Адигейська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Адигейська мова
Регіон:	Адигея
Носії:	150 000
Класифікація:	Північнокавказька надсім'я (незагальновизнано) Абхазо-адигська сім'я Адигська група
Офіційний статус
Офіційна:	Адигея (Росія)
Коди мови
ISO 639-1	—
ISO 639-2	ady

Адиге́йська мо́ва (самоназва — Адыгабзэ) — належить до абхазо-адигської сім'ї мов. Розповсюджена в Адигеї та у Лазаревському і Туапсинському районах Краснодарського краю Росії. Число мовців близько 130 тисяч (2002). Має 4 діалекти: абадзехський (за теперішнього часу практично вимер), бжедухський, темиргойський, шапсугський. Літературна адигейська мова склалась й розвивається на основі темиргойського діалекту. Крім адигейців, адигейською мовою користуються кабардинці та черкеси.

Фонетика адигейської мови відрізняється великою кількістю приголосних (у діалектах до 66); голосних в первинному корінні лише два: «э» і «ы» короткі. Із стяження складів утворилися довгі: е, и, а, о, у. Ім'я в певній відміні змінюється по чотирьох відмінках — прямому, непрямому, орудному і претваринному, а в невизначеному — по двох, зрідка трьох. Дієслово багате формами осіб, чисел, часів, нахилів, застав. Є багатоособисте, т. з. поліперсонноє відмінювання, коли у відмінювану форму дієслова одночасно включаються два або декілька особистих префіксів, показників суб'єкта, прямого і непрямого об'єктів.

Для адигейської мови характерна багатоскладність присудка, до складу якого можуть входити особисті префікси, приставки місця, напряму і особистого відношення, а іноді іменне коріння. Лад пропозиції змінюється залежно від перехідності і неперехідності присудка (підмет відповідно в непрямому і прямому відмінках; присудок неперехідний, з непрямим об'єктом). Відносне визначення стоїть перед визначуваним, а якісне — після визначуваного. Звичайний порядок слів в пропозиції: підмет, пряме доповнення, решта членів, присудка.

У лексиці сучасної адигейської мови виділяється первинне коріння типу відкритого складу. З поєднання їх утворюються більшість адигейських слів. Після Жовтневої революції була створена писемність на основі арабської абетки, який був замінений в 1927 латинською, а в 1938 — російською:

А а	Б б	В в	Г г	Гу гу	Гъ гъ	Гъу гъу	Д д
Дж дж	Джъ джъ	Дз дз	Дзу дзу	Е е	Ё ё	Ж ж	Жъ жъ
Жъу жъу	Жь жь	З з	И и	Й й	К к	Ку ку	Къ къ
Къу къу	КӀ кӀ	КӀу кӀу	Л л	Лъ лъ	ЛӀ лӀ	М м	Н н
О о	П п	ПӀ пӀ	ПӀу пӀу	Р р	С с	Т т	ТӀ тӀ
ТӀу тӀу	У у	Ф ф	Х х	Хъ хъ	Хъу хъу	Хь хь	Ц ц
ЦӀ цӀ	Ч ч	ЧӀ чӀ	Ш ш	Щ щ	Ъ ъ	Ы ы	Ь ь
Э э	Ю ю	Я я	Ӏ