Адигейська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адигейська мова
Регіон: Адигея
Носії: 150 000
Класифікація: Північнокавказька надсім'я (незагальновизнано)
Абхазо-адигська сім'я
Адигська група
Офіційний статус
Офіційна: Flag of Adygea.svg Адигея (Росія)
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-2 ady

Адиге́йська мо́ва (самоназва — Адыгабзэ) — належить до абхазо-адигської сім'ї мов. Розповсюджена в Адигеї та у Лазаревському і Туапсинському районах Краснодарського краю Росії. Число мовців близько 130 тисяч (2002). Має 4 діалекти: абадзехський (за теперішнього часу практично вимер), бжедухський, темиргойський, шапсугський. Літературна адигейська мова склалась й розвивається на основі темиргойського діалекту. Крім адигейців, адигейською мовою користуються кабардинці та черкеси.

Характеристика та особливості мови[ред.ред. код]

Фонетика адигейської мови відрізняється великою кількістю приголосних (у діалектах до 66); голосних в первинному корінні лише два: «э» і «ы» короткі. Із стяження складів утворилися довгі: е, и, а, о, у. Ім'я в певній відміні змінюється по чотирьох відмінках — прямому, непрямому, орудному і претваринному, а в невизначеному — по двох, зрідка трьох. Дієслово багате формами осіб, чисел, часів, нахилів, застав. Є багатоособисте, т. з. поліперсонноє відмінювання, коли у відмінювану форму дієслова одночасно включаються два або декілька особистих префіксів, показників суб'єкта, прямого і непрямого об'єктів.

Для адигейської мови характерна багатоскладність присудка, до складу якого можуть входити особисті префікси, приставки місця, напряму і особистого відношення, а іноді іменне коріння. Лад пропозиції змінюється залежно від перехідності і неперехідності присудка (підмет відповідно в непрямому і прямому відмінках; присудок неперехідний, з непрямим об'єктом). Відносне визначення стоїть перед визначуваним, а якісне — після визначуваного. Звичайний порядок слів в пропозиції: підмет, пряме доповнення, решта членів, присудка. У лексиці сучасної адигейської мови виділяється первинне коріння типу відкритого складу. З поєднання їх утворюються більшість адигейських слів.

Писемність[ред.ред. код]

Після Жовтневої революції була створена писемність на основі арабської абетки, яку було замінено в 1927 латинською, а в 1938 — російською:

А а
[aː]
Б б
[b]
В в
[v]
Г г
[ɡ/ɣ]
Гу гу
[ɡʷ]
Гъ гъ
[ʁ]
Гъу гъу
[ʁʷ]
Д д
[d]
Дж дж
[d͡ʒ]
Дз дз
[d͡z]
Дзу дзу
[d͡zʷ]
Е е
[ja/aj/e]
Ё ё
[jo]
Ж ж
[ʒ]
Жъ жъ
[ʐ]
Жъу жъу
[ʒʷ]
Жь жь
[ʑ]
З з
[z]
И и
[jə/i]
Й й
[j]
К к
[k]
Ку ку
[kʷ]
Къ къ
[q]
Къу къу
[qʷ]
КІ кІ
[t͡ʃ'/k']
КІу кІу
[kʷ']
Л л
[l]
Лъ лъ
[ɬ]
ЛІ лІ
[ɬ']
М м
[m]
Н н
[n]
О о
[o]
П п
[p]
ПІ пІ
[p']
ПІу пІу
[pʷ']
Р р
[r]
С с
[s]
Т т
[t]
ТІ тІ
[t']
ТІу тІу
[tʷ']
У у
[w/u]
Ф ф
[f]
Х х
[x]
Ху ху
[xʷ]
Хъ хъ
[χ]
Хъу хъу
[χʷ]
Хь хь
[ħ]
Ц ц
[t͡s]
Цу цу
[t͡sʷ]
ЦІ цІ
[t͡s']
Ч ч
[t͡ʃ]
ЧІ чІ
[t͡ʃ']
Ш ш
[ʃ]
Шъ шъ
[ʂ]
Шъу шъу
[ʃʷ]
Щ щ
[ɕ]
Ъ ъ
[ˠ]
Ы ы
[ə]
Ь ь
[ʲ]
Э э
[a]
Ю ю
[ju]
Я я
[jaː]
I
[ʔ]
Іу
[ʔʷ]
Гь гь
[ɡʲ]
Кь кь
[kʲ]
Кхъ кхъ
[qχ]
Кхъу кхъу
[qχʷ]
СӀ сӀ
[s']
ФӀ фӀ
[f']
Чу чу
[t͡ʃʷ]
ЩӀ щӀ
[ɕ']
Адигейська арабська абетка 19181927[1]
Адигейська латинська абетка 19271938

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка адигейською мовою (переклав Кірімізе Жане)

ОСЫЕТ
Сыгу къэуцоу сыщымыІэжьы хъумэ
Сигупсэ Украинэм ишъоф хъуау-пщаумэ
Агузэгу шъыпкъэ бгы лъэгапІэм
СыщычІашъулъхь сэ сыщычъыенэу,
Губгъо гуІэтыпІэ инхэр слъэгъунэу,
Днепрэ инэпкъи игырзэ макъи сащыгъозэнэу,
Нэм фэмыплърэ лэжьыгъэ гъэбэжъухэр санэІу итынэу.
Украинэм пыир къекІоу, ащ лъэу къичъырэр
Хы шхъуантІэм фиузэнкІэу хэлъадэу зыхъурэм
Сэ губгъуи къушъхьи зэкІэ къэзгъэнэнхи,
Тхьэм ыдэжь сынэсыщт селъэІунэу…
Ащ ыпэкІэ тхьэр сэ сшІэрэп зыкІи.
СычІашъулъхьи, зы нэбгырэу зыкъэшъуІэти
Іэхъу-лъэхъухэр хьалэч шъушІи, зэхэшъукъути,
Пыижъ мэхъаджэм ылъыпсыкІэ
Шъуишъхьафитныгъэ жъугъэпытэ, шъупсыхьэ.
Сэ сшъхьи къыфэгъахьыгъэу, бынышхоу,
Быны шъхьафитэу, быныкІэм
Іае хэмытэу зи гущыІэ дахэкІэ
Рэхьат-рэхьатэу сигугъу щышъушІыжьыныр
СышъолъэІу, шъущымыгъупшэу шъугу илъыныр.


Джерело: Українська бібліотека

Примітки[ред.ред. код]

  1. Хатанов А., Хатков А. Учись-трудись. Сельскохозяйственный букварь для взрослых. М., 1924

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]



Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.