Адміністративний поділ Хмельницької області
| Адміністративний поділ
Хмельницької області |
|
|---|---|
 |
|
| Основні дані | |
| Країна: |  Україна |
| Область: |  Хмельницька область |
| Центр: | місто Хмельницький |
| Утворена: | 1937 рік р. |
| Населення: | 1,4 млн. осіб |
| Площа | 20,6 тис. км² |
| Склад | |
| Райони: | 20 |
| Міста: обласного значення |
6 7 |
| Смт: | 24 |
| Села: | 1410 |
| Селища: | 5 |
| Обласна влада | |
| Адреса | 29005, місто Хмельницький, майдан Незалежності, Будинок рад |
Адміністративний поділ Хмельницької області — територіальна організація краю на певні адміністративні одиниці. За площею територія (20,6 тис. км² або 3,4% від площі країни) Хмельницької області належить до невеликих областей України і посідає серед них 19 місце. Населення області на 1 січня 2004 року налічувало 1,4 млн.осіб. Центром регіону є місто Хмельницький.
Зміст |
[ред.] Поділ
Хмельницька область поділяється на 20 адміністративних районів, різних за площею, чисельністю населення, кількістю поселень, соціально-економічним розвитком тощо. Площа середнього за розмірами території району становить 1,03 тис. км2 (таким є Летичівський район), 10 районів мають більшу від нього площу, а 9 — меншу.
У Хмельницькій області станом на 1 січня 2004 року налічується 13 міських, 24 селищних і 550 сільських рад; останні об'єднували 1410 сільських поселень. 6 міст мають обласне підпорядкування, решта міст — районне.
[ред.] Склад
До складу області входять 20 районів, 6 міст обласного значення, 7 міст районного значення, 24 селища міського типу, 1415 сільських населених пунктів.
[ред.] Райони
[ред.] Міста
[ред.] Селища міського типу
[ред.] Зміни адміністративно-територіального поділу області
22 вересня 1937 року згідно з постановою ЦВК СРСР «Про розділення Харківської області на Харківську і Полтавську, Київської — на Київську і Житомирську, Вінницької — на Вінницьку і Кам'янець-Подільську та Одеської — на Одеську і Миколаївську області» була утворена Кам'янець-Подільська область, до складу якої ввійшли 33 райони і 3 міста обласного значення Вінницької області: Антонинський, Базалійський, Берездівський, Вовковинецький, Волочиський (центр — с. Фрідріхівка), Городоцький (центр — Городок-Проскурівський), Грицівський, Деражнянський, Дунаєвецький, Затонський, Ізяславський, Красилівський, Летичівський, Ляховецький, Меджибізький, Миньковецький, Михалпільський, Ново-Ушицький, Орининський, Остропільський, Плужнянський, Полонський, Сатанівський, Славутський, Смотрицький, Солобковецький, Старо-Костянтинівський, Старо-Синявський, Старо-Ушицький, Теофіпольський, Чемеровецький, Чорноострівський, Ярмолинецький, міста Кам'янець-Подільськ, Проскурів, Шепетівка.
1938 року Затонський район перейменовано на Віньковецький.
Станом на 1 жовтня 1938 року в області було 33 райони і 3 міста обласного підпорядкування.[1]
28 червня 1939 року створено Довжоцький і Проскурівський райони.
1939 року створено Фельштинський район, 1940 — Шепетівський.[2]
У 1930-их Городок-Проскурівський перейменовано на Городок.
12 травня 1941 року обласний центр перенесено з Кам'янця-Подільська до Проскурова.
9 серпня 1944 року Кам'янець-Подільськ перейменовано на Кам'янець-Подільський.
5 грудня 1944 року Довжоцький район перейменований на Кам'янець-Подільський, центр району перенесено з Довжка до Кам'янця-Подільського.
8 квітня 1946 року Ляховецький район перейменований на Білогірський, Михалпільський — на Михайлівський, Фельштинський — на Гвардійський.
13 липня 1946 року Проскурівський район перейменований на Ружичнянський, його центр перенесено до села Ружичної.
У 1940-х роках центр Волочиського району перейменований на Волочиськ.
Станом на 1 вересня 1946 року в області було 37 районів і 3 міста обласного підпорядкування.[3]
30 серпня 1948 року місто Шепетівка віднесене до категорії міст районного підпорядкування і включене до Шепетівського району.
4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільська область перейменована на Хмельницьку, місто Проскурів — на Хмельницький.
7 червня 1957 року ліквідовані Гвардійський і Солобковецький райони
27 січня 1959 року ліквідовані Вовковинецький, Миньковецький і Михайлівський райони
23 лютого 1959 року Теофіпольський район було перейменовано на Мануїльський.
23 вересня 1959 року ліквідовані Базалійський, Берездівський, Меджибізький, Орининський, Остропільський, Плужнянський, Сатанівський, Староушицький.
30 грудня 1962 року за новим районуванням в області створено 10 районів: Волочиський, Городоцький, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам'янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Шепетівський, Ярмолинецький. Міста Дунаївці і Славута віднесені до категорії міст обласного підпорядкування.[4]
3 жовтня 1963 року місто Шепетівка віднесене до категорії міст обласного підпорядкування, Славута — до міст районного підпорядкування, включена до Шепетівської міськради.
4 січня 1965 року запроваджено нове районування, за яким в області створено 16 районів: Білогірський, Волочиський, Городоцький, Деражнянський, Дунаєвецький, Ізяславський, Кам'янець-Подільський, Красилівський, Летичівський, Новоушицький, Славутський, Старокостянтинівський, Хмельницький, Чемеровецький, Шепетівський, Ярмолинецький. Місто Дунаївці віднесене до міст районного підпорядкування.[5]
8 грудня 1966 року відновлені Віньковецький, Полонський, Старосинявський, Теофіпольський райони.
1979 року місто Славута віднесене до категорії міст обласного підпорядкування.
21 жовтня 1993 року місто Нетішин віднесене до категорії міст обласного підпорядкування.[6]
15 грудня 1999 року місто Старокостянтинів віднесене до категорії міст обласного значення.[7]
[ред.] Примітки
- Адміністративний поділ України
- Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України
- ↑ СССР. Административно-территориальное союзных республик на 1 октября 1938. — Москва: Власть советов, 1938. — С. 152.
- ↑ ХМЕЛЬНИЦКАЯ ОБЛАСТь — Всемирный исторический проект
- ↑ Україна. Адміністративно-територіальний поділ / Попівський М.Ф.. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 219.
- ↑ Постанова Президії ВР УРСР від 30.12.1962
- ↑ Постанова Президії ВР УРСР від 4.01.1965
- ↑ Постанова Верховної Ради № 3539-XII
- ↑ Постанова Верховної Ради № 1293-XIV
|
||||||||||
|
|||||||||||
