Аддис-Абеба
|
Аддис-Абеба
Addis Abeba
ኣዲስ ኣበባ |
|
|---|---|
 |
|
| Координати: | |
| Країна | Ефіопія |
| Уряд | |
| - Мер | Кума Демекса |
| Площа | |
| - Місто | 530,14 км² |
| Висота над р.м. | 2355 м |
| Населення (2007) | |
| - Місто | 2 738 248 |
| - Густота | 5165,1/км² |
| - Міський район | 2 738 248 |
| Часовий пояс | UTC +3 |
  Аддис-Абеба
|
|
Адди́с-Абе́ба (Аддіс-Абеба; з амхар. нова квітка) — столиця та найбільше місто Ефіопії. Місто має окремий статус міста-регіону.
Місто розташоване на Ефіопському нагір'ї, на висоті понад 2400 м, біля підніжжя та на схилах гори Интотто. Аддис-Абеба є найбільшою столицею країни без прямого виходу до моря. Місто часто називають «столицею Африки» або «Парижем Африки» через її історичне, політичне та дипломатичне значення для континенту. Клімат помірно теплий. Середні температури січня +23 °C, липня +20 °C. Опадів випадає понад 1200 мм за рік.
Зміст |
[ред.] Історія
Аддис-Абеба була заснована в 1887 році імператором Менеліком II як столиця держави Шоа. З 1889 року — столиця Ефіопії. В травні 1936 року місто захоплене італійськими військами, звільнене ефіопськими партизанами 6 квітня 1941 року. В травні 1963 року в Аддис-Абебі пройшла конференція голів держав та урядів африканських країн, на якій була створена Організація Африканської Єдності. Місто — резиденція Економічної комісії ООН для Африки (з 1958) та ОАЄ (з 1963). Народні виступи в Аддис-Абебі проти феодально-монархічного режиму в 1974 році стали початком національно-демократичної революції в Ефіопії.
[ред.] Архітектура
.jpg)
[ред.] Перші великі будівлі
- Великий палац з рисами північно-індійської архітектури (1894) — індійські зодчі на чолі з Хаджі Каваса із Пешавара. Палац має тронний зал з покриттям на 34 розписаних стовпа, з розписом та обробленням мармурові стіни та кольорові вітражі (1897)
- Новий палац в стилі неокласицизму (кінець XIX-початок XX століття) — італійський інженер Капуччі, архітектор Е.Камец
- собор Святого Георгія (Киддус-Гійоргіс; кінець XIX століття) — грецький архітектор Орфаніс, італійський інженер Кастанья. Собор в плані має форму восьмикутника. В стилі неокласицизму. Реставрований в 1950-их роках. Розписаний такими майстрами, як Афеворк Текле та Мінаф Хируй
- готель «Итеге» та школа (1907)
- приблизно 200 будинків європейського типу (1911-12)
[ред.] Будівлі 1920-30-их років
- залізничний вокзал (1929) — французький архітектор П.Барріа
- Національний палац (1934) — архітектор Е.Камец
- собор Святої Трійці (Мекане Силласе; 1941) — в стилі необарокко. Розписи Але Фелеге Селам (1940-ві)
[ред.] План забудови в 1950-их роках
В 1954-56 роках затверджений план реконструкції міста — англійський архітектор Л. П. Аберкромбі. План був допрацьований в 1958 році. В основі плану — неправильний овал, довга ось якого має меридіональний напрямок. Площа міста становить 215 км², капітальних будівель 30 км², інша забудова сільського характеру, в основному одноповерхова — кам'яні, дерев'яні та глиняні будинки. У східній частині — урядова зона, у західній — комерційна, де знаходяться Великий ринок, промислові підприємства, діловий центр.
[ред.] Забудова в 1950-80-ті роки
В цей період Аддис-Абеба зростала в бік аеропорту. Були збудовані:
- Національний театр на площі Адуа (1955) — французькі архітектор А.Шомет, скульптор Ш.Моссіон, художник-монументаліст А.Леже. Перед театром статуя лева — символ ефіопської державності
- Національний університет (1950-60-ті) — англійський архітектор Г. К. Фаллек. Має 17 корпусів, школа мистецтв, будівельний факультет, бібліотека, музей
- комплекс ліцею Гебре Марьям з врізаним в схил пагорба стадіоном (1960) — архітектор А. Шомет
- аеропорт з витягнутим скляним фасадом (1960)
- Дім Африки (1961) — вітраж площею 150 м² по ескізу Афеворка Текле
- муніципалітет (1965)
- Національний банк (1973-76) — італійські архітектор А.Медзедімі, інженер М.Фанано та ін.
- телевізійний центр (1965)
- Торгова палата (1965)
- будівля Міністерства іноземних справ у формі ладьї з шестигранними лотками сонцерізів на фасаді (1966) — З.Енав та М.Тедрос
- поштамт
- лікарня
- шпиталь Деджазмач Бальча — на 553 місця
- готель «Вебі-Шебелі» (1970-ті) — югославські архітектори Б.Петровіч, З.Драгайловіч, Х.Юстіч
[ред.] Пам'ятники
- кінна статуя Менеліка II на однойменній площі (1894)
- монумент звільнення від італійської окупації на площі 27 Меггабіт
- пам'ятник жертвам фашизму на площі 12 Єкатіт (1955) — югославський скульптор А.Августінчич
- бронзовий пам'ятник В.І.Леніну (1983) — радянський скульптор Р. Х. Мурадян, архітектор І.М.Студенікін
- монумент «Наша боротьба» (1984)
- пам'ятник Карлу Марксу (1984) — німецький архітектор Й.Ястрам
[ред.] Освіта та культура
Місто має університет, кілька технічних та інших спеціальних училищ. Національна та кілька інших бібліотек. Національний театр.
Археологічний музей (1907), музей Інституту ефіопських досліджень (1952) з колекцією кераміки та традиційним живописом XIV—XX століття, Національний музей (1954) з традиційним та сучасним живописом, декоративно-прикладним мистецтвом.
[ред.] Населення
Динаміка чисельності населення:
[ред.] Примітки
|
|||||||||||
