «біля порогу») — релігійна християнська протестантська течія, яка проповідує кінець світу що наближається: «друге пришестя Христа» та встановлення «тисячолітнього царства Божого».

Сьогодні Церква Адвентистів Сьомого Дня — це всесвітня християнська Церква, яка динамічно розвивається і до якої щорічно приєднується майже півтора мільйона нових віруючих. До складу всесвітньої церкви входять 13 світових центрів, відділень Генеральної Конференції — дивізіонів, які діляться на регіональні поля — уніони, конференції, місії. Церква має представництва в 206 країнах світу, веде проповіді 735 мовами. ЦАСД керується демократичними засадами існування.

Чисельність церкви, включаючи дітей і підлітків, становить приблизно 25 мільйонів чоловік. Найстарішою в Євро — Азіатському дивізіоні є Церква Адвентистів Сьомого Дня в Україні, що відсвяткувала свій 115-літній ювілей.

Назва[ред.ред. код]

Назва церкви Адвентистів Сьомого Дня походить від головних засад її віровчення. Це, передусім, віра у близькість Другого пришестя Ісуса Христа, або адвентус (лат.  — пришестя), а також — дотримання Суботи, сьомого дня тижня як Божого дня, присвяченого поклонінню.

Історія адвентизму[ред.ред. код]

Релігійних рух, назва якого — «адвентизм», зародився в 1830-х роках в США та згодом зорганізувався в кілька релігійних організацій, найбільшою із яких — Церква адвентистів сьомого дня (АСД). Рух цей заснував баптист Вільям Міллер (англ. William Miller) в 1840-х роках; сам він був фермером і проповідником у Лоу-Хемптоні (англ. Low Hampton), штат Нью-Йорк.

Церква АСД організувалась як духовна організація з початком XIX століття і вважає появу нової конфесії результатом подальшого розвитку Реформації, що почалася в XVI сторіччі в Європі. Мета Реформації — повернувшись до витоків, відновити християнську Церкву такою, якою була вона у ті часи, коли Христос і апостоли її заснували. Взагалі всі реформатори Європи, починаючи від Лютера, змагалися за очищення християнства від нововпроваджених язичницьких традицій і вірувань, заснувавши свою віру тільки на Святому Письмі. Оскільки протестанти — це християни, які протестували проти відступу в християнстві від Біблії, вираз «Біблія і лише Біблія» (лат. Sola Scriptura), стало гаслом протестантизму.

На початку XIX століття серед баптистів, методистів та інших, розгорнувся адвентистський рух серед тих протестантів, які очікували швидкого повернення Христа. Це привело до того, прихильники цієї ідеї в 1863 році об'єдналися в братерство Церкви християн АСД. У наш час[Коли?] АСД здійснюють своє служіння людям у 220 країнах земної кулі, мають близько 42 000 церков, в яких поклоняються Богу близько 11 млн дорослих членів Церкви, а коли врахувати дітей — більш ніж 20 млн.

Церква АСД — одна із тих, що визначається у світі своїм швидкий приростом: щодня зростає більш ніж 2-х тис. чоловік. Церква ця серед представників інших конфесій відома також під назвою «суботники».

Основні цілі[ред.ред. код]

Церква АСД проповідує Євангеліє Ісуса Христа всім народам Землі, закликаючи кожну людину прийняти дар вічного життя на умовах віри, покаяння і навернення (Ів. 3:16 — 21). Для здійснення цієї мети в усьому світі постійно створюються нові громади віруючих, які сприяють зміцненню братського спілкування, духовно-етичному вихованню людей всіх віків, а також сприяє зміцненню сім'ї, вірності подружжя і правильному вихованню дітей і молоді.

Церква АСД є такою, що веде всесвітньою організацією в питаннях здорового способу життя, що закликає кожну людину піклуватися про храм свого тіла, в якому Бог бажає мешкати тут на Землі перш, ніж ми зможемо мешкати в Його присутності на небі і не вживати алкоголю (1 Кор. 3:16, 17; Об'явл. 21:27).

Церква проповідує принципи ненасильства і свободи волевиявлення кожної людини в питаннях особистого вибору і свободи совісті, активно сприяє миротворчій діяльності, допомагає таким, що має потребу і знедоленим, сприяє дружбі і братерству між людьми різних рас і народів.

Віровчення[ред.ред. код]

Символом віри є Біблія. Вірять, що всі 66 канонічних книг Старого і Нового Завіту є богонатхненним мірилом і підставою християнської віри (2 Тим. 3:16,17).

Вірять, що весь Всесвіт, видимий і невидимий світ, створений великим і всесильним Творцем, і приймають вчення про Трійцю.

Вірять, що всі розумні істоти Всесвіту створені Богом за образом і подобою Творця і що в питаннях свободи совісті і релігії всі у однаковій мірі мають право на свободу вибору. (Повт. 30:19) Вірять, що гріх зародився на небі, серед ангелів і що в результаті падіння Люцифера і його ангелів гріх був перенесений на землю, що привело наших предків до втрати безсмертя. (Іс. 14:12-14;)

Вірять, що Син Божий прийшов в наш світ, народився непорочним зачаттям від діви Марії (у оригіналі Старого Завіту слово «діва» написано з малої букви Іс. 7:14.), в 30 років був хрещений і 3,5 років проповідував, зціляв і воскрешав, являвши Собою характер Бога, люблячого і милосердного(Ів. 14:8,9).

Вірять, що життя Ісуса Христа є прикладом для всіх охочих стати Божими синами і дочками. Все, що робив Христос і ми повинні робити, все, що Він дотримував, і ми повинні дотримувати (Мт. 5:17,18; 1 Петр. 1:14-16; 1 Ів. 2:3-6).

Вірять, що людина не має в самому собі безсмертя, оскільки його було втрачено при гріхопадінні Адама і Єви, і що тільки через віру в Ісуса Христа і відновлення в нас образу Божого та Його святості безсмертя буде повернено нашому смертному тілу при Другому пришесті Христа (1 Кор. 15:51-54; Рим. 2:6, 7; 1 Тім. 6:16).

Вірять, що людина повинна оберігати не тільки свій дух (тобто розум) від осквернення, але і тіло своє. Біблія ясно вказує на несумісність неслухняність Богу із служінням Йому. Всі наркотичні засоби, такі, як тютюн, алкоголь і наркотики, руйнують людське тіло, а в тілі, що руйнується (хворому), не може бути місця для здорового духу (Лев. 11:43-47; Об. 21:27). Вірять, що Христос створив на землі Свою Церкву з людей, які прагнуть жити за Його прикладом відповідно до Його Закону. Він послав Своїх послідовників служити потребам людей безкорисливо і сумлінно. Він доручив Своїм послідовникам проповідувати Євангеліє і учити всіх людей дотримувати те, що Він повелів дотримувати.

Вірять, що сьомим днем тижня за Біблією є Субота. Святість цього дня установлена Богом при творінні Землі. Сам Бог про це: сказав і власноручно написав. Заповідь про суботу є четвертою заповіддю Закону Божого. Дотримуючи цю заповідь, людина визнає Бога Творцем нашої Землі. Це знак приналежності Богу, відмітна ознака того, Кому ми поклоняємося. Жодна заповідь Закону Божого не може бути змінена, оскільки Бог не змінюється. Пророки, Христос і апостоли дотримували суботу, і у вічності всі врятовані святитимуть цей день (Іс. 56:2-7;66:22,23; Лк. 4:16; Дії. 16:13; Якова 2:10).

Вірять, що кожна людина може одержати прощення всіх своїх гріхів і порятунок через віру в Ісуса Христа. Тому, подібно до учнів Христа, ми хрестимо в ім'я Батька і Сина і Святого Духу тільки тих людей, хто свідомо вірить і дає обіцянку служити Богу і дотримувати Його заповіді (Мр. 16:15, 16; 1 Петро. 3:21; Дії. 8:12).

Вірять в близький Другий прихід Христа, у те, що буде воскресіння мертвих праведних і неправедних, що буде завершальний праведний суд, після якого призвідник гріха і зла Сатана разом з своїми спільниками остаточно загине. Земля очиститься, оновиться, і врятовані народи вічно житимуть на оновленій землі, де ні смерті, ні плачу, ні крику, ні хвороби вже не буде (Ів. 14:1-3; 5:28, 29; Об. 21:1 — 4).

Керівні органи[ред.ред. код]

Головним керівним органом Адвентистів сьомого дня є «Генеральна конференція адвентистів сьомого дня». Центр всесвітньої організації адвентистів сьомого дня знаходиться у Вашингтоні.

Адвентисти в Україні[ред.ред. код]

Див. Адвентизм в Україні

Література[ред.ред. код]

  • Українська Уніонна Конференція
  • Григоренко А. Ю. Эсхатология, милленаризм, адвентизм: история и современность. Философско-религиоведческие очерки (научное издание). — СПб.: Европейский Дом, 2004. — 392 с.
  • Кислюк К. В. Релігієзнавство: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. — [5-е вид., виправ. і доп.]. — К.: Народ. укр. академія, 2007. — С. 425–464.
  • Лубський В. І. Релігієзнавство: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — К.: Академвидав, 2002. — С. 367–381.
  • Черній А. М. Релігієзнавство: [посібник] / А. М. Черній. — К. : Академвидав, 2003. — С. 212–235.
  • Релігієзнавство: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. — 220 с.
  • Докаш В. І. Загальне релігієзнавство : [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2005.