Аджимушкайські каменярні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аджимушка́йські каменя́рні (катакомби) — штучні печери в районі селища Аджим-Ушкай[1]. Складаються із Малих і Великих або ж Центральних каменярень. Виникли в результаті розробок протягом багатьох століть каменя-черепашника.

Архітектурна композиція біля входу в музей.

Під час Німецько-радянської війни в листопаді—грудні 1941 Малі каменоломні стали місцем базування партизанського загону. Від 15 травня до 31 жовтня 1942 у Великих і Малих каменоломнях тримали оборону проти гітлерівських загарбників частини Кримського фронту, які не встигли евакуюватися на Таманський півострів під час проведення Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941—1942 року — близько 15 тисяч людей. Оборона продовжувалась 170 днів. У жовтні—листопаді 1943 в каменоломнях був розташований партизанський загін під командуванням П. Шерстюка.

1982 споруджено меморіальний комплекс «Героям Аджимушкая», до складу якого входить підземний Музей оборони (1966) і комплекс пам’яток на поверхні. Автори — скульптори Є. Горбань, Б. Клімушко, архітектори — С. Миргородський, В. Сенцов.

Примітки[ред.ред. код]

  1. з 1948 село Партизани, нині в межах міста Керчі

Література[ред.ред. код]

  • В катакомбах Аджимушкая: Документы. Воспоминания. Статьи. Симферополь, 1982
  • Абрамов В. В. Героическая оборона аджимушкайских каменоломен. М., 1983
  • Ефремов Н. А. Солдаты подземелья. Ташкент, 1983
  • Князев Г. Н., Проценко И. С. Доблесть бессмертна: О подвиге защитников Аджимушкая. М., 1987
  • Щербак С. М. Легендарный Аджимушкай. Симферополь, 1989.