Адольф Бутенандт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адольф Бутенандт
нім. Adolf Friedrich Johann Butenandt
Народився 24 березня 1903(1903-03-24)
Лєе (зараз частина міста Бремергафен), Німецька імперія
Помер 18 січня 1995(1995-01-18) (91 рік)
Мюнхен, Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Галузь наукових інтересів біохімія
Заклад Товариство кайзера Вільгельма
Alma mater Марбурзький університет
Геттінгенський університет
Науковий керівник Адольф Отто Рейнгольд Віндаус
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1939)
Nobel prize medal.svg

Адольф Фрідріх Йоганн Бутенандт (нім. Adolf Friedrich Johann Butenandt, 24 березня 1903, Лєе (зараз частина міста Бремергафен), Німеччина — 18 січня 1995, Мюнхен, Німеччина) — німецький біохімік та член Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини.[1] Йому було присуджено «за роботи з статевих гормонів» Нобелівську премію з хімії в 1939 році спільно з швейцарським хіміком Леопольдом Ружикою, якому було присуджено премію «за роботи з поліметиленів і вищих терпенів». Спочатку він відмовився від цієї нагороди згідно з політикою тодішнього уряду, але прийняв її в 1949 році після Другої світової війни.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Адольф Бутенандт народився в Лєе (зараз частина міста Бремергафен) в сім'ї гамбурзького бізнесмена Отто Бутенандта. Шкільне навчання пройшло в Бременгафені. Хімію Адольф вивчав під керівництвом лауреата Нобелівської премії з хімії Адольфа Віндауса в Марбурзькому та в Геттінгенському університетах. В останньому отримав PhD ступінь в 1927 році, тема дисертації: «Про хімічну будову ротенону, фізіологічно активної складової частини Derris elliptica» (нім. Über die chemische Konstitution des Rotenons, des physiologisch wirksamen Bestandteils der Derris elliptica).[2]

Адольф Віндаус та Вальтер Шеллер (з фармацевтичної компанії Schering) порадили йому працювати над гормонами екстрагованих з яєчників. Це дослідження привело до відкриття естрону та інших жіночих статевих гормонів, що були виділенні з декількох тисяч літрів сечі.[3][4] За це відкриття Адольфу Бутенандту і була присуджена Нобелівська премія з хімії в 1939 році спільно з Леопольдом Ружичкою, котрий займався дослідженням чоловічих статевих гормонів.

Адольф був одружений на Еріці Цігнер в 1931 році. В них було сім дітей. Сім'я проживала в Мюнхені.[2]

Адольф Бутенандт помер 18 січня 1995 року у віці 91 рік.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б "Наука в Третьому Рейху", Margit Szöllösi-Janze. Berg Publishers, 2001. ISBN 1-85973-421-9, 9781859734216. Процитовано 16 березня 2010 року.
  2. а б в «Нобелівська премія з хімії 1939. Адольф Бутенандт. Біографія». Nobel Lectures, Chemistry 1922-1941, Elsevier Publishing Company, Amsterdam, 1966 (англ.). Nobelprize.org. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2010-08-02. 
  3. A. Butenandt (1929). «Über „Progynon“ ein krystallisiertes weibliches Sexualhormon». Naturwissenschaften 17 (45). с. 78–92. doi:10.1007/BF01506919. (нім.)
  4. A. Butenandt (1931). «Über die chemische Untersuchung der Sexualhormone». Zeitschrift für Angewandte Chemie 44 (46). с. 905–98. doi:10.1002/ange.19310444602. (нім.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии (Энциклопедия) (рос.). Пер. с англ. Т. 1. Москва: Прогресс. 1992. с. 740. ISBN 5010025396.  Текст «пубмісяць

» проігноровано (довідка)