Адміністративний поділ Китаю

Адмістративний поділ Китаю існує в основному з 17 сторіччя. Значні зміни торкнулися тільки кордонів провінцій у північно-східному Китаю, під час утворення автономних національних областей за радянськими стандартами. На сьогоднішний день люди індентифікують себе культурно з рідною провінцією, хоча їхні кордони не відповідають межам етнічних і культурних областей Китаю і були проведені у давнину для уникнення провінційного відокремлення.

За китайською конституцією у Китайській Народній Республіці існує три рівні адміністративних одиниць, хоча фактично існує п'ять. Усьго існує 33 провінційного рівня утворень, 333 утворень префектного рівня, 2862 утворень повітового рівня, 41636 утворень районного рівня і декілька регіонів з сільським поділом.

Одиниці провінційного рівня

Китайська провінція (кит. 省) — шен, має широкі права, що нагадують права суб'єкта федерації і обусловлює феномен «китайського федералізму». Деякі кордони провінцій існують з часів династії Юань (13-14 сторіччя). У КНР існує:

• 22 провінції (шен),
• 5 автономні області (кит. 自治区; цзичжіцюй),
• 4 муніципалітети (кит. 直辖市; чжісяші; Пекін, Тяньцзінь, Шанхай, Чунцін),
• 2 особливі адмістративні одиниці (кит. 特别行政区; тебє сінчженцюй; Гонконг (з 1997 року) і Макао (з 1999 року).

КНР з часу свого утворення у 1949 році вважає Тайвань своєю 23-ою провінцією, хоча Тайвань ніколи не належав до КНР до цього дня.

Клацніть на мапі, щоб перейти до провінції. Тут до деталей мапи.

Список одиниць провінційного рівня

Регіон	(піньінь)	(кит.)	Адм. центр	(піньінь)
Провінції
Аньхуі	Anhui	安徽	Хефей	Hefei
Фуцзянь	Fujian	福建	Фучжоу	Fuzhou
Ганьсу	Gansu	甘肃	Ланьчжоу	Lanzhou
Гуандун	Guangdong	广东	Гуанчжоу	Guangzhou
Гуйчжоу	Guizhou	贵州	Гуйян	Guiyang
Хайнань	Hainan	海南	Хайкоу	Haikou
Хебей	Hebei	河北	Шицзячжуан	Shijiazhuang
Хейлунцзян	Heilongjiang	黑龙江	Харбін	Harbin
Хенань	Henan	河南	Чженчжоу	Zhengzhou
Хубей	Hubei	湖北	Ухань	Wuhan
Хунань	Hunan	湖南	Чанша	Changsha
Цзянсу	Jiangsu	江苏	Нанкін	Nanjing
Цзянсі	Jiangxi	江西	Наньчан	Nanchang
Гірин	Jilin	吉林	Чанчунь	Changchun
Ляонін	Liaoning	辽宁	Шеньян	Shenyang
Цінхай	Qinghai	青海	Сінін	Xining
Шаньсі	Shaanxi	陕西	Тайюань	Taiyuan
Шаньдун	Shandong	山东	Цзінань	Jinan
Шеньсі	Shanxi	山西	Сіань	Xi’an
Сичуань	Sichuan	四川	Ченду	Chengdu
Юньнань	Yunnan	云南	Куньмін	Kunming
Чжецзян	Zhejiang	浙江	Ханчжоу	Hangzhou
Автономні райони
Гуансі-Чжуанський автономний район	Guangxi	广西	Наньнін	Nanning
Внутрішня Монголія	Nei Menggu	内蒙古	Хух-Хото	Hohhot
Нінся-Хуейський	Ningxia	宁夏	Іньчуань	Yinchuan
Сіньцзян-Уйгурський	Xinjiang	新疆	Урумчі	Urumqi
Тибетський	Tibet	西藏	Лхаса	Lhasa
Міста центрального підпорядкування
Пекін	Beijing	北京
Чунцін	Chongqing	重庆
Шанхай	Shanghai	上海
Тяньцзінь	Tianjin	天津
Спеціальні адміністративні райони
Гонконг (Сянган)	Hong Kong (Xianggang)	香港
Макао (Аоминь)	Macau (Àomén)	澳门
Регіон, що контролюється Республікою Китай (політичний статус не визначений)
Тайвань	Taiwan	台湾

Одиниці рівня префектур (округів)

Всього існє 333 одиниці цього рівня:

• 17 префектур, діцюй (кит. 地区; діцюй) — існують тільки у Сіньцзяні і Тибеті.
• 30 автономних префектур (кит. 自治区; цзичжічжоу) — утворені за етнічною ознакою в основному у західному Китаї.
• 283 міста-префектури (кит. 地级市; діцзіші) — типова китайська префектура; включає велике місто і передміську округу.
• 3 мен (кит. 盟; мен (мин)) — одиниці у Внутрішній Монголії, подібні китайським містам-префектурам; більшість мен замінені на міста-префектури; мени є залишком давнього поділу Внутрішньої Монголії.

Поділ Китаю на адмінстративні одиниці префектурного рівня

Одиниці повітового рівня

Усьго існує 2872 адміністративні одиниці повітового рівня:

• 1464 повітів (кит. 县; сянь) — існують з 5-3 сторіччя до Р. Х.,
• 117 автономних повітів (кит. 自治县; цзичжісянь) — подібні до повітів з більшістю некитайського етносу,
• 374 міста-повіти (кит. 县级市; сяньцзіші) — великі міста з передміською округою, що включила цілковито повіт; у 1990-их роках було поширено надавати повітового статусу великим містам,
• 862 райони (кит. 市辖区; шісяцюй) — у районах активного розширення великих міст сусідні повіти переіменовувалися і перетворювалися на райони,
• 2 особливих райони (кит. 特区; тецюй) — існують тільки у провінції Гуйчжоу,
• 1 лісовий район (кит. 林区; ліньцюй) — існує тільки у провінції Хубей,
• 49 ці (кит. 旗; ці) — повіти (ці) у Внутрішній Монголії,
• 3 автономних ці (кит. 自治旗; чзичжіці) — особливі повіти (ці) у Внутрішній Монголії.

Адміністративні одиниці Китаю повітового рівню.

Одиниці комунального рівня

Сянь (волость, комуна, громада) Китаю приблизно відповідають польським гминам, французьким комунам, російським допереворотним волостям. Усього існувало 41636 адміністративних одиниць комунного рівню.

• 14677 комун (кит. 乡; сян) — найменша історична сільська одиниця Китаю,
• 1092 національних комун (кит. 民族乡; міньцзусян) — найменша одиниця населена некитайцями.
• 181 суму (кит. 苏木; суму) — найменша одиниця у Внутрішній Монголії, відповідна сянь у Китаї,
• 1 національний суму (кит. 民族苏木; міньцзусуму) — суму у Внутрішній Монголії, населена національною меншиною,
• 19522 міст-комун (кит. 镇; чжень) — місто з округою; за населенням перевишує сян (комуну),
• 6152 підрайони (кит. 街道办事处; цзєдаобаньшічу) — урбанізовані одиниці, на які поділені адміністративні одиниці повітового рівня 862 шісяцюй (китайські приміські райони); у свою чергу поділяються на сусідства, квартали, або вулиці,
• 11 районів громадського управління (кит. 区公所; цюйгунсо) — одиниці поміж повітом і комуною; на сьогоднішній день практично скасовані.

Одиниці сусідств і сіл

Сусідства (цзюміньцюй) й громади (шецюй) у містах й села (або сільські громади) Китаю приблизно відповідають українським селищним і сільським радам. Такі одиниці не є політично вагомими тому їх підрахунок не включає неофіційно створені сусідства й села. Такі одиниці безпосередньо обираються й служать місцеві спільноти.

За сусідствами й сільськими громадами організована і функціоную поштова система Китаю (поштові відділення).

Міські сусідства (цзюміньцюй) й громади (шецюй) керуються підрайонами, які у свою чергу входять до складу районів.

Сусідські, громадські й сільські громади мають визначені межі і призначеного голову.

Усього існує:

• 80717 сусідств (кит. 居民区; цзюміньцюй) й громад (кит. 社区; шецюй) — керуються сусідськими радами (кит. 社区居民委员会; цзюйміньвейюаньхой),
• 623669 адміністративно організованими (офіційно створенними) селами (кит. 行政村; сінчженцунь) і саморганізованими (створеними спонтанно) селами (кит. 自然村; цзижаньцунь) керуються сільськими радами і сільськими групами (кит. 村民委员会 / кит. 村民小组; цуньміньвейюаньхой/ цуньміньсяоцзу),
• неофіційні села, сусідства й громади — точна чисельність невідома

Адміністративні рівні міст у Китаї

Політично китайське місто «кит. 市»(ші) може мати різний адміністративний статус:

• муніципалітет Китаю — місто-провінція, інує 4-и (наприклад Пекін (Бейцзін)), статус якого дорівнює статусу провінції,
• під-провінційне місто (наприклад Шеньян), або місто-префектура (наприклад Баодін),
• під-префектне місто (наприклад Цзіюань), або місто-повіт (наприклад Іу).