Адживіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Адживіка — давньоіндійське філософське вчення.

Засновник — мудрець Маркалідев (6-5 ст. до Р.Х.) .

За цим вченням існують 4 різновиди атомів, з яких виникають 4 стихії: вода, вогонь, земля, повітря.

Ці атоми + життя утворюють 5 субстанцій.

Атоми вічні, ніким не створені і неподільні. Вони різні і не можуть взаємоперетворюватися.

Адживіка розглядається як матеріалістичне вчення.

Походження назви[ред.ред. код]

Адживіка — «той, хто в різних місцях знаходить собі засоби для існування (аджива)».

Можливо також — від «дживат» («довгий як життя»).

Історія[ред.ред. код]

Бібліографія по цій тематиці бідна, що пояснюється втратою священних писань адживіки. Лише небагато фрагментів збереглися у буддійських і джайнських текстах, а також в написах епохи імперії Маур'їв.

Засновник секти — Маскарин Гошала (Санскрит; Палі: Маккхалі Госала). За іншою версією він очолював велику общину адживіків, але не був її засновником. За деякими даними Гошала був другом Махавіри, 24-го Тіртханкара Джайнізму. Сутра Бхагаваті зображує Гошалу учнем Махавіри протягом шести років, а потім їх світогляди розходяться.

Батько імператора Ашоки, Біндусара, був прихильником адживіки, яка в епоху Ашоки досягла вершини своєї популярності, а потім зникла. Можливо, що деякі групи продовжували існувати в Індії до XIV ст.

Буддизм і адживіка[ред.ред. код]

Будда критично ставився до адживіки за заперечення нею потенціалу людини та відповідальності за свої вчинки. Буддисти описують вчення адживіки як таке, що приносить велику шкоду — навіть більшу ніж інші подібні вчення.

Література[ред.ред. код]

  • Філософський словник // Ред. В. І. Шинкарука. Київ: Академія наук УРСР. 1973.
  • Basham A.L. (2002) History and doktrines of the Ajivika. Delhi, India: Moltilal Banarsidass Publications. ISBN 81-208-1204-2.
  • N. Aiyaswami Sastri: Shramana or Non-Brahmanical Sects, in: The Cultural Heritage of India, Bd. 1: The Early Phases, hrsg. Sarvepalli Radhakrishnan, Calcutta 1970, S. 389-399

Інтернет[ред.ред. код]