Острови Адміралтейства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Адміралтейства острови)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Острови Адміралтейства
англ. Admiralty Islands
2°05′ пд. ш. 146°57′ сх. д. / 2.083° пд. ш. 146.950° сх. д. / -2.083; 146.950Координати: 2°05′ пд. ш. 146°57′ сх. д. / 2.083° пд. ш. 146.950° сх. д. / -2.083; 146.950
АрхіпелагАрхіпелаг Бісмарка
АкваторіяТихий океан
Кількість островів40
Найбільший острівМанус
Загальна площа2170 км²
Найвища точка720 м
Населення (2011 рік)50 321 осіб
Густота населення23,189 осіб/км²
КраїнаПапуа Нова Гвінея
РегіонМанус
Острови Адміралтейства (Папуа Нова Гвінея)
Острови Адміралтейства
Острови Адміралтейства
CMNS: Острови Адміралтейства у Вікісховищі

Адміралте́йства острови́ — група коралових та вулканічних островів Меланезії, на північний схід від Нової Гвінеї.

Загальна площа 2170 км²; населення — 16 200 осіб (1957); 50 321 особа (2011).

Головний острів — Манус.

Острови Адміралтейства відкрив голландський мореплавець Віллем Схаутен в 1616 році і назвав їх «21 острів». У 1767 Філіп Картерет дав їм сучасну назву.

Корінне населення — папуаси.

Економіка[ред. | ред. код]

Вивіз бавовни, перлів, перламутру.

Приналежність[ред. | ред. код]

Належать до Папуа Нової Гвінеї.

Цікавинки[ред. | ред. код]

Існують суттєві відмінності гендерних культур за типом статевої моралі. Найбільш загальний принцип класифікації культур за типом їх статевої моралі, прийнятий в етнографічній літературі, це розподіл їх на антисексуальні типи і просексуальні типи, або репресивні (суворі) і пермісивні (терпимі). Приклад репресивної антисексуальної моралі — мікронезійці, що заселяють острови Яп (західна частина Каролінських островів). Ці люди не вважали секс гріхом, але вірили, що статеве життя шкідливе. Негативне ставлення до сексуальності характерне і для традиційної культури папуасів племені манус (острови Адміралтейства).

(Статева диференціація // Москаленко В. В. Соціальна психологія. Підручник. Видання 2-ге, виправлене та доповнене — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 688 с. — ISBN 978-966-364-591-9)

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]